Політичний інтерес

Політичний інтерес — термін, який використовується в політичній сфері і в політології, для позначення стимулів діяльності суб'єктів політичних відносин.

Політичний інтерес включає в себе сукупність цілей тих чи інших політичних акторів, виникнення яких обумовлено суб'єктивними або об'єктивними потребами, а його реалізація передбачає послідовне здійснення ряду дій в сфері політики або державного управління.

Структура політичного інтересу

У структурі політичного інтересу виділяється ряд обов'язкових елементів:

1. Суб'єкт — джерело політичного інтересу, певний політичний актор (індивід, група інтересів, етнічна група, суспільний клас, політична партія, громадянське суспільство, бізнес-еліта, органи державної влади суб'єктів федеративної держави або національна держава в цілому).
2. Об'єкт — елемент, на який спрямований політичний інтерес (політична влада, політичні ресурси, політичні відносини, державні органи та інші).
3. Способи реалізації — безлічі послідовних і взаємопов'язаних дій, що дозволяють політичному актору досягти своїх політичних інтересів.
4. Мета — очікуваний політичним актором результат реалізації політичного інтересу.

Основний політичний інтерес

Виходячи з найбільш поширеного визначення політики, до основних політичних інтересів можна віднести:

• Завоювання державної влади;
• Утримання державної влади;
• Використання державної влади.

Класифікація політичних інтересів

За ступенем спільності:

• Індивідуальні ;
• Групові;
• Класові;
• Національні;
• Громадські.

За характером суб'єкта:

• Державні;
• Партійні ;
• Інтереси громадських організацій.

За ступенем усвідомленості:

• Пов'язані зі стихійним прагненням до реалізації;
• Включають розроблену програму досягнення.

По можливості здійснення:

• Реальні;
• Уявні.

Роль політичних інтересів

Політичні інтереси, як джерела напрямку діяльності політичних суб'єктів, стають базою для формування політичних поглядів, суспільних настроїв, партійних програм, політичних ідеологій, національних стратегій, що визначають системи політичних завдань.

Примітки

1. . politike.ru. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
2. . lib.sale. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2020.
3. Новейший политологический словарь / Погорелый Д. Е., Фесенко В. Ю., Филиппов К. В. — Ростов-на-Дону : Феникс, 2010. — С. 184. — .(рос.)
4. . Схемо: схемы и таблицы. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 23 березня 2022.