Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Іван Васильович Покотило | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 22 лютого 1951 село Студениця | |||
| Помер | 1 березня 2013 (62 роки) Кам'янець-Подільський | |||
| Громадянство |  СРСР,  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1978) | |||
| Мова творів | українська | |||
| Magnum opus | «Чорна Україна» | |||
| | ||||
Іва́н Васи́льович Покоти́ло (нар. 22 лютого 1951 — пом. 1 березня 2013, Кам'янець-Подільський) — український журналіст, поет.
Біографія
Іван Покотило народився 22 лютого (згідно із записом у паспорті — 5 березня) 1951 року в селі Студениця тодішнього Староушицького району (27 жовтня 1978 року село знято з обліку як затоплене) в селянській родині. Закінчив середню школу в Старій Ушиці. Після цього навчався в професійно-технічному училищі № 41 в шахтарському селищі Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області.
До армії працював електрослюсарем контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (за шостим розрядом) на першій англійській лінії Дніпропетровського шинного заводу.
В армії служив у військах зв'язку спеціального призначення (начальник апаратної ВУЗ, Північна група військ, Польща).
1978 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Був учасником літературної студії імені Максима Рильського Київського університету.
Працював завідувачем відділу сільського господарства районної газети в місті Золотоноша Черкаської області.
У Кам'янці-Подільському працював у редакції газети «Прапор Жовтня» (завідувач відділу сільського господарства, керівник літературного об'єднання «Розмай», яке діяло при газеті).
Від 1983 року був редактором районної газети в Летичеві, у 1990–1991 роках — редактором новоствореної газети «Кам'янець-Подільський вісник», у 1994–1995 роках — відповідальним секретарем (по суті редактором) ще однієї новоствореної газети — «Наша справа» (Кам'янець-Подільський). Потім працював спеціальним кореспондентом при головному редакторові та редактором відділу інформації черкаської обласної газети «Село і люди» (нині — «Земля Черкаська»).
Обирався депутатом Летичівської районної ради, членом Летичівського райвиконкому. У 1990–1994 роках був депутатом Хмельницької обласної ради, очолював у ній депутатську групу «Демократичне Поділля». Автор політичної концепції-проекту «Україна і світ: як вижити і жити».
Жив у Кам'янці-Подільському, де і помер 1 березня 2013 року.
Творчість
Друкувався в журналах «Донбас», «Ранок», «Дніпро», «Україна», «Жовтень» (нині «Дзвін»), «Прапор» (нині «Березіль»).
Видав збірки поезій:
- «Енергія» (Київ: Радянський письменник, 1983) з передмовою поетеси Ганни Світличної,
- «Чорна Україна» (Кам'янець-Подільський, 1995),
- «Фортеця серця» (Кам'янець-Подільський, 2008, друге видання — 2011) — вибрані тексти-мотиви різних років.
На вірші Покотила написано низку пісень, серед них — «Срібна обручка Смотрича» Анатолія Гуківського, «Цвіте півонія у Кам'янці» Бориса Ліпмана, «Квітка на камені», «Материнська криниця» Володимира Панчука .
У передмові до дебютної збірки «Енергія» Ганна Світлична писала:
Поезія Івана Покотила має свою конкретну географічну і часову прописку. Поет родом із Хмельниччини, барви і пахощі подільської землі щедро присутні у його віршах, він син свого древнього подільського роду, роду простих роботящих людей, у котрих такі моральні критерії, як хліб, чесність, доброта, не піддаються з віку в вік ні найменшим переоцінкам. Прописка часова — то його належність до свого покоління, покоління, яке не знає війни і голоду, народжене під мирним небом, але вже у генах своїх має пам'ять, передану йому від батьків, позначену героїчним і важким досвідом, що зветься історією. Звідси, мабуть, і широка амплітуда тем.
1984 року критик Микола Славинський, беручи участь у дискусійному клубі журналу «Дніпро», а саме в розмові про громадянський пафос сучасної молодої поезії, піддав критиці збірку «Енергія», зокрема мініатюру «Сиві коні», в якій, на думку критика, поет «не цурається стереотипних чи й просто невибагливих, малоестетичних асоціацій»:
- Сиві коні, літами сиві,
- Як живеться у мирній стайні?
- Чи не сняться вітри у гриві
- І походи в степах останні?
- Де вам, коники, де вже, милі,
- Обскакати людські дерзання!
- Буйні гриви — в засохлім милі,
- У конюшнях — сердець іржання.
Славинський також зазначає, що «не спонукає думати, не викликає глибоких душевних переживань» твердження Івана Покотила «Ми не перші в історії, ми й не останні», а далі зауважує: «Якщо автор оперує аксіомами, доводить очевидне, повторює загальноприйняте, його рядки не запам'ятовуються, не залишаються в серці. Бо там, де починаються загальники, справжня поезія закінчується». Ще одна претензія критика до збірки — «надуживання звичними тропами». Для ілюстрації цього положення Славинський зазначає, що в збірці «сказано чимало стереотипного як про зорі, так і про сонце» і наводить такі приклади: «зірки на світанні», «з-під сонячних брів», «коли зорею падає на пісок», «сонце з висоти всміхається», «і сонце над небом», «що знає людський досвід про зірки?», «вдихати сонячні вітри».
