Поляруш Олег Євгенович український літературознавець Кандидат філологічних наук 1972 Професор Кавалер орденів Знак Пошан

Поляруш Олег Євгенович — український літературознавець. Кандидат філологічних наук (1972). Професор. Кавалер орденів «Знак Пошани», «За заслуги» III ст.

Поляруш Олег Євгенович
Народився	5 січня 1940(1940-01-05) (84 роки) Янопіль, Хмелівський район^[d], Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	літературознавець, викладач університету
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Заклад	Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляруш.

Життєпис

Народ. 5 січня 1940 р. у с. Березівка, нині Маловисківський район Кіровоградської області. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1964). За направленням міністерства освіти УРСР у серпні 1964 року разом із дружиною Тамарою Поляруш переїхав до міста Глухова на Сумщині. Працював асистентом дитячої літератури в Глухівському державного педагогічному інституті . У вересні 1965 року обійняв посаду голови предметно-методична комісія мов і літератури інституту. В жовтні 1969 року вступив до аспірантури Київського державного педагогічному інституту ім. О. М. Горького за спеціальністю «українська література».

З 1972 р. — старший викладач, декан, проректор, з 1978 р. — ректор Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Народно-поетична основа творчості О. П. Довженка» (1972).

Дослідник творчості О. Довженка та проблем сучасного літературного процесу. Окремими виданнями вийшли книги «Олександр Довженко і фольклор» (1988), «І вічна таїна слова» (у співавторстві з В. П. Марком, 1990) та інші.

Коли у 1978 року ректором педінституту став Олег Євгенович Поляруш, який перебував на цій посаді чверть віку, то стрімке зростання невеличкого провінційного вишу і перетворення його у справжній науково-педагогічний осередок регіону було підтверджено 1982 року, коли колектив інституту став переможцем соціалістичного змагання серед вищих педагогічних закладів СРСР.

Примітки

. Вечірня газета. 10.01.2015. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11.07.2018.
Гирич Я. М. Матеріали до біографічного словника «Науково-педагогічні працівники Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, 1952—1991 рр.» (літери «П, Р, Т, У, Ф, Ц, Ч, Я») // Історичні студії суспільного прогресу. 2017. Вип. 5. С. 189—190.

Література

Хто є хто в Україні. К., 2000. — С. 385.

[1] . Вечірня газета. 10.01.2015. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 11.07.2018.

[2] Гирич Я. М. Матеріали до біографічного словника «Науково-педагогічні працівники Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, 1952—1991 рр.» (літери «П, Р, Т, У, Ф, Ц, Ч, Я») // Історичні студії суспільного прогресу. 2017. Вип. 5. С. 189—190.