Приховані параметри — гіпотетичні додаткові змінні, невідомі в наш час, значення яких мають повністю характеризувати стан квантової системи і визначати її майбутнє повніше, ніж квантовомеханічний вектор стану. Вважається, що за допомогою прихованих параметрів від статистичного опису мікрооб'єктів можна перейти до динамічних закономірностей, коли із часом однозначно пов'язано саме фізичні величини, а не їх статистичний розподіл. Прихованими параметрами зазвичай вважають різні поля чи координати та імпульси дрібніших складових квантових частинок. Проте після відкриття кварків (складових частинок адронів), виявилось що їхня поведінка підпорядковується тій же квантовій механіці, що й поведінка самих адронів.
Згідно з теоремою Белла жодна теорія з прихованими параметрами не може відтворити всі наслідки квантової механіки, проте, як пізніше з'ясувалося, теорема фон Неймана базувалась на припущеннях, необов'язкових для довільної моделі прихованих параметрів. Вагомий аргумент на користь існування прихованих параметрів висунули Ейнштейн, Натан Розен і Борис Подольський (див. Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена), суть якого полягає в тому, що деякі характеристики квантових частинок (наприклад проєкцію спіну) можна вимірювати без дії на них. Новим стимулом перевірки парадоксу Енштейна-Подольського-Розена стали доведені 1951 року нерівності Белла, які надали можливість безпосередньо експериментально перевірити парадокс. Ці нерівності демонструють відмінності передбачень квантової механіки від будь-яких теорій із прихованими параметрами, що не припускають процесів, які поширюються зі швидкістю більшою від швидкості світла. Здійснені у лабораторіях світу експерименти підтвердили передбачення квантової механіки про існування сильніших кореляцій між частинками, ніж припускають будь-які [en]. Згідно з цими теоріями результат експерименту над однією частинкою залежить лише від самого експерименту, і ніяк не залежить від експериментів, що здійснюється з іншою частинкою, що не пов'язана взаємодією з першою частинкою.
Мотивація
Квантова механіка є недетермінованою в тому сенсі, що вона не може з певністю передбачити результат вимірювання. Вона може передбачити лише ймовірності результатів вимірювання. Це призводить до ситуації, коли вимірювання певної властивості у двох формально однакових системах може призвести до двох різних результатів. Неминуче виникає питання чи може бути глибший рівень реальності, який міг би бути формалізований більш фундаментальною теорією, ніж квантова механіка, і міг би з певністю передбачити результат вимірювання.
Іншими словами, квантова механіка формалізована так як є наразі, може бути неповним описом реальності. Невелика частина фізиків захищає думку про те, що ймовірнісний аспект квантових законів насправді має об'єктивну основу: приховані змінні. Більшість вважає, що не існує більш фундаментального рівня реальності, підтримані в цьому фактом, що величезний клас теорій із прихованими змінними несумісний із спостереженнями.
Приховані змінні не обов'язково спрямовані на відновлення повного детермінізму. Деякі теорії з прихованими змінними, такі як стохастична механіка Едварда Нельсона, або модальна інтерпретація де Баз ван Фраассена, залишаються недетермінованими.
Історичний контекст
Реалістська опозиція
Макс Борн опублікував в 1926 р. дві статті, що пропонують інтерпретацію модуля квадрата складного коефіцієнта стану будучи ймовірністю вимірювання цього стану. Згідно з цією інтерпретацією, необхідно було визнати, що фізичний параметр не має визначеного значення перед вимірюванням. Це ознаменувало вихідну точку опозиції до цієї інтерпретації, головним чином під керівництвом Альберта Ейнштейна, Ервіна Шредінгера та Луї де Бройля. Ці фізики підтримували так зване реалістичне бачення фізики, згідно з яким фізика повинна описати поведінку реальних фізичних утворень, а не обмежуватися прогнозуванням результатів. У цьому контексті прийняти фундаментальний індетермінізм важко, що Ейнштейн виразив своїм знаменитим реченням "Я переконаний, що Бог не грає в кістки"
Парадокс EPR
У 1935 р. Ейнштейн, Подольський та Розен написали статтю, намагаючись продемонструвати, що квантова фізика була неповною, використовуючи уявний експеримент, який називається парадокс EPR.
Нерівності Белла
У 1964 році Джон Белл встановив знамениті нерівності Белла, які справджуються, якщо приховані змінні - у сенсі, визначеному Ейнштейном - існують, і приховані змінні не існують, якщо нерівності порушуються. Наприклад, Євген Вігнер, авторитет у галузі теоретичної фізики, пояснював у 1983 році:
Це цікава ідея (приховані змінні), і навіть якщо деякі з нас були готові прийняти її, необхідно визнати, що аргумент, справді висунутий проти цієї ідеї, був створений пізно, у 1965 році, Дж. С. Беллом […] Це, здається, дає переконливий аргумент проти теорії з прихованими змінними.
