Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лембіт Абрамович Перн 21 червня 1903 19030621 село Есто Хагінське Медвеженського повіту Ставропольської губернії тепер с

Перн Лембіт Абрамович

Перн Лембіт Абрамович

Лембіт Абрамович Перн (21 червня 1903(19030621), село Есто-Хагінське Медвеженського повіту Ставропольської губернії, тепер село Яшалта, Калмикія, Російська Федерація — 27 березня 1974, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський військовий діяч, народний комісар оборони Естонської РСР, генерал-лейтенант. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликань. Кандидат військових наук (1939).

Перн Лембіт Абрамович
image
Народився21 червня 1903(1903-06-21)
село Есто-Хагінське Медвеженського повіту Ставропольської губернії, тепер село Яшалта, Калмикія, Російська Федерація
Помер27 березня 1974(1974-03-27) (70 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країнаimage СРСР
image Естонія
Національністьестонець
Діяльністьвійськовослужбовець, політик
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Науковий ступінькандидат військових наук[d]
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-лейтенант
ПартіяКПРС
Нагороди
image image image image image image image image image image
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перн.

Біографія

Народився в селянській родині переселенців із Везенберзького повіту Естляндської губернії. У 1914 році закінчив трирічну сільську школу.

У 1915 році вступив до другого класу Воронцово-Миколаївської прогімназії, цього ж року переїхав до Ставрополя, де працював у власника пивного бару і одночасно навчався у чоловічій гімназії. Після закриття гімназії у 1918 році повернувся до села Есто-Хагінське, де допомагав батькам у сільському господарстві, працював продавцем у сільському споживчому товаристві.

У вересні 1919 року став учителем двокласної школи у селі Романівка (біля Есто-Хагінського), потім працював інструктором з ліквідації неписьменності серед дорослого населення. У 1920 році обраний секретарем волосного революційного комітету.

Член РКП(б) з 1921 року.

У 1921 році призначений заступником начальника особливого загону, сформованого у Медвеженському повіті для боротьби із «зеленими» повстанцями.

У березні 1922 року повітовим комітетом РКП(б) направлений до 3-ї об'єднаної Інтернаціональної військової школи. У школі був командиром відділення, секретарем партійного осередку. У січні 1924 року у складі делегації Петроградського військового округу їздив на похорон Леніна, кілька разів стояв у почесній варти.

У вересні 1924 року закінчив військову школу, за наказом Реввійськради СРСР був направлений у місто Рибінськ для проходження військової служби. Служив спочатку командиром взводу 53-го полку 85-ї стрілецької дивізії Московського військового округу. Після навчання в полковій школі переведений до штабу полку і призначений ад'ютантом, через рік за сумісництвом призначений комендантом Рибінська. У 53-му стрілецькому полку служив до травня 1931 року, був командиром взводу, потім командиром роти, заступником начальника штабу полку. У 1926 році обраний секретарем ротного партійного осередку.

У 1928 році склав іспити за середню школу. У серпні 1931 року вступив до Військової академії імені Фрунзе, де під час навчання написав кілька статей з військових питань для газети «Червона зірка» та журналу «Військовий зарубіжник». У квітні 1934 року закінчив Військову академію.

З 1934 по 1936 рік служив начальником інженерної служби дивізії, заступником начальника штабу 85-ї Челябінської ордена Леніна стрілецької дивізії. У 1936 році брав участь у великих всеармійських маневрах у Приволжі.

У 1937 році був зарахований слухачем до Академії Генерального штабу Червоної Армії. Після закінчення академії в 1938 році був залишений в ній старшим викладачем на кафедрі тактики вищих з'єднань. У 1938 році отримав звання доцента. У 1939 році успішно захистив дисертацію на тему форсування водних перешкод, за що йому першому з естонців було присуджено вчений ступінь кандидата військових наук.

Після окупації Естонії військами СРСР у серпні 1940 року призначений на посаду заступника начальника штабу 8-ї армії у Таллінні. За завданням Народного комісара оборони СРСР був головою комісії з прийому діловодства вищих військових органів колишньої Республіки Естонії. Після виконання завдання призначений на посаду начальника штабу 2-го особливого корпусу в Даугавпілсі (Західний особливий військовий округ), а в березні 1941 року штаб корпусу передислокувався в місто Мінськ Білоруської РСР.

