Пинсько-волинський добровольчий батальйон (англ. The Pinsk-Wolyn Volunteer Battalion рос. Пинско-Волынский добровольческий батальйон) — військовий підрозділ у складі Польського війська, Збройних сил Півдня Росії.
Історія
З 24 жовтня 1918 року в містах України почали створюватися Офіцерські дружини. Їх завданням була охорона громадського порядку. Вони належали до Збірного корпусу. Складалися з офіцерів та юнкерів. Після офіційної передачі німецькими військами влади в Пинському повіті український адміністрації, перетворилася на один з основних органів правопорядку.
Пинською офіцерською добровольчою дружиною командував уродженець Пинського повіту капітан Євген Бохенський, рідний брат Володимира Бохенського. В грудні 1918 року на території Пинського повіту почалося Поліське повстання. 22 січня 1919 повстанці з 2-ого поліського повстанського полку підтримані 152-м стрілецьким полком спробували опанувати м.Пинськ, атакували будинок реального училища, де розміщалася дружина, але зазнали поразки. Згодом, з огляду на наступ радянських військ дружина відійшла до Антополя. 25 січня Пинськ був зайнятий Червоною армією.
В польському війську
Остаточно підпорядкована Підляській дивізії під командуванням ген. А.Листовського 28 лютого 1919 року. Увійшла до складу групи "Кобринь" під командуванням командира 34 полка піхоти майора Нарбута-Лучинського. Часом згадується як підрозділ у складі 34-го полка піхоти. Початково складався з близько 150 вояків: 38 офіцерів, 2 підхорунжих і 90 шерегових, озброєних 8 кулеметами і 138 рушницями. Брала участь у боях з радянськими військами. 17 березня 1919 р. повернулася у Пинськ. В газеті «Варшавская речь» оголошено про набір в дружину добровольців, російських офіцерів. Політичне керівництво здійснював варшавський Російський комітет. 27 лютого 1919 р. депутат Сейму від ППС Мечислав Нєдзялковські склав запит, у відповідь на який 28 березня 1919 р. Головне командування Польського війська видало наказ ліквідувати офіцерську дружину. Але військове командування в травні 1919 року вирішило перетворити її в Пинсько-волинський добровольчий батальйон і збільшити кількість вояків до 1116. До нього були включені полонені вояки УНР, ЧА з табору в Бересті, які погодилися служити в польському війську, а також польські офіцери. Історик Ярослав Тинченко вважає, що серед них були вояки Пинського куреня армії УНР. 19 липня 1919 року в батальйоні мало бути 755 багнетів і 13 кулеметів.
Однострій
Носили російську військову форму, пагони і кокарди. На лівому рукаві мали шеврон у вигляді прапору Російської республіки. Під час служби в польському війську над кокардою на кашкеті носили додаткову кокарду з польським гербом.
Полковий знак
22 червня 1919 батальйон отримав власний прапор у вигляді російського прапору, з нашитими гербами Пинська та Польської республіки. На зворотному боці вишито золотом ікону Ісуса Христа і гасло «З нами Біг»
Перехід у Добровольчу армію
27 лютого 1919 року посол ППС Мечислав Нєджялковський звернувся до Сейму з інтерпеляцією в справі пинської дружини. 28 березня 1919 року Начальне командування Польського війська видало наказ її ліквідації. Не був виконаний. В квітні мали нести службу в пинський в'язниці. Офіцер батальйону повідомив ув'язненим жінкам про розстріл польським військом 34-х представників пинського кагалу. За спогадами ув'язнених вояки батальйону вели себе з арештованими краще за польських охоронців. 5 червня 1919 року ротмістр жандармерії Околович склав рапорт в якому повідомляв, що в батальйоні служить близько 15 шпигунів, які переказують конфіденційну інформацію в штаб Колчака. В серпні 1919 року польське командування звинуватило вояків батальйону в порушенні військової дисципліни, пограбуваннях. "Дружина не зважаючи на заборону займається реквізиціями і грабує скот, влаштовує формальні грабувальні виїзди, забираючи в місцевих селян і євреїв гроші і всі речі, які можна продати ... Більшість дружини грабуючи і нечувано ґвалтуючи місцеве населення викликає неможливі для підрахування наслідки для польських інтересів не на східних окраїнах Речи Посполитої" - писав В.Скіорський. В певному моменті, дізнавшись про успіхи Добровольчої армії, вояки зірвали кашкетах польських орлів, публічно негативно висловлювались про польське військо. 26 серпня 1919 р. новий командуючий Литовсько-Білоруського фронту, В.Сікорський, на підставі наказу Головного Командування від 26 серпня 1919 року, приймає рішення ліквідувати підрозділ. Згідно з наказом Ю.Пілсудського 5 вересня 1919 р. батальйон малі роззброїти, зброю передати війську, вояків відіслати до Юденича або Денікина. Батальйон, який розміщався в районі залізниці Бересть-Пинськ був роззброєний 6 вересня 1919 року групою під командуванням майора Залейського, до якої входили батальйон 15 полка піхоти, взвод кулеметників і панцирний потяг "Мститель". Вояків інтерновано у варшавському таборі в Повонзках. Ліквідація батальйону ослабила Поліську групу. В січні 1920 р. 120 вояків, які погодилися продовжити службу в Добровольчій армії, переправлено через Румунію на територію Збройних сил Півдня Росії. До 26 серпня 1920 року перевезений через порт Чалац на кораблях до Севастополя. Батальйон включено до складу ІІІ Армійського корпусу під командуванням генерала Я.Слащова. Разом з іншими підрозділами корпусу, брав участь у боях під Новомиколаєвскою і Юшунню (8-12 березня). Розформований за наказом командуючого генерала П.Врангеля 16 квітня 1920 року. Вояки поповнили 13 піхотну дивізію ІІ Армійського корпусу.
