Печера села Мелідоні грец Σπήλαιο Mελιδoνίoυ відома як Героспілос грец Γερόσπηλος або Геронтоспільос грец Γεροντόσπηλιος

Печера (села) Мелідоні (грец. Σπήλαιο Mελιδoνίoυ), відома як Героспілос (грец. Γερόσπηλος), або Геронтоспільос (грец. Γεροντόσπηλιος) знаходиться в межах нома Ретімнон на острові Крит. Згадується в стародавній міфології і має археологічний інтерес. Пов'язана з героїчним і, одночасно, трагічним епізодом Грецької революції.

Печера Героспілос

Країна	Греція
Адміністративна одиниця	^d
Місце розташування	^d
Статус спадщини	^d
Описано за адресою	odysseus.culture.gr/h/2/gh251.jsp?obj_id=15981

Печера Героспілос у Вікісховищі

Координати: 35°23′04″ пн. ш. 24°43′46″ сх. д. / 35.384454000027773191° пн. ш. 24.72956200002778004° сх. д.

Печера Героспілос. Гравюра з книги Роберта Пашлі «Подорожі на Криті». — Лондон, 1837

Історія

Печера знаходиться в 1800м від села Мелідоні на висоті 220м. Згідно міфології, тут жив бронзовий гігант , подарований Зевсом царю Міносу, для охорони Криту. У 192 р. в печері знайдені знаряддя епохи пізнього неоліту. У середньомінойський період (2100–1600 до н. е.) печера використовувалася як святилище жіночого божества, в 1940 р. тут знайдено бронзову сокиру цього періоду. У стародавній і римський період печера служила місцем поклоніння «Талоському Гермесу». Печера була важливим святилищем, оскільки знаходилася між трьома великими стародавніми містами: Аксос, Елефтерна та Гривілос. Багато з археологічних знахідок зберігається в археологічному музеї міста Ретімнон.

Масакра Героспілосу

Під час Грецької революції, в серпні 1823 р., 3 тисячі критських повстанців билися з 12 тисячами турок і критських мусульман Хусейн-бея поблизу Амургелес. Повстанці зазнали поразки, залишивши на полі бою 150 чоловік убитими. Хусейн, спалюючи села на своєму шляху, повернувся до Іракліону. У жовтні він рушив до Ретімнону і вирішив розташуватися в Мелідоні. При його наближенні, цивільне населення сховалося у найближчій печері. Дізнавшись що там сховалися 370 жінок і дітей, під захистом 30 озброєних, Хусейн обклав вхід до печери. Знаючи про очікувану долю жінок і дітей, нечисленні захисники відчайдушно чинили опір. «Впродовж 3-х місяців Хусейн осаджував печеру, обстрілюючи вхід із гармат і роблячи атаки, одну за другою».

Захисники не здавалися. На початку січня 1824 р. турки пробили отвір над печерою і стали скидати туди «смердючі матеріали». На додаток до цього, при сприятливому для них вітрі, турки розвели вогнища біля входу в печеру, наганяючи туди дим.

Ніхто з обложених захисників, жінок і дітей не вийшов з печери. Усі надали перевагу смерті від задухи, ніж мукам і ганьбі.

Німецький історик Карл Мендельсон-Бартольди (Carl Wolfgang Paul Mendelssohn Bartholdy, 1838–1897) у своїй «Історії Греції з 1453 по 1874 рік» писав:

Коли греки, після великих перипетій, відвоювали Мелідоні і печеру, жахливою була сцена, коли вони побачили тут кістки своїх близьких. Над зламаними і обвугленими останками, вони дали страшну клятву помститися невірним варварам.

За 43 роки, у 1867 р., Г. Пападопетракіс, член революційної ради Криту тих років, відвідавши печеру писав:

їхні черепи було складено пірамідою усередині цієї страшної печери

Сьогодення

Дорога від Мелідоні веде до церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, побудованої перед печерою на честь жертв 1824 р. Геологію і клімат печери досліджували Г. Марінос і В. Кір'язопулос в 1939 р. У 1964 р. печеру було детально досліджено і відбито на картах президентом Грецького спелеологічного товариства, Ганною Петрохілу. Центральний «Зал Героїв» має розміри 44×55×10-25 м. Між сталактитами і сталагмітами тут знаходиться маленький Осуарій загиблих в 1824 р. Від цього залу йдуть два відгалуження. Більше спрямоване на схід і має довжину в 30 м. Менше має північний напрям і закінчується «безоднею Петрохілос».

Виноски

. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 14 червня 2015.
. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 14 червня 2015.
. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 23 березня 2022.
Δημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 1821, τομ. 'Β, σελ. 410, εκδ. Μέλισσα 1971
. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 14 червня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[1] . Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 14 червня 2015.

[2] . Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 14 червня 2015.

[3] . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 23 березня 2022.

[4] Δημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 1821, τομ. 'Β, σελ. 410, εκδ. Μέλισσα 1971

[5] . Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 14 червня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()