Однак, як зазначає Шелдон Голдштейн, те, що продемонстрував Белл не зрозуміло. Нерівності, що носять його ім'я, надійшли, навпаки, підтвердити теорію Девіда Бома. Белл розповідає, у 1985 році, через 2 роки після того, як аналіз Вігнера відзначає відкриття Белла як спростування теорії прихованих змінних:
Але в 1952 році я побачив, що неможливе було зроблено. Це було у статтях Девіда Бома. Бом явно показав, як параметри можуть бути дуже добре введені в хвильову нерелятивістську механіку, завдяки яким недетермінований опис може бути перетворений на детермінований опис. На мою думку, ще важливіше, суб'єктивність ортодоксальної версії, еталон, необхідний для "спостерігача", може бути усунений · .
Таким чином, не всі теорії з прихованими змінними спростовуються, але всі ті, які є локальними, і дослід насправді є підтвердженням існування прихованих змінних у сенсі Бома та Белла, ці змінні будучи частинками в русі, сутностями, які лише в теоріях, натхненних Копенгагенською школою, мають проблематичне існування. З цієї причини Белл кваліфікує цю назву (прихована змінна) "абсурдною".
Досліди, спрямовані на перевірку нерівностей Белла, змогли бути здійсненими на початку 1980-х років і призвели до порушення нерівностей, роблячи недійсним можливість існування прихованих змінних у сенсі, визначеному Ейнштейном (тобто так званих "локальних" змінних та дотримуючись принципу причинності).
Контекстуалістська теорема Кохена і Спекера
У 1967 році було доведено ще одну важливу теорему: теорему Кохена та Спекера. Ця теорема доводить, що будь-яка теорія з прихованими змінними, що враховує результати дослідів квантової фізики, є контекстуалістською, тобто вимірювані значення фізичних параметрів обов'язково залежать від експериментального контексту, а не від єдиних фізичних сутностей. Ця теорема наносить ще один удар реалістичному баченню Ейнштейна, яке припускав, що кожна фізична сутність має об'єктивне існування, незалежне від його навколишнього середовища та спостереження.
Тим не менш, ця теорема не зовсім кладе край надіям на певну форму реалізму (однак досить віддаленого від класичного ейнштейнівського реалізму), оскільки завжди можна уявити, що "реальна" сутність - маючи всі характеристики, що визначають результат вимірювання - більше не складаються з самих частинок, але частинок та їх контексту, (що може розглядатися у контексті, нелокальних прихованих змінних). Цю форму реалізму іноді називають контекстною онтологією.
Нерівності Легетта
У 2003 Ентоні Легетт встановлює нерівності, подібні до нерівностей Белла, які можна потенційно перевірити експериментально, які повинні бути перевірені будь-якою теорією з нелокальними прихованими змінними, що підтверджують певні розумні макрореалістичні передумови, такі як значення, визначене в будь-який час, і жодного фундаментального впливу вимірювання на його наступну еволюцію. Таким чином, порушення цих нерівностей зробило б важливий клас теорій з прихованими змінними, але цього разу не локальних, несумісними з досвідом.
У 2007 році Антону Зейлінгеру вдалося перевірити ці нерівності, які були порушені. Таким чином, здається, що важко підтримувати теорії з прихованими змінними, локальними чи ні, оскільки гіпотези, що зберігаються Леггеттом, для побудови моделі, що призводить до його нерівностей, є розумними. Однак, згідно з Аленом Аспе · перевірене порушення нерівностей Легетта не ставить під сумнів модель з не локальними прихованими змінними Бома.
Дослід "перед-перед"
Що стосується цієї останньої теорії, то вона була поставлена під сумнів, згідно з фізиком Антуаном Суаресом, не через нерівності Легетта, а зокрема через тип досліду, який називається "before-before experiment", проведеним у 2002 · , який вводить тип досліду Аспе, але із поляризаторами в русі. Мета досліду полягає в тому, щоб поставити під сумнів саме поняття одночасності, що мається на увазі ідеєю не локальності, на основі теорії відносності Ейнштейна. Що станеться, якщо за цим принципом "годинники", що використовуються для вимірювання очевидної одночасності дії на відстані, приводяться в рух, щоб спотворити простір-час у їхній системі відліку? Суарес робить висновок: "[...] результати […] з вимірювальними інструментами, що переміщуються виключають можливість опису квантових кореляцій за допомогою справжніх годинників, з точки зору "до" та "після"; нелокальні квантові явища не можуть бути описані поняттями часу та простору..