Вояки
Єроним Нелюбович-Тукальський (1902-1972)
Джерела
- Gdański J., Kozacy, Rosjanie i Ukraińcy po stronie polskiej w wojnie 1920 r. [ 10 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Гражданская война в России: Оборона Крыма. — М: ООО «Издательство ACT»; СПб.: Terra Fantastica, 2003. — 534, (10) с. [ 24 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Дерябин А., Белые войска на северо-западе России. 1919–1920 (рос.)
- Batalion piński//Janusz Odziemkowski, Leksykon wojny polsko-rosyjskiej 1919-1920 - Warszawa: Oficyna Wydawnicza "Rytm", 2004. s.27.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pinsko volinskij dobrovolchij bataljon angl The Pinsk Wolyn Volunteer Battalion ros Pinsko Volynskij dobrovolcheskij bataljon vijskovij pidrozdil u skladi Polskogo vijska Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi IstoriyaZ 24 zhovtnya 1918 roku v mistah Ukrayini pochali stvoryuvatisya Oficerski druzhini Yih zavdannyam bula ohorona gromadskogo poryadku Voni nalezhali do Zbirnogo korpusu Skladalisya z oficeriv ta yunkeriv Pislya oficijnoyi peredachi nimeckimi vijskami vladi v Pinskomu poviti ukrayinskij administraciyi peretvorilasya na odin z osnovnih organiv pravoporyadku Pinskoyu oficerskoyu dobrovolchoyu druzhinoyu komanduvav urodzhenec Pinskogo povitu kapitan Yevgen Bohenskij ridnij brat Volodimira Bohenskogo V grudni 1918 roku na teritoriyi Pinskogo povitu pochalosya Poliske povstannya 22 sichnya 1919 povstanci z 2 ogo poliskogo povstanskogo polku pidtrimani 152 m strileckim polkom sprobuvali opanuvati m Pinsk atakuvali budinok realnogo uchilisha de rozmishalasya druzhina ale zaznali porazki Zgodom z oglyadu na nastup radyanskih vijsk druzhina vidijshla do Antopolya 25 sichnya Pinsk buv zajnyatij Chervonoyu armiyeyu V polskomu vijsku Ostatochno pidporyadkovana Pidlyaskij diviziyi pid komanduvannyam gen A Listovskogo 28 lyutogo 1919 roku Uvijshla do skladu grupi Kobrin pid komanduvannyam komandira 34 polka pihoti majora Narbuta Luchinskogo Chasom zgaduyetsya yak pidrozdil u skladi 34 go polka pihoti Pochatkovo skladavsya z blizko 150 voyakiv 38 oficeriv 2 pidhorunzhih i 90 sheregovih ozbroyenih 8 kulemetami i 138 rushnicyami Brala uchast u boyah z radyanskimi vijskami 17 bereznya 1919 r povernulasya u Pinsk V gazeti Varshavskaya rech ogolosheno pro nabir v druzhinu dobrovolciv rosijskih oficeriv Politichne kerivnictvo zdijsnyuvav varshavskij Rosijskij komitet 27 lyutogo 1919 r deputat Sejmu vid PPS Mechislav Nyedzyalkovski sklav zapit u vidpovid na yakij 28 bereznya 1919 r Golovne komanduvannya Polskogo vijska vidalo nakaz likviduvati oficersku druzhinu Ale vijskove komanduvannya v travni 1919 roku virishilo peretvoriti yiyi v Pinsko volinskij dobrovolchij bataljon i zbilshiti kilkist voyakiv do 1116 Do nogo buli vklyucheni poloneni voyaki UNR ChA z taboru v Beresti yaki pogodilisya sluzhiti v polskomu vijsku a takozh polski oficeri Istorik Yaroslav Tinchenko vvazhaye sho sered nih buli voyaki Pinskogo kurenya armiyi UNR 19 lipnya 1919 roku v bataljoni malo buti 755 bagnetiv i 13 kulemetiv Odnostrij Nosili rosijsku vijskovu formu pagoni i kokardi Na livomu rukavi mali shevron u viglyadi praporu Rosijskoyi respubliki Pid chas sluzhbi v polskomu vijsku nad kokardoyu na kashketi nosili dodatkovu kokardu z polskim gerbom Polkovij znak 22 chervnya 