Прокаєв

Іва́н Фе́дорович Прока́єв (*2-га половина XIX століття, с. Симбірської губернії — †1959, м. Уфа) — ерзянський педагог, методист, лінгвіст. Вихованець школи просвітителя фіно-волзьких країн Європи .

Прокаєв Іван Федорович
Народився	Симбірська губернія, СРСР
Помер	1959 Башкортостан, РРФСР, СРСР
Діяльність	військовослужбовець

Жертва сталінського терору.

Біографічні відомості

Закінчив 2-класне початкове училище, Казанську учительську інородческу семінарію (1908). Учень . Працював учителем в Актюбінській області (Казахстан). У 1913 р. вступив до .

Учасник Першої світової війни (з 1916).

З 1918 — викладач курсів для мордовських вчителів у с. (тепер Шемишейського району Пензенської області).

Працював викладачем рідної мови та літератури від створення Мордовського педагогічного технікуму в м. Петровську Саратовської області.

На початку 30-х рр. переїхав до Саранська, де працював у .

У березні 1937 незаконно заарештований бандою НКВД СССР, засуджений та висланий на 8 років до концтаборів у районі міста Котлас.

1945 повернувся до Петровська, працював у вечірній школі.

1956 реабілітований.

Наукова діяльність

Брав участь у розробці основ ерзянського мовознавства. На Всеросійській мордовській методичній конференції (1935) виступав із доповіддю про принципи мордовської орфографії.

Автор підручників із мови та літератури для ерзянських шкіл.

Праці

• Литературная хрестоматия.— М., 1933
• Эрзянь келень грамматика (в соавт.).— М., 1933

Джерела

• Прокаев В. Первая кузница мордовских педагогических кадров // Созвездие.— Саранск, 1985
• Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с. 329.