Ці результати - ще недавні - повинні бути прийняті обережно, але мало фізиків сумніваються в їх експериментальній обґрунтованості. У нинішньому стані речей навіть контекстуальну онтологію стає важко захистити за відсутності не локальних прихованих змінних, і, здається, (у будь-якому випадку, таким є висновок Зейлінгера та його команди), що необхідно відмовитися від будь-якої форми реалізму, в сенсі, що результат квантового вимірювання не залежить (повністю) від об'єктивних властивостей виміряної квантової системи.
Теорії з нелокальними прихованими змінними спростовуються експериментальними результатами, такі як дослід "перед-перед", якщо вони не проблематизують поняття часу одночасно, як і простору.
Теорія де Бройля-Бома
Еталонна теорія з прихованими змінними - це теорія де Бройля-Бома. Оскільки ця теорія не описує повністю квантовий стан частинки, а лише рух і положення частинок, приховані змінні цієї теорії - це просто положення частинок. Дійсно, ортодоксальна квантова механіка заперечує існування положень перед усіма вимірюваннями. Більш конкретно, квантова механіка постулює, що хвильової функції достатньо, щоб повністю описати стан системи (постулат I) і що положення існує лише на момент вимірювання (постулат V - розпаду хвильового пакету). Для теорії де Бройля-Бома квантовий об’єкт - це і хвиля, і частинка (з добре визначеним положенням), тоді як для квантової ортодоксальної механіки квантовий об’єкт - є або хвилею або частинкою, але ніколи обома.
Слід зазначити, що експериментально всі вимірювання, проведені фізиками, - це вимірювання положень частинок (зіткнень); позиції, приховані змінні, теорії де Бройля-Бома, насправді є єдиними змінними, які спостерігаються фізиками. І навпаки, хвильова функція ніколи не вимірюється безпосередньо, вона реконструюється апостеріорі, за допомогою суми позицій зіткнень: це прихована змінна досліду. З цих причин термін прихована змінна широко критикувався, зокрема Беллом; тепер використовують термін додаткові змінні.
Теорія де Бройля-Бома еволюціонувала в онтологію простору-часу, що називається теорією неявного порядку, яка з'єднує роз'єднані події в просторі (це теорія, яка явно враховує нелокальність, як вказує Белл), але також у часі (це також теорія, яка створює очевидні причинні зв’язки в просторі-часі як прояв, серед інших можливих, не згорнутого порядку))
У включеному порядку [або неявному або нерозгорнотому], простір і час вже не є основними факторами, що визначають взаємозв'язки залежності або незалежності між різними елементами. Навпаки, можливий вид зв’язку зовсім відмінного , з якого наші звичайні уявлення про простір і час, а також матеріальні частинки, що існують окремо, витягуються як похідні форми більш глибокого порядку.
Бом, тоді Хілі та Фрескура, зокрема, підкреслювали, що цей неявний порядок походив із прегеометрії та алгебри, єдиних здатних описати такий "препростір", що було б своєрідним розширенням загальної відносності, теорії, яка також заснована на геометрії для опису поведінки предметів, які тут знаходяться. Бом та його колеги, як і Ейнштейн, ставлять під сумнів повноту квантової фізики, не тільки шляхом введення додаткових змінних (у цьому випадку самі частинки), але і формулюючи нову концепцію простору-часу.
Див. також
Примітки
- Zeitschrift für Physik n°37 (1926).
- Lettre privée à Max Born, 4 décembre 1926, voir lettre 52.
- Einstein, A., Podolsky, B. and Rosen, N. (1935) Can Quantum-Mechanical Description of Physical Reality Be Considered Complete? [ 2006-02-08 у Wayback Machine.], Phys. Rev. 47, 777-780.
- « This [hidden variables] is an interesting idea and even though few of us were ready to accept it, it must be admitted that the truly telling argument against it was produced as late as 1965, by J. S. Bell. ... This appears to give a convincing argument against the hidden variables theory. ». E. P. Wigner, « Review of quantum mechanical measurement problem », dans Quantum Optics, Experimental Gravity and Measurement Theory, P. Meystre et M. O. Scully, éditeurs. New York: Plenum Press 1983, page 53
- « But in 1952 I saw the impossible done. It was in papers by David Bohm. Bohm showed explicitly how parameters could indeed be introduced, into non-relativistic wave mechanics, with the help of which the indeterministic description could be transformed into a deterministic one. More importantly, in my opinion, the subjectivity of the orthodox version, the necessary reference to the ‘observer,’ could be eliminated. »
- J. S. Bell, Speakable and unspeakable in quantum mechanics. Cambridge: Cambridge University Press 1987.
