Прапор Арагону

 Прапор Арагону, також відомий як саньєра, є прапором автономної спільноти Арагон, згідно з відповідними положеннями Статуту автономії: 

Прапор Арагону

Пропорції	^d
Затверджений	28 червня 1984
Кольори
Приналежність	Арагон
Прапор Арагону у Вікісховищі

Стаття 3.— Символіка та статус столиці.

Прапор Арагону є традиційним із чотирма горизонтальними червоними смугами на жовтому тлі.

Герб Арагону є традиційним щитом із чотирьох чвертей, увінчаних відповідною короною, яка з’явиться в центрі прапора.

Закон 2/1984 від 16 квітня автономного співтовариства Арагону регулює використання прапора та герба громади, встановлюючи в статті 5, що «Герб Арагону завжди буде присутній в центрі прапора». Це традиційний прапор, хоча з включенням регіонального герба, щоб відрізнити його від прапора Каталонії, оскільки, коли було затверджено Статут автономії Арагону від 10 серпня 1982 року (LO 8/1982), він уже був затверджений у Статуті автономії Каталонії від 18 грудня 1979 року (LO 4/1979), який прийняв саньєру як офіційний прапор.

Доавтономні прапори

Доавтономне утворення до створення уряду Арагону, спочатку сформоване представниками трьох провінційних рад, використовувало різні символи. Спочатку, в 1977 році, під час перших засідань, на флагштоку майорів прапор із червоних смуг на жовтому та полі з хрестом Святого Георгія, який був затверджений 28 травня 1977 року на пленарному засіданні Ради провінції Сарагоси. 12 квітня 1978 року і до 1984 року (рік затвердження Статуту автономії) було запроваджено та використовувалось «утворене чотирма червоними смугами», в яке можна було включити щит, який був «утворений чотирма своїми традиційними символами: дуб Собрарбе, хрест Іньїго Арісти, хрест Святого Георгія, оточений чотирма головами мавра та червоними палицями. Цей прапор було прийнято на першому засіданні новоствореної Генеральної ради Арагону. Указ 48/1984, який регулює офіційну модель прапора та герба, формалізує варіант цього прапора, пересуваючи герб у напрямку до флагштоку та вказуючи певний дизайн герба.

• З 1977 по 1978рр
• З 1978 по 1984 рр

Див. також

• Герб Арагону
• Прапори та герби автономних спільнот Іспанії

Примітки

1. Ley 2/1984, de 16 de abril, sobre uso de la bandera y el escudo de Aragón. BOE. 11 de mayo de 1984.
2. Hemeroteca de La Vanguardia, 13 de abril de 1978
3. . BOA. 14 de julio de 1984. Архів оригіналу за 24 de octubre de 2021. Процитовано 23 de abril de 2010.

Джерела

• Редакційна група CAI 100 (режисери: Гільєрмо Фатас і Мануель Сільва; редактори: Альваро Капальво, Мª Санчо Менхон і Рікардо Сентеллас; текст: Анхель Капальво і Гільєрмо Фатас, у співпраці з Альберто Монтанером Фрутосом і Гільєрмо Редондо Вейнтемілласом), Щит Арагона, Сарагоса, CAI, 1999.
• ФАТАС КАБЕСА, Гільєрмо, «Щит Арагону», в Арагон, королівство та корона, [Сарагоса], Уряд Арагону, Мадридська міська рада та Державний секретар з питань культури, [2000], стор. 167-174. Каталог виставки, що проходила в Культурному центрі Вілья-де-Мадрид з 4 квітня по 21 травня 2000 року. Пор. особливо епіграф «Las Barras de Aragón», стор. 170-172.
• — «Palos de Aragón» Archivado , Велика Арагонська енциклопедія, том. IX, Сарагоса, 1981.
• FATÁS, Guillermo, and REDONDO, Guillermo, The flag of Aragón, Saragoza, Guara, (Aragonesa Basic Collection, 3), 1978.
• — Герб Арагону : щит і прапор, Сарагоса, Diputación General de Aragón, 1995.
• FLUVIÀ I ESCORSA, Armand de, Els quatre pals: l'escut dels comtes de Barcelona, Барселона, Rafael Dalmau (Episodis de la Història, 300), 1994.
• MENÉNDEZ PIDAL DE NAVASCUÉS, Фаустіно, «Palos de oro y gules», 1991, у Studia in Honorem Проф. М. де Рікер, Барселона, Жауме Валькорба (Квадернс Крема), том. IV стор. 669-704
• — Символи Іспанії, Мадрид, Центр політичних і конституційних досліджень, 2000, розділ «Королі Арагону», стор. 95-138.
• — «Королі Арагону», Щит Іспанії, Мадрид, Королівська академія геральдики та генеалогії Matritense; Hidalguía, 2004, стор. 99-160.
• MONTANER FRUTOS, Альберто, Знак короля Арагону: історія та значення, Сарагоса, Інститут «Fernando el Católico»-C. SIC, 1995. Виправлене електронне перевидання (2013).
• REDONDO VEINTEMILLAS, Guillermo, Alberto Montaner Frutos and María Cruz García López, Aragon in its shields and prapors, Сарагоса, CAI, 2007 (Колекція Маріано де Пано і Руата, 26).
• ТОРРЕС-СОЛАНО ТА ГАРСІЯ ДЕ БУСТЕЛО, Ігнасіо де, Баррас де Арагон, Сарагоса, Торрес-Солано, 2002.

Зовнішні посилання

• Голос «Прапор Арагону» у GEA (Велика арагонська енциклопедія) Архівна копія на сайті Wayback Machine.
• Palos de Aragón (GEA) Архівна копія на сайті Wayback Machine.
• Прапор Арагону (Сторінка Кортесів Арагону)
• Сторінка 21, текст шлюбу між його дочкою Петронілою та Рамоном Беренгером IV; в Оскар Переа Родрігес, Гуманістична історіографія на зорі 16-го століття: «Crónica d'Aragón» Лусіо Марінео Сікуло, перекладена іспанською мовою бакалавром Хуаном де Моліною, Валенсія, Жоан Хофре, 1524 ) eHumanista, Монографії з гуманітарних наук, № 1. Архівна копія на сайті Wayback Machine.