Поет Іван Дробний, пишучи 1996 року рецензію «Ковалик із Студениці» на збірку «Чорна Україна», так охарактеризивав творчість Івана Покотила :
Твори Покотила оригінальні як за задумами, так і за виконанням. Мають за основу народний погляд на життя. Поет — прихильник класичного до прозорості вірша. Він майстерно урізноманітнює його мелодику. Ритмічний малюнок не хилить у сон читача своєю одноманітністю, бо весь час змінюється залежно від змісту. Вірші звучать легко і сприймаються легко, хоча несуть велике смислове навантаження.
Примітки
- Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини: Біографічно-репертуарний довідник. — Хмельницький: Поділля, 2003. — С. 113—114, 205–207, 258–260, 264–266.
- Покотило Іван. Фортеця серця. — Кам'янець-Подільський, 2008. — С. 30.
Література
- Мацько Віталій. Літературне Поділля: Довідник. — Хмельницький, 1991. — С. 58.
- Перша книжка: Вітаємо! // Прапор Жовтня. — 1983. — 1 квітня. — С. 4.
- Славинський Микола. Від імені свого покоління: Дискусійний клуб // Дніпро. — 1984. — № 8. — С. 131—136. Статтю також подано у виданні: Література і сучасність: Літературно-критичні статті. — Випуск 18. — К.: Радянський письменник, 1985. — С. 155—166.
- Нариси історії Поділля. — Хмельницький, 1990. — С. 317.
- Будзей Олег. «Я — такий собі Ковалик з хати-краю Студениця…»: Книгозбірня // Подолянин. — 2008. — 22 серпня. — С. 8.
- «»: Ювілеї // Подолянин. — 2011. — 4 березня. — С. 5.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pokotilo Lib Chlen KPRS Ivan Vasilovich PokotiloNarodivsya22 lyutogo 1951 1951 02 22 selo StudenicyaPomer1 bereznya 2013 2013 03 01 62 roki Kam yanec PodilskijGromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistpoetAlma materFakultet zhurnalistiki Kiyivskogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka 1978 Mova tvorivukrayinskaMagnum opus Chorna Ukrayina Iva n Vasi lovich Pokoti lo nar 22 lyutogo 1951 pom 1 bereznya 2013 Kam yanec Podilskij ukrayinskij zhurnalist poet BiografiyaIvan Pokotilo narodivsya 22 lyutogo zgidno iz zapisom u pasporti 5 bereznya 1951 roku v seli Studenicya todishnogo Staroushickogo rajonu 27 zhovtnya 1978 roku selo znyato z obliku yak zatoplene v selyanskij rodini Zakinchiv serednyu shkolu v Starij Ushici Pislya cogo navchavsya v profesijno tehnichnomu uchilishi 41 v shahtarskomu selishi Ternivka Pavlogradskogo rajonu Dnipropetrovskoyi oblasti Do armiyi pracyuvav elektroslyusarem kontrolno vimiryuvalnih priladiv i avtomatiki za shostim rozryadom na pershij anglijskij liniyi Dnipropetrovskogo shinnogo zavodu V armiyi sluzhiv u vijskah zv yazku specialnogo priznachennya nachalnik aparatnoyi VUZ Pivnichna grupa vijsk Polsha 1978 roku zakinchiv fakultet zhurnalistiki Kiyivskogo universitetu Buv uchasnikom literaturnoyi studiyi imeni Maksima Rilskogo Kiyivskogo universitetu Pracyuvav zaviduvachem viddilu silskogo gospodarstva rajonnoyi gazeti v misti Zolotonosha Cherkaskoyi oblasti U Kam yanci Podilskomu pracyuvav u redakciyi gazeti Prapor Zhovtnya zaviduvach viddilu silskogo gospodarstva kerivnik literaturnogo ob yednannya Rozmaj yake diyalo pri gazeti Vid 1983 roku buv redaktorom rajonnoyi gazeti v Letichevi u 1990 1991 rokah redaktorom novostvorenoyi gazeti Kam yanec Podilskij visnik u 1994 1995 rokah vidpovidalnim sekretarem po suti redaktorom she odniyeyi novostvorenoyi gazeti Nasha sprava Kam yanec Podilskij Potim pracyuvav specialnim korespondentom pri golovnomu redaktorovi ta redaktorom viddilu informaciyi cherkaskoyi oblasnoyi gazeti Selo i lyudi nini Zemlya Cherkaska Obiravsya deputatom Letichivskoyi rajonnoyi radi chlenom Letichivskogo rajvikonkomu U 1990 1994 rokah buv deputatom Hmelnickoyi oblasnoyi radi ocholyuvav u nij deputatsku grupu Demokratichne Podillya Avtor politichnoyi koncepciyi proektu Ukrayina i svit yak vizhiti i zhiti Zhiv u Kam yanci Podilskomu de i pomer 1 bereznya 2013 