- et , J. Math. Mech. 17, 59 (1967).
- A simple proof of the Kochen-Specker Theorem on the problem of Hidden Variables arXiv:0801.4931.
- A.J. Leggett, Foundations of Physics, 33, 1469 (2003)
- QUANTRONIQUE (cnanoidf.org)
- An experimental test of non-local realism arXiv:0704.2529.
- Aspect A. To be or not to be non local. Nature, 446 (2007) 866-967.
- Quantum physics says goodbye to reality - physicsworld.com (англ.). 20 avril 2007.
- Suarez Time and non-local realism : consequences of the before-before experiment arXiv:0708.1997.
- Stefanov, Zbinden, Gisin, Suarez Quantum Correlations with Spacelike Separated Beam Splitters in Motion[недоступне посилання] Phys. rev. Lett. 88 (2002).
- Suarez, Antoine. The Story behind the Experiments.
- paragraphe 4.
- En effet, même le calcul de l'impulsion (ou de la vitesse) d'une particule est déduite d'une mesure de position ; par exemple par la méthode de temps de vol, cf. chapitre 2 §6 Mesure de l'impulsion par temps de vol p.50, dans Mécanique quantique, les Éditions de l'École Polytechnique, 2006 [[1] (онлайн-версія)].
- Comprenons-nous vraiment la mécanique quantique ?, , Les Ulis/Paris, 2011 , p. 223.
- Ordre implié qui serait la cause authentique, quoiqu'il existe un débat sur les relations entre l'implié et l'explié ; dans l'holomouvement, un objet de l'ordre explié doit pouvoir avoir un impact sur la totalité.
- D. Bohm, B. J. Hiley: On the intuitive understanding of nonlocality as implied by quantum theory, Foundations of Physics, Volume 5, No 1, 1975, pp. 93-109, DOI:10.1007/BF01100319 (résumé [ 2020-01-10 у Wayback Machine.], Texte intégral[недоступне посилання]). Extrait de la conclusion : "In this way, the concept of time (and ultimately of space) may be enriched, not only to fit the principles of relativity, but also to harmonize with the general spirit underlying a relativistic approach. For the relevant time order of a subsystem is now relative to the system and supersystem within which the subsystem participates. This makes the time order well defined, i.e., nonarbitrary, without, however, implying a universally fixed and absolute order of time. We see then that with the aid of an intuitive understanding of quantum mechanics, we are led to the possibility of new ways of looking at both quantum theory and relativity theory, along with new ways of bringing them together in terms of novel concepts of time (and space) order. Work is now going on along these lines. We hope to report on it later. "
- Bohm, David (1980), Wholeness and the Implicate Order, London: Routledge, , p. xv.
- David Bohm, « Time, the implicate order, and pre-space », dans: David R. Griffin (éd.) Physics and the Ultimate Significance of Time, State University of New York Press, 1986, ,
p. 177–208, p. 192–193.
Література
- Физическая энциклопедия. Т.1. Гл.ред. А. М. Прохорова. М. Сов.энциклопедия. 1988.- 704с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Prihovani parametri gipotetichni dodatkovi zminni nevidomi v nash chas znachennya yakih mayut povnistyu harakterizuvati stan kvantovoyi sistemi i viznachati yiyi majbutnye povnishe nizh kvantovomehanichnij vektor stanu Vvazhayetsya sho za dopomogoyu prihovanih parametriv vid statistichnogo opisu mikroob yektiv mozhna perejti do dinamichnih zakonomirnostej koli iz chasom odnoznachno pov yazano same fizichni velichini a ne yih statistichnij rozpodil Prihovanimi parametrami zazvichaj vvazhayut rizni polya chi koordinati ta impulsi dribnishih skladovih kvantovih chastinok Prote pislya vidkrittya kvarkiv skladovih chastinok adroniv viyavilos sho yihnya povedinka pidporyadkovuyetsya tij zhe kvantovij mehanici sho j povedinka samih adroniv Zgidno z teoremoyu Bella zhodna teoriya z prihovanimi parametrami ne mozhe vidtvoriti vsi naslidki kvantovoyi mehaniki prote yak piznishe z yasuvalosya teorema fon Nejmana bazuvalas na pripushennyah neobov yazkovih dlya dovilnoyi modeli prihovanih parametriv Vagomij