Поздимир

Позди́мир — село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області. Населення станом на 01.01.2016 р. становить 907 осіб. Через село проходить автодорога Т 1410 Броди — Радехів — Червоноград.

село Поздимир
Вигляд на село Вигляд на село
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Червоноградський район
Громада	Червоноградська міська
Облікова картка	Поздимир
Основні дані
Населення	907
Площа	1,836 км²
Густота населення	494 осіб/км²
Поштовий індекс	80216
Телефонний код	+380 3255
Географічні дані
Географічні координати	50°21′04″ пн. ш. 24°19′09″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 24.31917° сх. д. / 50.35111; 24.31917Координати: 50°21′04″ пн. ш. 24°19′09″ сх. д. / 50.35111° пн. ш. 24.31917° сх. д. / 50.35111; 24.31917
Середня висота над рівнем моря	198 м
Водойми	Ставчанка
Місцева влада
Адреса ради	80216, Львівська обл., Червоноградський р-н, с.Поздимир
Староста	Фіялковський Степан Дмитрович
Карта
Поздимир
Поздимир
Мапа
Поздимир у Вікісховищі

Історія

Храм Покрови Пресвятої Богородиці. с. Поздимир

Перша згадка про село Поздимир датується 1423 роком і належало воно до Сокальського (Всеволозького) повіту. Назва села Поздимир пов'язана з княжною колонізацією, господаркою, оборонністю.

Історик Теофіль Коструба вважає село одним із боярських поселень. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р. На Поздимир та його околиці часто нападали чужинці. У 1578 році татари спалили і спустошили село, а восени 1621 року кримська орда хана Дженібега Гірея знову зруйнувала його. Часті набіги ординців, війни, постої військ під час польсько-московської війни (1632—1634 рр), епідемії, неврожаї, голод приводили до зубожіння населення. Село було знищене майже повністю, тому люди вирішили будувати нове — по другий бік річки Ставчанки, де зараз воно й знаходиться.

Тяжке життя становище селян було в цей час. Воно несло великий тягар панщини та поміщицької сваволі. Після першого поділу Польщі у 1772 році Галичина відійшла до Габсбурзької монархії (з 1804 року — Австрійської імперії). У 1848 році було скасовано панщину, на честь цього в селі було встановлено хрест, який було відновлено 1991 року.

Перебуваючи у складі Австрійської імперії (з 1867 року — Австро-Угорщини) австрійський уряд більше підтримував поляків. На підставі ради шкільної крайової під назвою «Забезпечення ради шкільної крайової і справі у справі організації народних шкіл» на Львівщині було засновано народні школи у 1875 році. Така школа була організована і у с. Поздимир Сокальського повіту. Документи свідчать, що однокласна школа була заснована 15 червня 1875 року. Першим вчителем був призначений поляк Григорій Оскапник. У 1914 році за рішенням шкільної окружної ради в Сокалі Поздимирську однокласну школу перетворено на двокласну.

Навчання у школі велося польською мовою. Вчителями були поляки, на цвинтарі донині збереглася могила вчительки-польки, яка померла зі своєю родиною у 1914 році від інфекційної хвороби.

У 1907 році в селі була створена філія українського товариства «Просвіта». Читальня «Просвіти» стала центром культурно-просвітницької та організаторської роботи серед селянства. Активісти «Просвіти» розгортали роботу аматорських гуртків, хорів, проводилися спортивні змагання.

На 01.01.1939 у селі проживало 960 мешканців (910 українців-грекокатоликів і 50 [[Латинники|українців-римокатоликів])

У 1939 році з приходом радянської влади була створена прогресивна семирічна школа. У 1967 році в селі було відкрито нову школу. До п'ятої річниці Незалежності України було відкрито пам'ятник Б. Хмельницькому. У 2007 році, у центрі села, було встановлено пам'ятник Борцям за волю України.

Релігія

У селі знаходиться Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Збудований у 1909 році.

Відомі люди

• Баран Василь Васильович — організаційно-мобілізаційний референт Сокальщини, організатор сотень УПА «ім. Галайди» і «Тигри», працівник Служби Безпеки ОУН Сокальської округи, співробітник штабу Воєнної Округи УПА «Буг».
• За словами Посла Канади в Україні Романа Ващука, зі села походив дід генерала Пола Винника, .
• Хімко Анастасія Василівна [ 5 січня 2020 у Wayback Machine.] - українська поетеса, творча особистість села. З 1988 року є членом Червоноградського об'єднання імені Василя Бобинського, також є членом Радехівського літературного товариства імені Осипа Турянського. Автор поетичних збірок: "Село моє рідне - Поздимире мій", "Зозулині черевички", "Моя Шевченкіана"О, рідна мово, що без тебе я?"" тощо.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 81.
3. Посол Канади Роман Ващук // 5 канал. — 2017. — 18 вересня. — 17:35—17:45.
4. Українець із Львівщини став головнокомандувачем Канадської армії (відео) [ 20 липня 2019 у Wayback Machine.] Дивись.info 19.07.2019

Посилання

• Пого [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]