З 10 серпня 1941 року перебував на Брянському фронті на посаді начальника штабу 50-ї армії, створеної на базі 2-го стрілецького корпусу. Армія вела тоді важку боротьбу з німецькими військами на Московському напрямку, з боями вийшла з оточення і до грудня 1941 року брала участь в обороні Тули, відбиваючи атаки 2-ї танкової армії Вермахту. Під час оборонних боїв під Тулою 17 вересня 1941 року Лембіт Перн був поранений уламком снаряда, але залишився у строю. Під час контрнаступу радянських військ під Москвою у грудні 1941 та січні 1942 року Перн був керівником оперативної групи Генерального штабу, допомагаючи організовувати управління та постачання в оперативних об'єднаннях лівого крила Західного фронту.

18 січня 1942 року був призначений начальником штабу 59-ї армії Волховського фронту. До 16 квітня 1942 року керував обороною штабу армії під час бойових дій біля Ленінграда. 27 березня 1942 року отримав третє по рахунку поранення і провів деякий час у шпиталі. 28 квітня 1942 року Лембіт Перн був викликаний до Генерального штабу та направлений у розпорядження ЦК КП(б) Естонії. У травні та червні 1942 року командував 249-ю, а потім 7-ю Естонськими стрілецькими дивізіями в Уральському військовому окрузі. У серпні 1942 року дивізії передислокувалися до Московського військового округу, де 25 серпня 1942 року було сформовано 8-й Естонський стрілецький корпус, командиром якого був призначений Лембіт Перн. 8-й Естонський стрілецький корпус, яким командував Перн до закінчення війни, знаходився в діючій армії у складі Калінінського, Ленінградського та 2-го Прибалтійського фронтів.

З 29 червня 1945 року — народний комісар оборони Естонської РСР (з 1947 року — міністр збройних сил Естонської РСР). З серпня 1947 року — військовий комісар Естонської РСР.

З червня 1948 року навчався на Вищих академічних курсах при Військовій академії Генерального штабу імені Ворошилова у Москві, які закінчив у травні 1949 року. Ще до закінчення навчання у березні 1949 року призначений старшим викладачем цієї академії. У січні 1955 року переведений на посаду старшого викладача кафедри стратегії, з вересня 1955 року — кафедри стратегії та оперативного мистецтва. З лютого 1958 року був старшим викладачем кафедри оперативного мистецтва. За період роботи в академії написав понад 20 великих наукових праць — військово-теоретичні роботи в галузі форсування водних перешкод, перегрупування військ та організації роботи вищих штабів.

Вийшов у відставку 1 січня 1965 року. З червня 1965 по 1971 рік — старший науковий співробітник одного з інститутів військових наук. Написав книгу мемуарів «У вихорі воєнних років» (естонською та російською мовами).

Помер 27 березня 1974 року в Москві, похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Звання

