Плісецький Марко Мойсейович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Плісецький Марко Мойсейович
Народився	14 січня 1909(1909-01-14) Чернігів
Помер	2 квітня 1990(1990-04-02) (81 рік) Київ
Країна	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	фольклорист
Alma mater	Київський університет
Вчене звання	доктор історичних наук
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	доктор історичних наук

Марко́ Мойсе́йович Плісе́цький (14 січня 1909(19090114), Чернігів — 2 квітня 1990, Київ) — український літератор, філолог та фольклорист радянських часів. Кандидат філологічних наук (1940), доктор історичних наук (1962), професор (1965).

Життєпис

1924 року закінчив чернігівську семирічку, 1927 — промтехшколу, до 1932 року навчався в технікумі промкооперації.

Як літературний критик вперше виступив 1930 року в журналі «Молодняк».

1937 року закінчив аспірантуру Київського універститету. Учень академіка О. І. Білецького.

Працював журналістом — «Молодий комунар», «Червоний боєць», був на видавничій роботі — «Радянська школа»; друкуватися почав 1931 року. Під час німецько-радянської війни — в редакції газети «Радянська Україна».

Викладав у Київському університеті, інших вищих навчальних закладах республіки — старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. З грудня 1949 року — доцент кафедри російської літератури Ужгородського університету, працював до 1963.

Його твори видавалися російською та українською мовами, окремо та в збірках.

Деякі з виданих:

• 1939 — «Ритміка поезії Т. Г. Шевченка»,
• 1939 — «До проблеми романтизму Т. Г. Шевченка»,
• 1940 — «Умови творення епосу Київської Русі»,
• 1941 — «Думи та історичні пісні», Київ,
• Народна лірика / упорядкув., вступ. ст. і прим. М. Плісецького. — Київ: Рад. письменник, 1941. — 274, 4 с. [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
• 1944 — «Українські думи та історичні пісні», Москва,
• 1945 — розділ «Український фольклор» у «Нарисі історії української літератури», Видавництво АН УРСР,
• 1946 — «Фольклорна течія у творчості П. Г. Тичини»,
• 1947 — «Фольклористичні праці Філарета Колесси»,
• 1954 — "Взаємозв"язки фольклору донського та запорізького козацтва",
• 1958 — «Дума про похід запорожців на Кавказ: до проблеми зв'язків українського фольклору з творчістю донського козацтва.»,
• 1958 — «Про стилі героїчного епосу різних епох»
• 1960 — «Генезис та ідейність думи про Самійла Кішку», серія «Філолог»,
• 1961 — "Про походження думи «Івась Коновченко»,
• 1962 — «Історизм російських билин», Москва, «Вища школа»,
• 1963 — «Взаємозв'язки російського та героїчного епосу», Видавництво АН СРСР,
• 1983 — «Згадка про калмиків в українській народній думі».

Не все було гладко в науковій праці; так, в серпні 1946 року ЦК КП(б)У прийняв постанову "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури». Там зазначалося, що автори «Нарису» — виданий Інститутом мови та літератури АН УРСР під редакцією члена-кореспондента АН УРСР С. Маслова — М.Плісецький, М.Ткаченко, Є.Кирилюк, І.Пільгук, С.Шаховський, «перекрутили марксистсько-ленінське розуміння історії української літератури і подали її в буржуазно-націоналістичному дусі».

Джерела

• Пісні [ 22 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Інститут історії України, 25 серпня [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Знання про Україну [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Дослідник українських та російських билин^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• УРЕ [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія Волошина^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Українські думи та історичні пісні / упорядкув. та прим. М. Плісецького ; ред. та передм. М. Рильського. — М. : Укрдержвидав, 1944. — 183, 1 с.