Полотно основа в живопису матеріал на який наноситься фарбовий шар Для живопису темперою олійними фарбами застосовують н

Полотно — основа в живопису, матеріал, на який наноситься фарбовий шар. Для живопису (темперою, олійними фарбами) застосовують натягнутий на (найчастіше, дерев'яну) рамку прямокутний чи іншої форми (за потреби) шматок лляного чи бавовняного полотна, спеціально попередньо підготований (проклеєний і проґрунтований).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Полотно (значення).

Історія

На території сучасної Італії полотно стало вживатися для живопису з початку XVI століття, на півночі Європи — з початку XVII століття, на території тодішньої Російської імперії — з другої половини XVII століття. Поступово воно майже витіснило основу з дерева. Щоб полотно не вбирало в себе всю олію, якою розведені фарби, його слід проґрунтувати.

Переваги подібної основи очевидні

Полотно дешевше, його легше виготовити, придбати, простіше перевозити (наприклад, згорнувши в трубочку).
Полотно може бути натягнуте на дерев'яний підрамник або наклеєне на картон.
Полотно має привабливу фактуру, дозволяє повніше розкрити потенціал живопису олійними фарбами чи темперою.

Використання

Якщо полотно для роботи художник не купує у спеціалізованому магазині в готовому вигляді на підрамнику, він може виготовити основу для власної майбутньої картини самостійно.

Для цього перед натяжкою на підрамник полотно рекомендується випрати в теплій воді. При пранні полотно дає незначну усадку і надалі також незначною мірою змінюється від вологості повітря.

Підрамник виготовляється із сухої деревини, інакше при висиханні він покоробиться, викривиться і зіпсує готову картину. Краї підрамника з лицьового боку повинні мати на 0,5 см укіс всередину, щоб полотно не торкалося країв підрамника і не приклеювалося до нього. До того ж видимі ребра рамки підрамника виглядатимуть не естетично.

Натягування і закріплення полотна проводиться рівномірно від середини в обидві сторони до країв. Закріпивши полотно з коротких сторін, переходять до довгих. Полотно кріплять від середини до країв. Якщо полотно слабо чи нерівномірно натягнуте на підрамник, то дуже важко нанести ґрунтувальну пасту однакової товщини; такий ґрунт по всій площі буде змінюватися під впливом вологості і температури повітря також нерівномірно, чим урешті-решт картина буде зіпсована.

Лицьова сторона полотна змочується з проклейкою пульверизатора теплою водою.

Змочування полотна має на меті послабити проникнення клею при проклейці на виворіт полотна.

Іноді полотно перед проклейкою шліфують пемзою, щоб скуйовдити поверхню і одночасно ущільнити її, але зайве шліфування порушує фактуру тканини.

Проклеювання

Проклейка є сполучним шаром між полотном і ґрунтом, вона перешкоджає просочуванню сполучної речовини (наприклад, олії) з фарб на полотно. Для проклеювання застосовують звичайно 5-7 % розчини різних клеїв — риб'ячого, желатину, казеїнового, столярного, ПВА та ін.

Для проклеювання полотна та інших гнучких матеріалів слід застосовувати клеї, що дають при висиханні еластичну плівку. Найкращим клеєм в цьому відношенні можна вважати полівініловий спирт. Найщільніший шар при однакових концентраціях дає риб'ячий клей, він меншою мірою піддається загниванню і після висихання дає досить еластичну плівку.

Столярний та малярний клей легко піддаються гниттю від вогкості, а, висихаючи, дають ламку плівку.

Желатин добре розчиняється в гарячій воді. Риб'ячий клей попередньо замочують у холодній воді протягом 12-20 годин; після набрякання клей слід розім'яти в руках і розпустити в гарячій воді.

Казеїн також спочатку замочують в теплій воді 3-про годин, а потім додають 2-3 % розчин нашатирного спирту або бури, і помішування при температурі 50-70°С утворює клейовий розчин. Казеїновий клей мало чутливий до вогкості і загнивання.

Столярний клей спочатку розмочують у холодній воді, а потім при нагріванні він легко розходиться в ній.

Сучасний художник може придбати у спеціалізованому відділі готовий клей і готовий ґрунт для своїх полотен.

Див. також

Примітки

Як основа для живопису можуть бути використані: дерево, полотно (як правило, лляне, хоча можна і бавовняне), фанера, картон, папір, пап'є-маше, пергамент, слонова кістка, перламутр, природний камінь, скло, , лінолеум та інші матеріали.
Що дасть рівну площину без зморшок і перекосів
Найкраще тонке лляне нефарбоване
Оскільки внаслідок набухання волокон тканина ущільнюється і дещо перешкоджає просочуванню клею
Щоб при згинанні картини поверхня не лопала, а загорталася, як папір

Джерела

А. М. Лентовский. Технология живописных материалов. — Л.: Государственное издательство «Искусство», 1949

Посилання

А. М. Лентовський. Технология живописных материалов (рос.)
Картины маслом: как это делается? Подготовка холста (рос.)

[1] Як основа для живопису можуть бути використані: дерево, полотно (як правило, лляне, хоча можна і бавовняне), фанера, картон, папір, пап'є-маше, пергамент, слонова кістка, перламутр, природний камінь, скло, , лінолеум та інші матеріали.

[2] Що дасть рівну площину без зморшок і перекосів

[3] Найкраще тонке лляне нефарбоване

[4] Оскільки внаслідок набухання волокон тканина ущільнюється і дещо перешкоджає просочуванню клею

[5] Щоб при згинанні картини поверхня не лопала, а загорталася, як папір