Погрібний Віктор Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Погрібний.

|Примітки=

Погрібний Віктор Олексійович
Народився	5 серпня 1935(1935-08-05) Маловисківський район, Україна
Помер	1 жовтня 2017(2017-10-01) (82 роки)
Громадянство	СРСР → Україна
Діяльність	письменник
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Заслужений журналіст України

Віктор Олексійович Погрібний (5 серпня 1935, село Матусівці Великовисківського району Одеського округу, нині село Матусівка Маловисківського району Кіровоградської області — 1 жовтня 2017, там же) — український поет, прозаїк, публіцист, сатирик, громадський діяч. Автор численних публіцистичних статей, нарисів, художньо-документальних оповідей, памфлетів та фейлетонів, понад 50 теле- та радіопередач з проблем екології, збереження рідної мови, духовності. Заслужений журналіст України. Нагороджений орденами.

Життєпис

Навчався в Мар'янівській, Великовисківській та середній школі № 4 міста Кіровограда.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1958). Після закінчення університету працював у колгоспі їздовим, причеплювачем. Згодом був власкором республіканських газет «Молодь України», «Сільські вісті», «Літературна Україна».

З 1966 по 1975 — редактор кіровоградської обласної газети «Молодий комунар», з 1979 по 1998 роки — літпрацівник, завідувач відділу, заступник, перший заступник редактора обласної газети «Кіровоградська правда».

Творчість

Друкується з 1957 р. Автор численних публікацій в республіканських часописах «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Зміна», «Літературна Україна», «Вежа» та ін.

Автор книг поезії:

• «Напис на шибці» (1993),
• «Прости мій гнів» (2006),
• «Знайдений зошит»;

Автор книг публіцистики

• «Жертовне вогнище» (1995),
• «Серед українців» (2004);

Автор книг прози

• «Царина» (2003),
• «Гуща» (2013);

Автор книги гумору й сатири «Маркове пекло» (2005;

Автор текстів фотоальбомів

• «Нескорений „Спартак“» (1982),
• «Кіровоград» та інших видань.

Окремі твори увійшли до колективних збірок, альманахів, антологій, хрестоматій: «20 х 20. Письменники сучасної Кіровоградщини» (2004), «Шевченкіана степова» (2005), «Євшан» (поезія, 2000), «П'яте колесо» (гумор, 2002); «Золоте поле» (2009), «Блакитні вежі» (2011).

Громадсько-політична діяльність

З 1969 — керівник Кіровоградського обласного літературного об'єднання «Степ».

Неодноразово обирався депутатом Кіровоградської обласної ради.

Ініціював відновлення статусу села Арсенівка, де народився І. К. Карпенко-Карий: домігся прокладення асфальтового шляху, встановлення пам'ятних знаків, відкриття музейно-природного заповідника «Батьківщина Карпенка-Карого» (1992).

Ініціював створення обласної організації «Зелений світ» (1989), заснував літературний фонд «Відродження» (1992), на кошти якого видано близько 100 книг літераторів Кіровоградщини та літературно-мистецький журнал «Степ», працюючи у ньому головним редактором.

Член Національної ради Конгресу української інтелігенції та голова його обласного відділення.

Відзнаки

Лауреат премій:

• обласної комсомольської імені Юрія Яновського (1974),
• республіканської літературно-мистецької імені Івана Нечуя-Левицького (1996),
• обласної імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика» за книгу «Серед українців» (2004),
• імені Остапа Вишні за книгу «Маркове пекло» (2008),
• імені Олеся Гончара за книгу «Куща» (2015).

Заслужений журналіст України.

Нагороджений орденами «Знак Пошани», «За заслуги» 2 ступеня; медаллю «За трудову відзнаку»; Почесними грамотами Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України та її Почесним Знаком.

Посилання

• 1 жовтня зупинилося серце Віктора Погрібного. oblrada.kirovograd.ua. Процитовано 2 жовтня 2017.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• На Кіровоградщині перестало битися серце відомого письменника Віктора Погрібного. kavyn.kr.ua. 2 жовтня 2017.