Володимир Порфирійович Повжик 1 лютого 1936 Чернігів 22 травня 2000 Київ український розвідник Генерал майор Начальник П

Володимир Порфирійович Повжик (1 лютого 1936, Чернігів — 22 травня 2000, Київ) — український розвідник. Генерал-майор. Начальник Першого Управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР (1989—1991). Т.в.о. Начальника Головного управління розвідки Служби національної безпеки України (1991).

Володимир Порфирійович Повжик

Генерал-майор СБУ

Загальна інформація

Народження

1 лютого 1936
Чернігів

Смерть

22 травня 2000 (64 роки)
Київ

Військова служба

Роки служби

1989—1993

Приналежність

Україна

Рід військ

СБУ

Формування

Перше Управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР

Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Життєпис

Народився 1 лютого 1936 року в місті Чернігів. У 1958 році закінчив Одеський технологічний інститут.

З 1958 по 1959 рр. — працював головним механіком Комарівського овочесушильного заводу

З 1959 по 1960 рр. — старшим інженером-механіком Чернігівської обласної спілки споживачів.

З 1960 по 1962 рр. — другий секретар Чернігівського обкому ЛКСМ України.

З 1962 року стає слухачем дворічних курсів підготовки оперативного складу із знанням іноземної мови при Вищій школі Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського.

У серпні 1964 року йому присвоєно військове звання лейтенанта та призначено старшим оперативним уповноваженим Управління КДБ по Кримській області в українському місті Ялта.

Уся подальша служба проходить у підрозділах зовнішньої розвідки КДБ СРСР. У 1967 ро ці він пройшов підготовку на спеціальних курсах при ВШ КДБ при РМ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського. Після цього перебував упродовж кількох років у довгостроковому закордонному відрядженні в одній з країн Сходу.

Після повернення з-за кордону працював на різних посадах у Першому управлінні КДБ при РМ Української РСР.

У 1974—1978 роках він знову перебуває за кордоном у західно-європейській країні.

У 1978 році — призначений на посаду заступника начальника відділу Першого управління КДБ Української РСР, на якій працює до березня 1979 року. Згодом його підвищено за посадою до начальника відділу, присвоєно військове звання полковника, а з лютого по березень 1986 року він на посаді заступника начальника Першого управління КДБ Української РСР.

З серпня 1986 року по серпень 1989 року — секретар партійного комітету КДБ Української РСР.

У серпні 1989 року призначений начальником Першого управління КДБ Української РСР, а в 1991 році присвоєно військове звання генерал- майора.

З вересня по листопад 1991 року тимчасово виконує обов'язки начальника Головного управління розвідки Служби національної безпеки України.

З листопада 1991 по січень 1993 років — перший заступник начальника ГУР Служби безпеки України

З січня 1993 по 26 липня 1993 року — радник Голови групи радників та консультантів Голови СБ України

26 липня 1993 року звільнений у запас Служби безпеки України.

22 травня 2000 року помер.

Нагороди та відзнаки

Орден Червоної Зірки,
медаль «За трудову доблесть»,
медаль «За бездоганну службу» 3-го ступеня,
медаль «За бездоганну службу» 2-го ступеня,
медаль «За бездоганну службу» 1-го ступеня

Примітки

Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
1-й отдел — 1-е Управление
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
Керівники української зовнішньої розвідки

Посилання

Українська зовнішня розвідка: від А до Я

[1] Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!

[2] 1-й отдел — 1-е Управление

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.

[4] Керівники української зовнішньої розвідки