Принцип стабільності (екологія)

Принцип стабільності, пов'язана з другим начатком термодинаміки концепція, згідно з якою будь-яка природна замкнута система з потоком енергії, що проходить через неї, будь то Земля з її біосферою або яка-небудь невелика система (наприклад, екосистема якого-небудь озера), схильна розвиватися в бік стійкого стану за допомогою саморегулюючих механізмів. У разі короткочасного дестабілізуючого впливу на систему іззовні ці механізми забезпечують повернення до стабільного стану, по досягненні якого перенесення енергії зазвичай йде в одному напрямку і з постійною швидкістю і сприяє стабільності. Здатність самостійно досягти стану стабільності властива тільки живим системам (популяціям, екосистемам, біосфері в цілому).

Література

• Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
• Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
•  Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
• Кондратюк Е. М.,  Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
• Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 130 с.
• Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. М.: Мысль, 1990. — 639 с.
• Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.
• / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
• Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В. Гордецкий и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 663 с.