Політика однієї дитини

«Полі́тика одніє́ї дити́ни» або «одна сім'я — одна дитина» — проголошена та здійснювана політичним режимом КНР політика у галузі демографії Китаю щодо обмеження народжуваності, якої країна дотримується вже майже тридцять років. Його ідеологом став вчений Ма Іньчу.

Загальні відомості

Населення Китаю вже перевищує 1,3 мільярда осіб, та, попри це, в певних регіонах стала відчутною нестача робочої сили, в інших же — чималий відсоток безробіття. До 2020 на одного працівника припадатимуть 3—4 утриманці. До 2040 число китайців літнього віку сягне чверті мільярда й у 2—3 рази перевищить кількість мешканців країни, молодших за 20 років. Дисбаланс у віковому розподілі населення Китаю призводить до додаткових витрат держбюджету на пенсії, соціальне страхування та медобслуговування.

Результати політики

Фахівці підрахували, що обмеження народжуваності дозволило за період із кінця 1970-х років запобігти близько 400 мільйонам народжень. Провадження «політики однієї дитини» посилює дисбаланс населення за віком.

Див. також

• Населення Китаю

Джерела

• Китай відмовляється від «політика однієї дитини»//«Газета по-львівськи», № 10(14), 06.03.2008, с. 11.