Миха йло Ю рійович Поки дченко 14 листопада 1989 19891114 5 грудня 2016 солдат Збройних сил України учасник російсько ук

Миха́йло Ю́рійович Поки́дченко (14 листопада 1989(19891114) — 5 грудня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Покидченко Михайло Юрійович

Солдат

Загальна інформація

Народження

14 листопада 1989
Мукачеве

Смерть

5 грудня 2016 (27 років)
Опитне

Поховання

Мукачево

Псевдо

«Сотник» / «Малий»

Військова служба

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України

Бої за Авдіївку

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Покидченко.

Життєпис

Народився 1989 року у місті Мукачеве, певний час проживав у Рахові. Закінчив загальноосвітню школу; вступив до ліцею на юридичний факультет, де навчався до 2012 року. Опісля працював оператором на місцевому телеканалі «М-студіо», згодом — на складі супермаркету «Ду-Мен» в Рахові.

Брав активну участь в подіях Революції Гідності. У травні 2014 року пішов на фронт добровольцем — в складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»; де воював у групі «Семана» 5-го окремого батальйону, а згодом — в 1-й ОТГ ім. Капітана Воловика, кулеметник, позивний «Малий» («Сотник»). Повернувся додому після півтора року на фронті. За кілька місяців знову вирушив на фронт, підписав контракт із ЗСУ в травні 2016 року; солдат, стрілець, помічник гранатометника 3-го взводу 3-ї роти, 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон. Згодом — командир бойової машини — командир відділення.

5 грудня 2016 року загинув на Донеччині під час кулеметного обстрілу селища Опитне (Ясинуватський район).

Відбулося прощання на Майдані Незалежності у Києві. Похований на Алеї Слави центрального кладовища Мукачева.

Без Михайла лишилися батько, мама Віра Миколаївна, брат, сестра, дві маленькі доньки.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
21 квітня 2017 року відкрито і освячено меморіальну дошку у рідній для Михайла Покидченка школі.
Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 грудня.

Примітки

Указ Президента України від 22 січня року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
. mmukachevo.net. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 грудня на YouTube

Джерела

Покидченко Михайло Юрійович [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Покидченко Михайло Юрійович [ 5 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт НВР Правий сектор

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 22 січня року № 12/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] . mmukachevo.net. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.

[3] . PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.

[4] . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.

[5] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 грудня на YouTube