Пошивайло Олесь Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пошивайло.

Оле́сь Микола́йович Пошива́йло (нар.6 листопада 1958(19581106), смт. Опішня Зіньківського району, Полтавської області) — директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова Правління Конгресу українських керамологів (КУК).

Пошивайло Олесь Миколайович
Олесь Пошивайло Київ, Мистецький арсенал, 15 квітня 2015
Народився	6 листопада 1958(1958-11-06) (65 років) Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Місце проживання	смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, Україна
Діяльність	історик, , етнограф
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Заклад	Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний музей народної архітектури та побуту України і Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства
Посада	^d
Нагороди	Премія імені Бориса Возницького
«Гончарство Лівобережної України XIX — початку ХХ століть і відображення в ньому основних духовних настанов української народної свідомості» (1991), «Етнографія українського гончарства (Лівобережна Україна)» (1993); «Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України (Гетьманщина)» (1993); «Опішне — гончарська столиця України» (2000); «Гончарська столиця України: по-українськи „Опішне“, а не „Опішня“» (2000); «Українська академічна керамологія XXI ст.» (2001—2005). О. М. Пошивайло був організатором та учасником національних симпозіумів гончарства в Опішному (1989, 1997—2011), всеукраїнських гончарських фестивалів (Опішне, 2000—2001), всеукраїнських наукових конференцій з проблем гончарства (1989, 1997—2001), а також наукових конференцій у Норвегії, Великій Британії та Росії. Олесь Пошивайло нині головний редактор «Українського керамологічного журналу», національних наукових щорічників «Українська керамологія» та «Бібліографія українського гончарства». Відзнаки і нагороди Заслужений діяч науки і техніки України (2004) Стипендіат Українського фонду культури (1988—1989); срібна медаль ВДНГ СРСР за внесок у справу дослідження та популяризації надбань українського гончарства (1990); дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (1985); лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (1995); лауреат Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2001) медаль «За вагомий внесок у розвиток музейної справи та охорони культурної спадщини» (2004). лауреат щорічної премії Президента України «Українська книжка року» за видання «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ — початку ХХ століття» (видавництво — Національний музей-заповідник українського гончарства) — у номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» (2011). травень 2013 — лауреат премії «Українська книжка року-2012»  — в номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» — «за видання, присвячене найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених гончарями містечка Опішного». 26 вересня 2013 — перший лауреат премії імені Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи України». Див. також Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному Гончарство Примітки Урядовий Кур'єр. 20 років Незалежності: Полтавщина . Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 4 січня 2012. . Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 27 вересня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () Джерела  УНІАН