Прицільна віддаль

Прицільна віддаль — відстань уздовж перпендикуляра від шляху частинки до центру поля потенціалу ${\displaystyle U(r)}$, що створюється тілом, до якого наближається частинка (див. малюнок). Термін використовується в ядерній фізиці, а також в класичній механіці.

Схема розсіювання. b — прицільна віддаль, α — кут розсіювання

При лобовому зіткненні частинок прицільна віддаль дорівнює нулю.

Прицільна віддаль звичайно не контролюється в експерименті. Тому для визначення диференціального перетину розсіювання припускають рівномірний розподіл щодо прицільної віддалі.

У класичній механіці переріз розсіювання повністю визначається прицільною віддаллю й енергією частинки, яка налітає на мішень. У квантовій механіці поняття прицільної віддалі втрачає сенс.

Джерела

• Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа., 516 с.