Пол Аллман Сайпл

Пол Сайпл (Paul Allman Siple), 18 грудня 1908 року, Монтпельє, Огайо - 25 листопада 1968 року, Арлінгтон , Вірджинія) - американський географ і полярний дослідник.

Пол Сайпл
Paul Allman Siple
Народився	18 грудня 1908 року Монтпельє, Огайо
Помер	1968 року Арлінгтон, Вірджинія
Країна	США
Діяльність	полярний дослідник
Alma mater	^d
Знання мов	англійська
У шлюбі з	^d
Нагороди	Медаль Засновників (1958) Золота медаль Конгресу медаль Габбарда (1958) ^d
IMDb	ID 0802649
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Американський полярний дослідник Пол Сайпл народився 18 грудня 1908 року. Він брав участь у шести полярних експедиціях. Під час другої антарктичної експедиції Річарда Берда (1939-1941) брав участь у експериментах до визначення Вітро-холодового індексу. У кінці вересня із Літл-Америки на схід і на південь Берд відправив кілька партій на всюдиходах і собаках. Командою "східняків" керував Пол Сайпл. Саме він, вчений-біолог і навігатор, отримав барометричні дані, які дозволили отримати уявлення про рельєф значних територій Землі Мері Берд, які назвали плато Рокфеллера. Також вдалось виявити великий вигин берега біля 81° пд.ш. і завершити відкриття острова Рузвельта. До того ж було встановлено, що частина шельфового льодовика Росса тримається на корінних породах, які знаходяться нижче рівня моря. Дослідник Сайпл був у команді West Base американської антарктичної служби (USAS), і був штурманом на всіх головних дослідницьких польотах, у тому числі польоті, в якому був відкритий і досліджений вулкан Сайпл. Взимку 1939-1940 року під час Третьої американської експедиції Берда Сайпл керував західним табором. Там зимувало тридцять три чоловіки. Польоти в середині грудня дозволили внести уточнення у карту узбережжя Землі Мері Берд. Сайпл виконував обов'язки штурмана, він відкрив і відзнімкував широку (200 км) затоку Ріглі. Формою затока нагадувала прямий кут, вирізаний у шельфовому льодовику Геца біля 129° західної довготи. У бік на схід Сайпл виявив масивну і високу (3100 м) гору, яка отримала ім'я Сайпл. Експедиція завершила роботу в кінці березня 1941 року. За підрахунками Берда було виявлено і вперше сфотографовано 1300 км берегової лінії континента. 25 листопада 1956 року Пол Сайпл став першим науковим керівником антарктичної станції Амундсен - Скотт (1956-1957). У його честь названий Берег Сайпл, антарктична станція, острів і вулкан.

Пам'ять

• У його честь названий берег Сайпла і антарктична станція.
• Його іменем названий неактивний вулкан і найвища точка однойменного острова (біля Антарктиди), який знаходиться у північно-західній частині острова.
• Ім'я американського полярного дослідника носить острів на межі морів Амундсена і Росса. Острів має довжину 110 км (68 миль), його центр розташований на 73 ° 51'S 125 ° 50'W / 73,850 ° S 125.833 ° W.

Площа острова дорівнює 6390 км 2 (2467 квадратних миль). Острів і гори були названі Консультативним комітетом США з антарктичних назв у 1967 році на честь антарктичного дослідника.

Книги Сайпла

• A Boy Scout with Byrd, видана взимку 1931 року
• Exploring At Home, у вересні 1932 року
• Scout to Explorer, 1936 рік
• 90 Degrees South, 1959 рік

Відзнаки

• Медаль Хаббарда, 1958. Найвищу нагороду Королівського географічного товариства, яка вручається з 1831 року «за заохочення і популяризацію географії, науки та відкриттів», Сайпл отримавза внесок в Антарктичні дослідження та розвідку.
• Silver Buffalo Award, 1947
• Distinguished Service Award of the Order of the Arrow, 1958
• David Livingstone Centenary Medal, 1958

Посилання

• Paul Siple: Man of Cold and Wind
• Paul A. Siple 1908—1968
• Eagle Scout Siple with Admiral Byrd in the Antarctic]
• Paul Allman Siple in The Historical Marker Database
• Paul Allman Siple in rootsweb

Див. також

• Річард Берд
• Сайпл (вулкан)

Джерела

• https://books.google.com.ua/books?id=T29fDgAAQBAJ&pg=PT209&lpg=PT209&dq=Пол+Сайпл&source=bl&ots=Sq7aDaUcYw&sig=ACfU3U3AfqbFBaokw75Q760MeuCyG5uzLg&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwiSucPhupXnAhVNiYsKHekcAGUQ6AEwDXoECAsQAQ#v=onepage&q=Пол%20Сайпл&f=false
• http://narod-akademia.com/ru/poleznie_statyi/754/
• Магідович І. П., Магідович В. І. Нариси з історії географічних відкриттів. — М., Просвіта, 1986, с. 306.

1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570