1919 bataljon otrimav vlasnij prapor u viglyadi rosijskogo praporu z nashitimi gerbami Pinska ta Polskoyi respubliki Na zvorotnomu boci vishito zolotom ikonu Isusa Hrista i gaslo Z nami Big Perehid u Dobrovolchu armiyu 27 lyutogo 1919 roku posol PPS Mechislav Nyedzhyalkovskij zvernuvsya do Sejmu z interpelyaciyeyu v spravi pinskoyi druzhini 28 bereznya 1919 roku Nachalne komanduvannya Polskogo vijska vidalo nakaz yiyi likvidaciyi Ne buv vikonanij V kvitni mali nesti sluzhbu v pinskij v yaznici Oficer bataljonu povidomiv uv yaznenim zhinkam pro rozstril polskim vijskom 34 h predstavnikiv pinskogo kagalu Za spogadami uv yaznenih voyaki bataljonu veli sebe z areshtovanimi krashe za polskih ohoronciv 5 chervnya 1919 roku rotmistr zhandarmeriyi Okolovich sklav raport v yakomu povidomlyav sho v bataljoni sluzhit blizko 15 shpiguniv yaki perekazuyut konfidencijnu informaciyu v shtab Kolchaka V serpni 1919 roku polske komanduvannya zvinuvatilo voyakiv bataljonu v porushenni vijskovoyi disciplini pograbuvannyah Druzhina ne zvazhayuchi na zaboronu zajmayetsya rekviziciyami i grabuye skot vlashtovuye formalni grabuvalni viyizdi zabirayuchi v miscevih selyan i yevreyiv groshi i vsi rechi yaki mozhna prodati Bilshist druzhini grabuyuchi i nechuvano gvaltuyuchi misceve naselennya viklikaye nemozhlivi dlya pidrahuvannya naslidki dlya polskih interesiv ne na shidnih okrayinah Rechi Pospolitoyi pisav V Skiorskij V pevnomu momenti diznavshis pro uspihi Dobrovolchoyi armiyi voyaki zirvali kashketah polskih orliv publichno negativno vislovlyuvalis pro polske vijsko 26 serpnya 1919 r novij komanduyuchij Litovsko Biloruskogo frontu V Sikorskij na pidstavi nakazu Golovnogo Komanduvannya vid 26 serpnya 1919 roku prijmaye rishennya likviduvati pidrozdil Zgidno z nakazom Yu Pilsudskogo 5 veresnya 1919 r bataljon mali rozzbroyiti zbroyu peredati vijsku voyakiv vidislati do Yudenicha abo Denikina Bataljon yakij rozmishavsya v rajoni zaliznici Berest Pinsk buv rozzbroyenij 6 veresnya 1919 roku grupoyu pid komanduvannyam majora Zalejskogo do yakoyi vhodili bataljon 15 polka pihoti vzvod kulemetnikiv i pancirnij potyag Mstitel Voyakiv internovano u varshavskomu tabori v Povonzkah Likvidaciya bataljonu oslabila Polisku grupu V sichni 1920 r 120 voyakiv yaki pogodilisya prodovzhiti sluzhbu v Dobrovolchij armiyi perepravleno cherez Rumuniyu na teritoriyu Zbrojnih sil Pivdnya Rosiyi Do 26 serpnya 1920 roku perevezenij cherez port Chalac na korablyah do Sevastopolya Bataljon vklyucheno do skladu III Armijskogo korpusu pid komanduvannyam generala Ya Slashova Razom z inshimi pidrozdilami korpusu brav uchast u boyah pid Novomikolayevskoyu i Yushunnyu 8 12 bereznya Rozformovanij za nakazom komanduyuchogo generala P Vrangelya 16 kvitnya 1920 roku Voyaki popovnili 13 pihotnu diviziyu II Armijskogo korpusu Voyaki Yeronim Nelyubovich Tukalskij 1902 1972 DzherelaGdanski J Kozacy Rosjanie i Ukraincy po stronie polskiej w wojnie 1920 r 10 veresnya 2013 u Wayback Machine pol Grazhdanskaya vojna v Rossii Oborona Kryma M OOO Izdatelstvo ACT SPb Terra Fantastica 2003 534 10 s 24 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros Deryabin A Belye vojska na severo zapade Rossii 1919 1920 ros Batalion pinski Janusz Odziemkowski Leksykon wojny polsko rosyjskiej 1919 1920 Warszawa Oficyna Wydawnicza Rytm 2004 s 27