Нагороди та відзнаки

Примітки

Джерела

  • Пэрн Лембит Абрамович (рос.)
  • Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь / Под общей редакцией В. П. Горемыкина. М.: Кучково поле, 2014. Т. 5. (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Lembit Abramovich Pern 21 chervnya 1903 19030621 selo Esto Haginske Medvezhenskogo povitu Stavropolskoyi guberniyi teper selo Yashalta Kalmikiya Rosijska Federaciya 27 bereznya 1974 misto Moskva teper Rosijska Federaciya radyanskij vijskovij diyach narodnij komisar oboroni Estonskoyi RSR general lejtenant Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 go sklikan Kandidat vijskovih nauk 1939 Pern Lembit AbramovichNarodivsya21 chervnya 1903 1903 06 21 selo Esto Haginske Medvezhenskogo povitu Stavropolskoyi guberniyi teper selo Yashalta Kalmikiya Rosijska FederaciyaPomer27 bereznya 1974 1974 03 27 70 rokiv Moskva SRSRPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSR EstoniyaNacionalnistestonecDiyalnistvijskovosluzhbovec politikAlma materVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiNaukovij stupinkandidat vijskovih nauk d Uchasniknimecko radyanska vijnaPosadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannyageneral lejtenantPartiyaKPRSNagorodi Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pern BiografiyaNarodivsya v selyanskij rodini pereselenciv iz Vezenberzkogo povitu Estlyandskoyi guberniyi U 1914 roci zakinchiv tririchnu silsku shkolu U 1915 roci vstupiv do drugogo klasu Voroncovo Mikolayivskoyi progimnaziyi cogo zh roku pereyihav do Stavropolya de pracyuvav u vlasnika pivnogo baru i odnochasno navchavsya u cholovichij gimnaziyi Pislya zakrittya gimnaziyi u 1918 roci povernuvsya do sela Esto Haginske de dopomagav batkam u silskomu gospodarstvi pracyuvav prodavcem u silskomu spozhivchomu tovaristvi U veresni 1919 roku stav uchitelem dvoklasnoyi shkoli u seli Romanivka bilya Esto Haginskogo potim pracyuvav instruktorom z likvidaciyi nepismennosti sered doroslogo naselennya U 1920 roci obranij sekretarem volosnogo revolyucijnogo komitetu Chlen RKP b z 1921 roku U 1921 roci priznachenij zastupnikom nachalnika osoblivogo zagonu sformovanogo u Medvezhenskomu poviti dlya borotbi iz zelenimi povstancyami U berezni 1922 roku povitovim komitetom RKP b napravlenij do 3 yi ob yednanoyi Internacionalnoyi vijskovoyi shkoli U shkoli buv komandirom viddilennya sekretarem partijnogo oseredku U sichni 1924 roku u skladi delegaciyi Petrogradskogo vijskovogo okrugu yizdiv na pohoron Lenina kilka raziv stoyav u pochesnij varti U veresni 1924 roku zakinchiv vijskovu shkolu za nakazom Revvijskradi SRSR buv napravlenij u misto Ribinsk dlya prohodzhennya vijskovoyi sluzhbi Sluzhiv spochatku komandirom vzvodu 53 go polku 85 yi strileckoyi diviziyi Moskovskogo vijskovogo okrugu Pislya navchannya v polkovij shkoli perevedenij do shtabu polku i priznachenij ad yutantom cherez rik za sumisnictvom priznachenij komendantom Ribinska U 53 mu strileckomu polku sluzhiv do travnya 1931 roku buv komandirom vzvodu potim komandirom roti zastupnikom nachalnika shtabu polku U 1926 roci obranij sekretarem rotnogo partijnogo oseredku U 1928 roci sklav ispiti za serednyu shkolu U serpni 1931 roku vstupiv do Vijskovoyi akademiyi imeni Frunze de pid chas navchannya napisav kilka statej z vijskovih pitan dlya gazeti Chervona zirka ta zhurnalu Vijskovij zarubizhnik U kvitni 1934 roku zakinchiv Vijskovu akademiyu Z 1934 po 1936 rik sluzhiv nachalnikom inzhenernoyi sluzhbi diviziyi zastupnikom nachalnika shtabu 85 yi Chelyabinskoyi ordena Lenina strileckoyi diviziyi U 1936 roci brav uchast u velikih vsearmijskih manevrah u Privolzhi U 1937 roci buv zarahovanij sluhachem do Akademiyi Generalnogo shtabu Chervonoyi Armiyi Pislya zakinchennya akademiyi v 1938 roci buv zalishenij v nij starshim vikladachem na kafedri taktiki vishih z yednan U 1938 roci otrimav zvannya docenta U 1939 roci uspishno zahistiv disertaciyu na temu forsuvannya vodnih pereshkod za sho jomu pershomu z estonciv bulo prisudzheno vchenij stupin kandidata