Станиця Полтавська адміністративний культурний і економічний центр Красноармійського району Краснодарського краю й одноч

Станиця Полтавська — адміністративний, культурний і економічний центр Красноармійського району Краснодарського краю й одночасно сільській адміністрації. В радянський період була перейменована на станицю Красноармійська, потім станиці повернуто первісну назву.

станиця Полтавська

рос. Полтавская


Герб	Прапор

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Краснодарський край

Муніципальний район

Красноармійський район

Поселення

Полтавське сільське поселення

Код ЗКАТУ:

03 223 810 001

Код ЗКТМО:

03623410101

Основні дані

Час заснування

26 490 осіб (2010)

17 км² км²

1696,23 осіб/км²

353800–353803

+7 86165

Географічні координати:

45°22′00″ пн. ш. 38°12′42″ сх. д. / 45.3666666666947762109884934° пн. ш. 38.211666666694775° сх. д.Координати: 45°22′00″ пн. ш. 38°12′42″ сх. д. / 45.3666666666947762109884934° пн. ш. 38.211666666694775° сх. д.

Відстань

До центру регіону (км):
- фізична:
- залізницею:
- автошляхами:

65 км

Влада

Адреса

http://www.stanpoltan.info

Голова адміністрації

Побожий Володимир Анатолійович

Мапа

Полтавська

Полтавська

Полтавська у Вікісховищі

Населення: 28 тис. осіб, загальна площа Полтавської — 17 км², щільність населення — 1696,23 особи/км².

Станица розташована в дельті Кубані, оточена рисовими чеками, за 65 км північно-західніше Краснодару, за 11 км північніше Слов'янську-на-Кубані. Залізнична станція на гілці «Кримськ — Тимашевськ». У станиці базується мотобольний клуб «Кіровець».

Історія

Полтавська, заснована в 1794, є однією перших сорока курінних поселень чорноморських козаків на Кубані (див. Кубанські козаки). Назву перенесено з однойменного куреня Січи, названого у свою чергу по місту Полтава;
У 1926 році в станиці працював україномовний педагогічний технікум;
У 1932—1933 Полтавська стала однією зі станиць, поставлених за «саботаж» на «чорні дошки ганьби». Від голоду померли сотні станичників;
На підставі спеціального пункту постанови ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня 1932 року навесні 1933 все козацьке населення станиці було виселено до північних районів СРСР, а на їхнє місце поселені військовослужбовці Червоної армії та їхні сім'ї. Станиця перейменована на Красноармійську;
2004 року станиці було повернуто первісну назву;

Голодомор 1933

Як пише Роберт Конквест в книзі «Жнива скорботи»: «Нападки Шеболдаєва на станицю Полтавську не були простою словесною погрозою. 17 грудня 1932 р. за розпорядженням голови крайвиконкому депортували всіх 27 тис. мешканців станиці.

Партизанський рух у цій окрузі існував до 1925 р., а окремі групи діяли і значно довше. У 1929—1930 рр. депортували 300 з 5600 господарств і судили 250 осіб за невиконання зернових заготівель, з-поміж яких близько 40 розстріляли. „Бабський бунт“ у цій місцевості очолили вдови червоних партизанів. У 1930—1931 рр. там провели серію арештів підозрюваних членів „Спілки визволення України“.

Тепер, у грудні 1932 р., у Полтавській відбулося справжнє повстання, учасники якого вбивали співробітників ОДПУ та активістів; станиця перейшла під контроль повстанців, котрі відрядили свої ескадрони до сусідніх селищ із закликом приєднатися до них. Одначе вони робили це надто повільно, і владі вдалося сконцентрувати коло Полтавської гнітючі сили і після тяжких боїв знову взяти станицю у свої руки.

Начальник ОДПУ Кубаєв віддав наказ: через те що Полтавська опинилася в руках куркулів, депортувати все населення, за винятком кількох лояльних громадян. Із цією метою оголосили воєнний стан, а жителів попередили, що за будь-яке порушення наказів винуватці отримають „найвищу міру соціалістичної законності — розстріл“: це стосувалося тих, хто „проводив агітацію, ширив провокаційні чутки, спричиняв паніку або плюндрував власність чи продукцію“. Згодом до станиці наїхали російські поселенці, і її перейменували в „Красноармейскую“.»

Відомі люди

Безщасний Конон Петрович — кобзар, скрипаль, учасник антибільшовицького руху на Кубані, артист Кубанського симфонічного оркестру.
Міхновський Микола Іванович — український політичний і громадський діяч. У 1920—1924 рр. жив у станиці Полтавській, де вчителював та займався українізацією.
Смовський Костянтин Авдійович — полковник Армії УНР, генерал-хорунжий на еміграції.

Примітки

Постановление 14 декабря 1932 г. ЦК ВКП(б) и СНК СССР «О хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и в Западной области»
Володимир Сергійчук. Трагедія кубанської станиці Полтавська як свідчення геноциду українства. // «Дзеркало тижня», 12 грудня 2008.

Галерея

Станиця Полтавська.
Свято у станиці Полтавській.
Станичний елеватор.

Джерела та література

Д. Д. Білий. Полтавська станиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 370. — .

Посилання

(рос.)
Інформаційно-розважальний портал станиці Полтавської (рос.)
Роберт Конквест. Жнива скорботи. Голодовий террор. Кубань, Дон і Волга

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Постановление 14 декабря 1932 г. ЦК ВКП(б) и СНК СССР «О хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и в Западной области»

[2] Володимир Сергійчук. Трагедія кубанської станиці Полтавська як свідчення геноциду українства. // «Дзеркало тижня», 12 грудня 2008.