roku TvorchistDrukuvavsya v zhurnalah Donbas Ranok Dnipro Ukrayina Zhovten nini Dzvin Prapor nini Berezil Vidav zbirki poezij Energiya Kiyiv Radyanskij pismennik 1983 z peredmovoyu poetesi Ganni Svitlichnoyi Chorna Ukrayina Kam yanec Podilskij 1995 Fortecya sercya Kam yanec Podilskij 2008 druge vidannya 2011 vibrani teksti motivi riznih rokiv Na virshi Pokotila napisano nizku pisen sered nih Sribna obruchka Smotricha Anatoliya Gukivskogo Cvite pivoniya u Kam yanci Borisa Lipmana Kvitka na kameni Materinska krinicya Volodimira Panchuka U peredmovi do debyutnoyi zbirki Energiya Ganna Svitlichna pisala Poeziya Ivana Pokotila maye svoyu konkretnu geografichnu i chasovu propisku Poet rodom iz Hmelnichchini barvi i pahoshi podilskoyi zemli shedro prisutni u jogo virshah vin sin svogo drevnogo podilskogo rodu rodu prostih robotyashih lyudej u kotrih taki moralni kriteriyi yak hlib chesnist dobrota ne piddayutsya z viku v vik ni najmenshim pereocinkam Propiska chasova to jogo nalezhnist do svogo pokolinnya pokolinnya yake ne znaye vijni i golodu narodzhene pid mirnim nebom ale vzhe u genah svoyih maye pam yat peredanu jomu vid batkiv poznachenu geroyichnim i vazhkim dosvidom sho zvetsya istoriyeyu Zvidsi mabut i shiroka amplituda tem 1984 roku kritik Mikola Slavinskij beruchi uchast u diskusijnomu klubi zhurnalu Dnipro a same v rozmovi pro gromadyanskij pafos suchasnoyi molodoyi poeziyi piddav kritici zbirku Energiya zokrema miniatyuru Sivi koni v yakij na dumku kritika poet ne curayetsya stereotipnih chi j prosto nevibaglivih maloestetichnih asociacij Sivi koni litami sivi Yak zhivetsya u mirnij stajni Chi ne snyatsya vitri u grivi I pohodi v stepah ostanni De vam koniki de vzhe mili Obskakati lyudski derzannya Bujni grivi v zasohlim mili U konyushnyah serdec irzhannya dd Slavinskij takozh zaznachaye sho ne sponukaye dumati ne viklikaye glibokih dushevnih perezhivan tverdzhennya Ivana Pokotila Mi ne pershi v istoriyi mi j ne ostanni a dali zauvazhuye Yaksho avtor operuye aksiomami dovodit ochevidne povtoryuye zagalnoprijnyate jogo ryadki ne zapam yatovuyutsya ne zalishayutsya v serci Bo tam de pochinayutsya zagalniki spravzhnya poeziya zakinchuyetsya She odna pretenziya kritika do zbirki naduzhivannya zvichnimi tropami Dlya ilyustraciyi cogo polozhennya Slavinskij zaznachaye sho v zbirci skazano chimalo stereotipnogo yak pro zori tak i pro sonce i navodit taki prikladi zirki na svitanni z pid sonyachnih briv koli zoreyu padaye na pisok sonce z visoti vsmihayetsya i sonce nad nebom sho znaye lyudskij dosvid pro zirki vdihati sonyachni vitri Poet Ivan Drobnij pishuchi 1996 roku recenziyu Kovalik iz Studenici na zbirku Chorna Ukrayina tak oharakterizivav tvorchist Ivana Pokotila Tvori Pokotila originalni yak za zadumami tak i za vikonannyam Mayut za osnovu narodnij poglyad na zhittya Poet prihilnik klasichnogo do prozorosti virsha Vin majsterno uriznomanitnyuye jogo melodiku Ritmichnij malyunok ne hilit u son chitacha svoyeyu odnomanitnistyu bo ves chas zminyuyetsya zalezhno vid zmistu Virshi zvuchat legko i sprijmayutsya legko hocha nesut velike smislove navantazhennya PrimitkiPechenyuk M A Muzikanti Kam yanechchini Biografichno repertuarnij dovidnik Hmelnickij Podillya 2003 S 113 114 205 207 258 260 264 266 Pokotilo Ivan Fortecya sercya Kam yanec Podilskij 2008 S 30 LiteraturaMacko Vitalij Literaturne Podillya Dovidnik Hmelnickij 1991 S 58 Persha knizhka Vitayemo Prapor Zhovtnya 1983 1 kvitnya S 4 Slavinskij Mikola Vid imeni svogo pokolinnya Diskusijnij klub Dnipro 1984 8 S 131 136 Stattyu takozh podano u vidanni Literatura i suchasnist Literaturno kritichni statti Vipusk 18 K Radyanskij pismennik 1985 S 155 166 Narisi istoriyi Podillya Hmelnickij 1990 S 317 Budzej Oleg Ya takij sobi Kovalik z hati krayu Studenicya Knigozbirnya Podolyanin 2008 22 serpnya S 8 Yuvileyi Podolyanin 2011 4 bereznya S 5