argument na korist isnuvannya prihovanih parametriv visunuli Ejnshtejn Natan Rozen i Boris Podolskij div Paradoks Ejnshtejna Podolskogo Rozena sut yakogo polyagaye v tomu sho deyaki harakteristiki kvantovih chastinok napriklad proyekciyu spinu mozhna vimiryuvati bez diyi na nih Novim stimulom perevirki paradoksu Enshtejna Podolskogo Rozena stali dovedeni 1951 roku nerivnosti Bella yaki nadali mozhlivist bezposeredno eksperimentalno pereviriti paradoks Ci nerivnosti demonstruyut vidminnosti peredbachen kvantovoyi mehaniki vid bud yakih teorij iz prihovanimi parametrami sho ne pripuskayut procesiv yaki poshiryuyutsya zi shvidkistyu bilshoyu vid shvidkosti svitla Zdijsneni u laboratoriyah svitu eksperimenti pidtverdili peredbachennya kvantovoyi mehaniki pro isnuvannya silnishih korelyacij mizh chastinkami nizh pripuskayut bud yaki en Zgidno z cimi teoriyami rezultat eksperimentu nad odniyeyu chastinkoyu zalezhit lishe vid samogo eksperimentu i niyak ne zalezhit vid eksperimentiv sho zdijsnyuyetsya z inshoyu chastinkoyu sho ne pov yazana vzayemodiyeyu z pershoyu chastinkoyu MotivaciyaKvantova mehanika ye nedeterminovanoyu v tomu sensi sho vona ne mozhe z pevnistyu peredbachiti rezultat vimiryuvannya Vona mozhe peredbachiti lishe jmovirnosti rezultativ vimiryuvannya Ce prizvodit do situaciyi koli vimiryuvannya pevnoyi vlastivosti u dvoh formalno odnakovih sistemah mozhe prizvesti do dvoh riznih rezultativ Neminuche vinikaye pitannya chi mozhe buti glibshij riven realnosti yakij mig bi buti formalizovanij bilsh fundamentalnoyu teoriyeyu nizh kvantova mehanika i mig bi z pevnistyu peredbachiti rezultat vimiryuvannya Inshimi slovami kvantova mehanika formalizovana tak yak ye narazi mozhe buti nepovnim opisom realnosti Nevelika chastina fizikiv zahishaye dumku pro te sho jmovirnisnij aspekt kvantovih zakoniv naspravdi maye ob yektivnu osnovu prihovani zminni Bilshist vvazhaye sho ne isnuye bilsh fundamentalnogo rivnya realnosti pidtrimani v comu faktom sho velicheznij klas teorij iz prihovanimi zminnimi nesumisnij iz sposterezhennyami Prihovani zminni ne obov yazkovo spryamovani na vidnovlennya povnogo determinizmu Deyaki teoriyi z prihovanimi zminnimi taki yak stohastichna mehanika Edvarda Nelsona abo modalna interpretaciya de Baz van Fraassena zalishayutsya nedeterminovanimi Istorichnij kontekstRealistska opoziciya Maks Born opublikuvav v 1926 r dvi statti sho proponuyut interpretaciyu modulya kvadrata skladnogo koeficiyenta stanu buduchi jmovirnistyu vimiryuvannya cogo stanu Zgidno z ciyeyu interpretaciyeyu neobhidno bulo viznati sho fizichnij parametr ne maye viznachenogo znachennya pered vimiryuvannyam Ce oznamenuvalo vihidnu tochku opoziciyi do ciyeyi interpretaciyi golovnim chinom pid kerivnictvom Alberta Ejnshtejna Ervina Shredingera ta Luyi de Brojlya Ci fiziki pidtrimuvali tak zvane realistichne bachennya fiziki zgidno z yakim fizika povinna opisati povedinku realnih fizichnih utvoren a ne obmezhuvatisya prognozuvannyam rezultativ U comu konteksti prijnyati fundamentalnij indeterminizm vazhko sho Ejnshtejn viraziv svoyim znamenitim rechennyam Ya perekonanij sho Bog ne graye v kistki Paradoks EPR U 1935 r Ejnshtejn Podolskij ta Rozen napisali stattyu namagayuchis prodemonstruvati sho kvantova fizika bula nepovnoyu vikoristovuyuchi uyavnij eksperiment yakij nazivayetsya paradoks EPR Dokladnishe Paradoks Ejnshtejna Podolskogo Rozena Nerivnosti Bella U 1964 roci Dzhon Bell vstanoviv znameniti nerivnosti Bella yaki spravdzhuyutsya yaksho prihovani zminni u sensi viznachenomu Ejnshtejnom isnuyut i prihovani zminni ne isnuyut yaksho nerivnosti porushuyutsya Napriklad Yevgen Vigner avtoritet u galuzi teoretichnoyi fiziki poyasnyuvav u 1983 roci Ce cikava ideya prihovani zminni i navit yaksho deyaki z nas buli gotovi prijnyati yiyi neobhidno viznati sho argument spravdi visunutij proti ciyeyi ideyi buv stvorenij pizno u 1965 roci Dzh S Bellom Ce zdayetsya daye perekonlivij