Подо бовець село в Україні у Закарпатській області Хустському районі Входить до складу Пилипецької сільської громади сел

Подо́бовець — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Пилипецької сільської громади.

село Подобовець
Миколаївська церква, с. Подобовець Миколаївська церква, с. Подобовець
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Хустський район
Громада	Пилипецька сільська
Код КАТОТТГ	UA21120210070043324
Основні дані
Населення	407
Поштовий індекс	90011
Телефонний код	+380 3146
Географічні дані
Географічні координати	48°40′31″ пн. ш. 23°17′49″ сх. д. / 48.67528° пн. ш. 23.29694° сх. д. / 48.67528; 23.29694Координати: 48°40′31″ пн. ш. 23°17′49″ сх. д. / 48.67528° пн. ш. 23.29694° сх. д. / 48.67528; 23.29694
Середня висота над рівнем моря	672 м


Місцева влада
Адреса ради	с. Пилипець, 75
Карта
Подобовець
Подобовець
Мапа

Подобовець у Вікісховищі

Колишня назва — Подобовець-Середина.

Історія

Перші письмові джерела про нього датуються 1463 роком під .назвою села Подобок. Першими його поселенцями були втікачі з низинних районів та сіл, які ховалися в горах від переслідування мадярських та місцевих феодалів. Основним заняттям перших жителів було скотарство, а побічним — землеробство. Землі, де поселилися люди належали феодалам Урмезеї, потім Довгаї, Липчаї, Телекі.

Релігія

храм св. Миколи Чудотворця. XVII ст., 1785.

Церква збудували в XVII ст. на протилежному боці долини, а в 1785 р. перенесли на теперішнє місце.

У 1751 р. згадується «церква деревяна, шинґлями крита, добра. Красними образами всіми украшена… Церковні книги всі…»

Миколаївська церква — дуже витончена споруда. Її пропорції вибагливі, об'єми не масивні. З боку західного та східного фасадів церква виглядає захоплююче стрункою, елегантною.

Зрівноважені форми бані і ліхтаря з главкою максимально відповідають компактним формам нави та вівтаря. Споруда складається з двох зрубів, збудованих з дубових брусів, та вежі з випгуканим бароковим завершенням. Всередині нава перекрита коробовим склепінням. Двоярусна дзвіниця вдало доповнює архітектурний ансамбль.

На жаль, дахи обох споруд перекрито бляхою, відкритий ґанок церкви засклено, а в 1994 р. бляхою вкрили і гарну барокову вежу з завершенням. Весь інтер'єр оббито фанерою і пофарбовано.

Докладніше: Церква Святого Миколая (Подобовець)

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 472 особи, з яких 234 чоловіки та 238 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 405 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Туристичні місця

Дерев'яний храм св. Миколи Чудотворця, XVII ст., 1785,і дзвіниця
За декілька кілометрів від Подобовця знаходиться водоспад Шипіт.
Гірськолижна зона: - Є кілька трас довжиною до 2500 м та три витяги - Верхня частина трас розрахована на досвідчених лижників і сноубордистів, для новачків — з середини траси. - Є навчальна траса довжиною 400 м.

Див. також

Подобовець (курорт)

Примітки

Подобовець у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт
	Подобовець у Вікісховищі^?

Погода в селі
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

Церква і дзвіниця у селі Подобовець на сайті «Дерев'яні храми України»

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Погода в селі

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.