Мико ла Па влович Погрібни й 1 травня 1906 3 травня 1962 український розвідник Полковник Начальник Першого управління ро

Мико́ла Па́влович Погрібни́й (1 травня 1906 — 3 травня 1962) — український розвідник. Полковник. Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР (1945—1949).

Микола Павлович Погрібний

Полковник

Загальна інформація

Народження

1 травня 1906
Київ

Смерть

3 травня 1962 (56 років)
Київ

Alma Mater

Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1953)

Військова служба

Роки служби

1945—1949

Приналежність

СРСР

Рід військ

КДБ

Формування

Перше управління (розвідувальне) НКВС Української РСР

Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Погрібний.

Життєпис

Народився 1 травня 1906 року у місті Києві. У 1921 році закінчив сім класів неповної середньої школи та до 1923 року працював пастухом Голосіївського радгоспу, різноробом. У 1924 році він навчався у соціально-економічному технікумі, а в 1925 році закінчив курси стенографії та іноземних мов.

З грудня 1925 року працював діловодом-стенографістом, у подальшому, до травня 1926 року, був секретарем Київського губернського комітету внутрішньої торгівлі.

З травня 1926 по жовтень 1928 рр. — працював у Народному комісаріаті торгівлі Української СРР (м. Київ): перший рік — уповноваженим завідувачем секретно-мобілізаційної частини, після цього — заступником начальника, завідувачем секретно-мобілізаційного відділу.

З жовтня 1928 по грудень 1931 рр. — працював директором державних курсів іноземних мов у м. Києві.

У 1931 році закінчив три курси юридичного факультету Київського інституту радянського будівництва та права.

З січня 1931 року працював помічником оперуповноваженого оперативного сектора Державного політичного управління у м. Києві.

З 1932 по 1936 рр. — оперативний секретар та оперативний уповноважений таємно-політичного відділі Київського обласного відділу ДПУ, який у 1933 році реорганізовано у Київський обласний відділ НКВС.

Учасник велопробігу Одеса — Владивосток.

З лютого 1936 по травень 1937 рр. — очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Київській області

З травня 1937 по травень 1939 рр. — очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Харківській області.

У 1940—1943 рр. — очолює контррозвідувальний відділ Управління НКВС, згодом — Управлінням Народного комісаріату державної безпеки в м. Харкові.

У 1943—1945 рр. — заступник начальника Управління Міністерства державної безпеки по Київській області.

У 1945—1949 рр. — Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР

У грудні 1949 року він звільнений з органів МДБ СРСР.

З січня по вересень 1951 року працював начальником секретно-шифрувального відділу Південно-Західного округу залізниць у м. Київ.

У липні 1953 року призначений начальником 2-го відділу Міністерства внутрішніх справ Української РСР.

У 1953 році екстерном закінчив юридичний факультет Київського державного університет ім. Т. Г. Шевченка

У серпні 1953 року звільнений у запас через скорочення штатів.

Нагороди та відзнаки

Орден «Знак Пошани» (1936)
Орден Червоної Зірки (1943, 1945),
Орден Червоного Прапора (1945),
медаль «За бойові заслуги» (1944),
медаль «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня (1943),
медаль «За оборону Сталінграда» (1942),
знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ» (1935).

Примітки

Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
1-е Управление НКГБ – МГБ Украинской ССР

Посилання

Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991
Українська зовнішня розвідка: від А до Я
Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414.
Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк

[1] Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!

[2] 1-е Управление НКГБ – МГБ Украинской ССР