argument proti teoriyi z prihovanimi zminnimi Odnak yak zaznachaye Sheldon Goldshtejn te sho prodemonstruvav Bell ne zrozumilo Nerivnosti sho nosyat jogo im ya nadijshli navpaki pidtverditi teoriyu Devida Boma Bell rozpovidaye u 1985 roci cherez 2 roki pislya togo yak analiz Vignera vidznachaye vidkrittya Bella yak sprostuvannya teoriyi prihovanih zminnih Ale v 1952 roci ya pobachiv sho nemozhlive bulo zrobleno Ce bulo u stattyah Devida Boma Bom yavno pokazav yak parametri mozhut buti duzhe dobre vvedeni v hvilovu nerelyativistsku mehaniku zavdyaki yakim nedeterminovanij opis mozhe buti peretvorenij na determinovanij opis Na moyu dumku she vazhlivishe sub yektivnist ortodoksalnoyi versiyi etalon neobhidnij dlya sposterigacha mozhe buti usunenij Takim chinom ne vsi teoriyi z prihovanimi zminnimi sprostovuyutsya ale vsi ti yaki ye lokalnimi i doslid naspravdi ye pidtverdzhennyam isnuvannya prihovanih zminnih u sensi Boma ta Bella ci zminni buduchi chastinkami v rusi sutnostyami yaki lishe v teoriyah nathnennih Kopengagenskoyu shkoloyu mayut problematichne isnuvannya Z ciyeyi prichini Bell kvalifikuye cyu nazvu prihovana zminna absurdnoyu Doslidi spryamovani na perevirku nerivnostej Bella zmogli buti zdijsnenimi na pochatku 1980 h rokiv i prizveli do porushennya nerivnostej roblyachi nedijsnim mozhlivist isnuvannya prihovanih zminnih u sensi viznachenomu Ejnshtejnom tobto tak zvanih lokalnih zminnih ta dotrimuyuchis principu prichinnosti Kontekstualistska teorema Kohena i Spekera U 1967 roci bulo dovedeno she odnu vazhlivu teoremu teoremu Kohena ta Spekera Cya teorema dovodit sho bud yaka teoriya z prihovanimi zminnimi sho vrahovuye rezultati doslidiv kvantovoyi fiziki ye kontekstualistskoyu tobto vimiryuvani znachennya fizichnih parametriv obov yazkovo zalezhat vid eksperimentalnogo kontekstu a ne vid yedinih fizichnih sutnostej Cya teorema nanosit she odin udar realistichnomu bachennyu Ejnshtejna yake pripuskav sho kozhna fizichna sutnist maye ob yektivne isnuvannya nezalezhne vid jogo navkolishnogo seredovisha ta sposterezhennya Tim ne mensh cya teorema ne zovsim klade kraj nadiyam na pevnu formu realizmu odnak dosit viddalenogo vid klasichnogo ejnshtejnivskogo realizmu oskilki zavzhdi mozhna uyaviti sho realna sutnist mayuchi vsi harakteristiki sho viznachayut rezultat vimiryuvannya bilshe ne skladayutsya z samih chastinok ale chastinok ta yih kontekstu sho mozhe rozglyadatisya u konteksti nelokalnih prihovanih zminnih Cyu formu realizmu inodi nazivayut kontekstnoyu ontologiyeyu Nerivnosti Legetta U 2003 Entoni Legett vstanovlyuye nerivnosti podibni do nerivnostej Bella yaki mozhna potencijno pereviriti eksperimentalno yaki povinni buti perevireni bud yakoyu teoriyeyu z nelokalnimi prihovanimi zminnimi sho pidtverdzhuyut pevni rozumni makrorealistichni peredumovi taki yak znachennya viznachene v bud yakij chas i zhodnogo fundamentalnogo vplivu vimiryuvannya na jogo nastupnu evolyuciyu Takim chinom porushennya cih nerivnostej zrobilo b vazhlivij klas teorij z prihovanimi zminnimi ale cogo razu ne lokalnih nesumisnimi z dosvidom U 2007 roci Antonu Zejlingeru vdalosya pereviriti ci nerivnosti yaki buli porusheni Takim chinom zdayetsya sho vazhko pidtrimuvati teoriyi z prihovanimi zminnimi lokalnimi chi ni oskilki gipotezi sho zberigayutsya Leggettom dlya pobudovi modeli sho prizvodit do jogo nerivnostej ye rozumnimi Odnak zgidno z Alenom Aspe perevirene porushennya nerivnostej Legetta ne stavit pid sumniv model z ne lokalnimi prihovanimi zminnimi Boma Doslid pered pered Sho stosuyetsya ciyeyi ostannoyi teoriyi to vona bula postavlena pid sumniv zgidno z fizikom Antuanom Suaresom ne cherez nerivnosti Legetta a zokrema cherez tip doslidu yakij nazivayetsya before before experiment provedenim u 2002 yakij vvodit tip doslidu Aspe ale iz polyarizatorami v rusi Meta doslidu polyagaye v tomu shob postaviti pid sumniv same ponyattya odnochasnosti sho mayetsya na uvazi ideyeyu ne lokalnosti