vijskovih nauk Pislya okupaciyi Estoniyi vijskami SRSR u serpni 1940 roku priznachenij na posadu zastupnika nachalnika shtabu 8 yi armiyi u Tallinni Za zavdannyam Narodnogo komisara oboroni SRSR buv golovoyu komisiyi z prijomu dilovodstva vishih vijskovih organiv kolishnoyi Respubliki Estoniyi Pislya vikonannya zavdannya priznachenij na posadu nachalnika shtabu 2 go osoblivogo korpusu v Daugavpilsi Zahidnij osoblivij vijskovij okrug a v berezni 1941 roku shtab korpusu peredislokuvavsya v misto Minsk Biloruskoyi RSR Z 10 serpnya 1941 roku perebuvav na Bryanskomu fronti na posadi nachalnika shtabu 50 yi armiyi stvorenoyi na bazi 2 go strileckogo korpusu Armiya vela todi vazhku borotbu z nimeckimi vijskami na Moskovskomu napryamku z boyami vijshla z otochennya i do grudnya 1941 roku brala uchast v oboroni Tuli vidbivayuchi ataki 2 yi tankovoyi armiyi Vermahtu Pid chas oboronnih boyiv pid Tuloyu 17 veresnya 1941 roku Lembit Pern buv poranenij ulamkom snaryada ale zalishivsya u stroyu Pid chas kontrnastupu radyanskih vijsk pid Moskvoyu u grudni 1941 ta sichni 1942 roku Pern buv kerivnikom operativnoyi grupi Generalnogo shtabu dopomagayuchi organizovuvati upravlinnya ta postachannya v operativnih ob yednannyah livogo krila Zahidnogo frontu 18 sichnya 1942 roku buv priznachenij nachalnikom shtabu 59 yi armiyi Volhovskogo frontu Do 16 kvitnya 1942 roku keruvav oboronoyu shtabu armiyi pid chas bojovih dij bilya Leningrada 27 bereznya 1942 roku otrimav tretye po rahunku poranennya i proviv deyakij chas u shpitali 28 kvitnya 1942 roku Lembit Pern buv viklikanij do Generalnogo shtabu ta napravlenij u rozporyadzhennya CK KP b Estoniyi U travni ta chervni 1942 roku komanduvav 249 yu a potim 7 yu Estonskimi strileckimi diviziyami v Uralskomu vijskovomu okruzi U serpni 1942 roku diviziyi peredislokuvalisya do Moskovskogo vijskovogo okrugu de 25 serpnya 1942 roku bulo sformovano 8 j Estonskij strileckij korpus komandirom yakogo buv priznachenij Lembit Pern 8 j Estonskij strileckij korpus yakim komanduvav Pern do zakinchennya vijni znahodivsya v diyuchij armiyi u skladi Kalininskogo Leningradskogo ta 2 go Pribaltijskogo frontiv Z 29 chervnya 1945 roku narodnij komisar oboroni Estonskoyi RSR z 1947 roku ministr zbrojnih sil Estonskoyi RSR Z serpnya 1947 roku vijskovij komisar Estonskoyi RSR Z chervnya 1948 roku navchavsya na Vishih akademichnih kursah pri Vijskovij akademiyi Generalnogo shtabu imeni Voroshilova u Moskvi yaki zakinchiv u travni 1949 roku She do zakinchennya navchannya u berezni 1949 roku priznachenij starshim vikladachem ciyeyi akademiyi U sichni 1955 roku perevedenij na posadu starshogo vikladacha kafedri strategiyi z veresnya 1955 roku kafedri strategiyi ta operativnogo mistectva Z lyutogo 1958 roku buv starshim vikladachem kafedri operativnogo mistectva Za period roboti v akademiyi napisav ponad 20 velikih naukovih prac vijskovo teoretichni roboti v galuzi forsuvannya vodnih pereshkod peregrupuvannya vijsk ta organizaciyi roboti vishih shtabiv Vijshov u vidstavku 1 sichnya 1965 roku Z chervnya 1965 po 1971 rik starshij naukovij spivrobitnik odnogo z institutiv vijskovih nauk Napisav knigu memuariv U vihori voyennih rokiv estonskoyu ta rosijskoyu movami Pomer 27 bereznya 1974 roku v Moskvi pohovanij na Novodivochomu cvintari Moskvi Zvannyapolkovnik 20 02 1938 general major 7 10 1941 general lejtenant 15 09 1943 Nagorodi ta vidznakiorden Lenina 30 04 1947 tri ordeni Chervonogo Prapora 31 08 1941 3 11 1944 20 04 1953 orden Kutuzova I st 5 10 1944 orden Suvorova II st 29 06 1945 orden Chervonoyi Zirki 28 10 1967 orden Znak Poshani 16 08 1936 medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi 1938 medal Za oboronu Moskvi medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr medali Pochesnij gromadyanin mista Tallinna Pochesnij gromadyanin mista Veliki Luki 8 05 1965 PrimitkiDzherelaPern Lembit Abramovich ros Velikaya Otechestvennaya Komdivy Voennyj biograficheskij slovar Pod obshej redakciej V P Goremykina M Kuchkovo pole 2014 T 5 ros

Дата публікації:
Топ