Політіонові кислоти

Політіо́нові кисло́ти — сполуки сірки з загальною формулою HOSO₂—S_n—SO₂OH, де n може мати значення від 2 до 6 і більше. Політіонові кислоти нестійкі й відомі лише в розчинах. Солі політіонових кислот — політіонати — стійкіші, виділяються у формі кристалів, серед них є хелатні сполуки.

Номенклатура

У всіх аніонах-політіонатах містяться ланцюги з атомів сірки, приєднані до кінцевих SO₃H — груп. Назва політіонових кислот визначається числом атомів у ланцюжку атомів сірки:

• H₂S₂O₆ —
• H₂S₃O₆ —
• H₂S₄O₆ —
• H₂S₅O₆ — тощо.

Історія

Численні кислоти і солі цієї групи мають поважну історію, а хімія систем, в яких вони існують, входить до досліджень Джона Дальтона, присвячених поведінці H₂S у водних розчинах SO₂ (1808). Такі розчини зараз носять ім'я Генріха Вакенродера, який провів їх систематичне вивчення (1846). Протягом наступних 60-80 років дослідження показали присутність численних іонів, зокрема тетратіонат- і пентатіонатіонів (S₄O₆^2- і S₅O₆^2- відповідно).

Добування і властивості

В останні кілька десятиліть^[] в результаті роботи Г. Шмідта та інших вчених в Німеччині сформувалося нове уявлення: як H₂S може реагувати з SO₃ або HSO₃Cl, утворюючи тіосульфатну кислоту H₂S₂O₃, так само в аналогічній реакції з H₂S₂ утворюється «дисульфанмоносульфонова кислота» H₂S₂SO₃H; подібним чином полісульфани H₂S_n (n = 2-6) дають HS_nSO₃H. Реакції з обох кінців полісульфанового ланцюга призводять до утворення «полісульфандисульфонових кислот» HO₃SS_nSO₃H, які частіше називають політіоновими кислотами. Відомо багато способів синтезу цих кислот, проте механізм реакції залишається неясним, зважаючи на велике число одночасних і конкурентних реакцій окиснення-відновлення, катенації і диспропорціювання.

Примітки

1. . Словари и энциклопедии на Академике. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2016.