na osnovi teoriyi vidnosnosti Ejnshtejna Sho stanetsya yaksho za cim principom godinniki sho vikoristovuyutsya dlya vimiryuvannya ochevidnoyi odnochasnosti diyi na vidstani privodyatsya v ruh shob spotvoriti prostir chas u yihnij sistemi vidliku Suares robit visnovok rezultati z vimiryuvalnimi instrumentami sho peremishuyutsya viklyuchayut mozhlivist opisu kvantovih korelyacij za dopomogoyu spravzhnih godinnikiv z tochki zoru do ta pislya nelokalni kvantovi yavisha ne mozhut buti opisani ponyattyami chasu ta prostoru Ci rezultati she nedavni povinni buti prijnyati oberezhno ale malo fizikiv sumnivayutsya v yih eksperimentalnij obgruntovanosti U ninishnomu stani rechej navit kontekstualnu ontologiyu staye vazhko zahistiti za vidsutnosti ne lokalnih prihovanih zminnih i zdayetsya u bud yakomu vipadku takim ye visnovok Zejlingera ta jogo komandi sho neobhidno vidmovitisya vid bud yakoyi formi realizmu v sensi sho rezultat kvantovogo vimiryuvannya ne zalezhit povnistyu vid ob yektivnih vlastivostej vimiryanoyi kvantovoyi sistemi Teoriyi z nelokalnimi prihovanimi zminnimi sprostovuyutsya eksperimentalnimi rezultatami taki yak doslid pered pered yaksho voni ne problematizuyut ponyattya chasu odnochasno yak i prostoru Teoriya de Brojlya Boma Etalonna teoriya z prihovanimi zminnimi ce teoriya de Brojlya Boma Oskilki cya teoriya ne opisuye povnistyu kvantovij stan chastinki a lishe ruh i polozhennya chastinok prihovani zminni ciyeyi teoriyi ce prosto polozhennya chastinok Dijsno ortodoksalna kvantova mehanika zaperechuye isnuvannya polozhen pered usima vimiryuvannyami Bilsh konkretno kvantova mehanika postulyuye sho hvilovoyi funkciyi dostatno shob povnistyu opisati stan sistemi postulat I i sho polozhennya isnuye lishe na moment vimiryuvannya postulat V rozpadu hvilovogo paketu Dlya teoriyi de Brojlya Boma kvantovij ob yekt ce i hvilya i chastinka z dobre viznachenim polozhennyam todi yak dlya kvantovoyi ortodoksalnoyi mehaniki kvantovij ob yekt ye abo hvileyu abo chastinkoyu ale nikoli oboma Slid zaznachiti sho eksperimentalno vsi vimiryuvannya provedeni fizikami ce vimiryuvannya polozhen chastinok zitknen poziciyi prihovani zminni teoriyi de Brojlya Boma naspravdi ye yedinimi zminnimi yaki sposterigayutsya fizikami I navpaki hvilova funkciya nikoli ne vimiryuyetsya bezposeredno vona rekonstruyuyetsya aposteriori za dopomogoyu sumi pozicij zitknen ce prihovana zminna doslidu Z cih prichin termin prihovana zminna shiroko kritikuvavsya zokrema Bellom teper vikoristovuyut termin dodatkovi zminni Teoriya de Brojlya Boma evolyucionuvala v ontologiyu prostoru chasu sho nazivayetsya teoriyeyu neyavnogo poryadku yaka z yednuye roz yednani podiyi v prostori ce teoriya yaka yavno vrahovuye nelokalnist yak vkazuye Bell ale takozh u chasi ce takozh teoriya yaka stvoryuye ochevidni prichinni zv yazki v prostori chasi yak proyav sered inshih mozhlivih ne zgornutogo poryadku U vklyuchenomu poryadku abo neyavnomu abo nerozgornotomu prostir i chas vzhe ne ye osnovnimi faktorami sho viznachayut vzayemozv yazki zalezhnosti abo nezalezhnosti mizh riznimi elementami Navpaki mozhlivij vid zv yazku zovsim vidminnogo z yakogo nashi zvichajni uyavlennya pro prostir i chas a takozh materialni chastinki sho isnuyut okremo vityaguyutsya yak pohidni formi bilsh glibokogo poryadku Bom todi Hili ta Freskura zokrema pidkreslyuvali sho cej neyavnij poryadok pohodiv iz pregeometriyi ta algebri yedinih zdatnih opisati takij preprostir sho bulo b svoyeridnim rozshirennyam zagalnoyi vidnosnosti teoriyi yaka takozh zasnovana na geometriyi dlya opisu povedinki predmetiv yaki tut znahodyatsya Bom ta jogo kolegi yak i Ejnshtejn stavlyat pid sumniv povnotu kvantovoyi fiziki ne tilki shlyahom vvedennya dodatkovih zminnih u comu vipadku sami chastinki ale i formulyuyuchi novu koncepciyu prostoru chasu Div takozhParadoks Ejnshtejna Podolskogo Rozena Teorema BellaPrimitkiZeitschrift fur Physik n 37 1926 Lettre privee