Поліна Астахова

Полі́на Григо́рівна Аста́хова (30 жовтня 1936, Дніпропетровськ — 5 серпня 2005, Київ) — українська гімнастка, багаторазова олімпійська чемпіонка. На Олімпійських іграх Астахова здобула 10 медалей: 5 золотих, дві срібні й три бронзові.

Астахова Поліна Григорівна
рос. Полина Астахова
Народилася	30 жовтня 1936(1936-10-30)^[1] Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Померла	5 серпня 2005(2005-08-05) (68 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	спортивна гімнастка
Знання мов	російська
Вага	56 кг
Зріст	166 см
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Спортивні медалі
Спортивна гімнастика
Представник  Україна
Олімпійські ігри
Золото	Літні Олімпійські ігри 1956	Командний залік
Золото	Літні Олімпійські ігри 1960	Командний залік
Золото	Літні Олімпійські ігри 1960	Різновисокі бруси
Золото	Літні Олімпійські ігри 1964	Командний залік
Золото	Літні Олімпійські ігри 1964	Різновисокі бруси
Срібло	Літні Олімпійські ігри 1960	Вільні вправи
Срібло	Літні Олімпійські ігри 1964	Вільні вправи
Бронза	Літні Олімпійські ігри 1956	Командні вправи з предметом
Бронза	Літні Олімпійські ігри 1960	Абсолютний залік
Бронза	Літні Олімпійські ігри 1964	Абсолютний залік
Чемпіонати світу
Золото		Командний залік
Золото		Командний залік
Срібло		Командний залік
Бронза		Різновисокі бруси
Чемпіонати Європи
Золото	1959 Краків	Колода
Золото	1961 Лейпциг	Колода
Золото	1961 Лейпциг	Різновисокі бруси
Срібло	1961 Лейпциг	Абсолютний залік
Срібло	1961 Лейпциг	Вільні вправи

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Астахова.

Життєпис

Надгробок Поліни Астахової на Байковому кладовищі

Поліна зацікавилася спортивною гімнастикою у тринадцятирічному віці, побачивши змагання з цього виду спорту в Донецьку, куди напередодні переселилася її родина. Вона почала тренуватися в клубі «Шахтар» під керівництвом заслуженого тренера СРСР Володимира Олександровича Смирнова.

За виняткову грацію на Заході Астахову іменували руською берізкою. Італійські журналісти на олімпійському турнірі в Римі навіть називали її Мадонною. В проміжку між 1956 і 1966 роками вона виграла чимало міжнародних і внутрішніх змагань, особливо на різновисоких брусах. З 1955 по 1968 рік вона входила до складу збірної СРСР.

Вперше стартувавши на чемпіонаті Радянського Союзу в 1954 році, Астахова одразу ж пробилася в збірну. На Олімпіаді, що відбувалася того ж року, Поліна була наймолодшою в команді і стала олімпійською чемпіонкою в командному заліку. На римській Олімпіаді вона лідирувала, але втратила цілий бал після падіння з колоди, яка була сьомою з восьми дисциплін. Така невдача дуже розчарувала дівчину, і вона навіть більше не змагалася того року, хоча виграла золото в складі команди, срібло у вільних вправах і бронзу в абсолютному заліку.

В 1961 році вона поборола розчарування і виграла золото на брусах та у вільних вправах на чемпіонаті Європи. На токійській Олімпіаді 1964 року Астахова зробила внесок у перемогу в командному заліку, виграла бруси, стала другою у вільних вправах і третьою в абсолютному заліку.

Завершивши кар'єру гімнастки, Поліна Григорівна, починаючи з 1972 року працювала тренером збірної УРСР. У 2002 році Астахову включили до Міжнародної зали гімнастичної слави.

Останні роки життя жила в Києві, на проспекті Перемоги. Померла від серцевого нападу на 69-му році життя 5 серпня 2005 року. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д. / 50.4173944° пн. ш. 30.5013194° сх. д. / 50.4173944; 30.5013194).

Примітки

1. https://pantheon.world/profile/person/Polina_Astakhova
2. «Не дам тебе здоровье гробить»

Посилання

• Полина Астахова — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
• Словарь. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2016.
• Полина Астахова: в Донецке помнят «Русскую березку». Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2016.
• Соучредитель фонда «Здоровье поколений» муж Лилии Подкопаевой Тимофей НАГОРНЫЙ: «Пятикратная олимпийская чемпионка Полина Астахова продала свои медали, потому что ей нечего было есть». Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2016.
• Вспоминая Астахову. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2016.