a Max Born 4 decembre 1926 voir lettre 52 Einstein A Podolsky B and Rosen N 1935 Can Quantum Mechanical Description of Physical Reality Be Considered Complete 2006 02 08 u Wayback Machine Phys Rev 47 777 780 This hidden variables is an interesting idea and even though few of us were ready to accept it it must be admitted that the truly telling argument against it was produced as late as 1965 by J S Bell This appears to give a convincing argument against the hidden variables theory E P Wigner Review of quantum mechanical measurement problem dans Quantum Optics Experimental Gravity and Measurement Theory P Meystre et M O Scully editeurs New York Plenum Press 1983 page 53 But in 1952 I saw the impossible done It was in papers by David Bohm Bohm showed explicitly how parameters could indeed be introduced into non relativistic wave mechanics with the help of which the indeterministic description could be transformed into a deterministic one More importantly in my opinion the subjectivity of the orthodox version the necessary reference to the observer could be eliminated J S Bell Speakable and unspeakable in quantum mechanics Cambridge Cambridge University Press 1987 et J Math Mech 17 59 1967 A simple proof of the Kochen Specker Theorem on the problem of Hidden Variables arXiv 0801 4931 A J Leggett Foundations of Physics 33 1469 2003 QUANTRONIQUE cnanoidf org An experimental test of non local realism arXiv 0704 2529 Aspect A To be or not to be non local Nature 446 2007 866 967 Quantum physics says goodbye to reality physicsworld com angl 20 avril 2007 Suarez Time and non local realism consequences of the before before experiment arXiv 0708 1997 Stefanov Zbinden Gisin Suarez Quantum Correlations with Spacelike Separated Beam Splitters in Motion nedostupne posilannya Phys rev Lett 88 2002 Suarez Antoine The Story behind the Experiments paragraphe 4 En effet meme le calcul de l impulsion ou de la vitesse d une particule est deduite d une mesure de position par exemple par la methode de temps de vol cf chapitre 2 6 Mesure de l impulsion par temps de vol p 50 dans Mecanique quantique les Editions de l Ecole Polytechnique 2006 ISBN 978 2 7302 0914 4 1 onlajn versiya Comprenons nous vraiment la mecanique quantique Les Ulis Paris 2011 ISBN 978 2 7598 0621 8 p 223 Ordre implie qui serait la cause authentique quoiqu il existe un debat sur les relations entre l implie et l explie dans l holomouvement un objet de l ordre explie doit pouvoir avoir un impact sur la totalite D Bohm B J Hiley On the intuitive understanding of nonlocality as implied by quantum theory Foundations of Physics Volume 5 No 1 1975 pp 93 109 DOI 10 1007 BF01100319 resume 2020 01 10 u Wayback Machine Texte integral nedostupne posilannya Extrait de la conclusion In this way the concept of time and ultimately of space may be enriched not only to fit the principles of relativity but also to harmonize with the general spirit underlying a relativistic approach For the relevant time order of a subsystem is now relative to the system and supersystem within which the subsystem participates This makes the time order well defined i e nonarbitrary without however implying a universally fixed and absolute order of time We see then that with the aid of an intuitive understanding of quantum mechanics we are led to the possibility of new ways of looking at both quantum theory and relativity theory along with new ways of bringing them together in terms of novel concepts of time and space order Work is now going on along these lines We hope to report on it later Bohm David 1980 Wholeness and the Implicate Order London Routledge ISBN 0 7100 0971 2 p xv David Bohm Time the implicate order and pre space dans David R Griffin ed Physics and the Ultimate Significance of Time State University of New York Press 1986 ISBN 0 88706 113 3 p 177 208 p 192 193 LiteraturaFizicheskaya enciklopediya T 1 Gl red A M Prohorova M Sov enciklopediya 1988 704s