Пауль Крістеллер

Пауль Оскар Крістеллер (англ. Paul Oskar Kristeller 22 травня 1905, Берлін — 7 червня 1999, Нью-Йорк) — американський історик і філософ. Зробив великий внесок у процес реабілітації Ренесансу як самостійної історичної епохи. Йому також належить оригінальна інтерпретація гуманізму, багато в чому продиктована його розумінням філософії. Лікар. Іменний професор Колумбійського університету (емерит). Член Американського філософського товариства (1974). Нагороджений ^[en] Американської академії медієвістики (1992).

Пауль Оскар Крістеллер
нім. Paul Oskar Kristeller
Народився	22 травня 1905(1905-05-22)^[1]^[3]^[…] Берлін, Німецька імперія^[5]
Помер	7 червня 1999(1999-06-07)^[1]^[2](94 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США^[1]
Країна	Німеччина  США^[6]
Діяльність	педагог, викладач університету, історик філософії, філософ, мистецтвознавець, історик
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Відомі учні	^d^[7], ^d і Джеймс Генкінс
Знання мов	англійська^[3], німецька^[8] і італійська
Заклад	Колумбійський університет, Єльський університет і Вища нормальна школа
Членство	Гайдельберзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Академія надписів та красного письменства (1999)^[9] і Американська академія медієвістики^[10]
Magnum opus	^d
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1957) стипендія МакАртура ^d (1992) ^d (1987) Член Американської академії мистецтв і наук^[d] ^d (1958) Грант Ґуґґенгайма (1968) ^d (1959)
The Philosophy of Marsilio Ficino. New York 1943. Deutsch 1972 (siehe unten). The School of Salerno. Its development and its contribution to the history of learning. In: Bulletin of the History of Medicine. Band 17, Nr. 2, 1945, S. 138–194. Erweitert auch in: Paul Oskar Kristeller: Studies in Renaissance Thought and Letters. Rom 1956, S. 495–551. The Renaissance Philosophy of Man. University of Chicago Press, Chicago 1948. The Modern System of the Arts, in Journal of the History of Ideas, 12, 1951, S. 496–527 und 13, S. 17–46; Nachdrucke 1965, 1980 und 1990 (deutsche Übersetzung in: Humanismus und Renaissance II. Fink, München 1980). Die italienischen Universitäten der Renaissance. Scherpe, Krefeld 1953. The Classics and Renaissance Thought. Harvard University Press, Cambridge 1955. Beitrag der Schule von Salerno zur Entwicklung der scholastischen Wissenschaft im 12. Jahrhundert. In: Josef Koch (Hrsg.): Artes liberales. 1959; Neuausgabe: Leiden/Köln 1976 (= Studien und Texte zur Geistesgeschichte des Mittelalters. Band 5), S. 84–90. The Myth of Renaissance Atheism and the French Tradition of Free Thought. In: Journal of the History of Philosophy. Band 6, 1968, S. 233–243. Der italienische Humanismus und seine Bedeutung. Helbing und Lichtenhahn, Basel 1969. Marsilio Ficino e Ludovico Lazzarelli. Contributo alla diffusione delle idee ermetiche nel Rinascimento. In: Studies in Renaissance Thought and Letters. 2. Auflage. Rom 1969 (= Storia e Letteratura. Band 54), S. 221–247. Die Philosophie des Marsilio Ficino. Klostermann, Frankfurt am Main 1972 (= Abendland. Forschungen zur Geschichte des europäischen Geisteslebens. Neue Folge. Band 1). Englisch 1943 (siehe oben). Humanismus und Scholastik in der italienischen Renaissance. In: Humanismus und Renaissance (= Humanistische Bibliothek, Reihe I: Abhandlungen. Band 21). 2 Bände. München 1974–1976, Band 2, S. 87–111. L’Etat présent des études sur Marsile Ficin. In: Platon et Aristote à la Renaissance. Paris 1976 (= De Pétrarque à Descartes. Band 32), S. 59–77. Humanismus und Renaissance. 2 Bände. Hrsg. von Eckhard Keßler mit Übersetzungen aus dem Englischen von Renate Schweyen-Ott. Fink, München 1974–1976 (= Humanistische Bibliothek. Hrsg. von Ernesto Grassi. Band I, 21–22); ebenda 1980: Band 1: Die antiken und mittelalterlichen Quellen. ; Band 2: Philosophie, Bildung und Kunst. . Neue Quellen zur Salernitaner Medizin des 12. Jahrhunderts. In: Gerhard Baader, Gundolf Keil (Hrsg.): Medizin im mittelalterlichen Abendland. Darmstadt 1982 (= Wege der Forschung. Band 363), S. 191–208; zuvor (italienisch): Nuove fonti per la medicina salernitana del secolo XII. In: Rassegna storia salernitana. Band 18, 1957, S. 61–75. Learned Women of Early Modern Italy: Humanists and University Scholar. In: Patricia H. Labalme (Hrsg.): Beyond Their Sex.. Learned Women of the European Past. New York/ London 1980, S. 91–116. Studien zur Geschichte der Rhetorik und zum Begriff des Menschen in der Renaissance. Gratia, Göttingen 1981. La Scuola di Salerno. Il suo sviluppo e il suo contributo alla storia della scienza. In: Paul Oskar Kristeller (Hrsg.): Studi sulla Scuola medica salernitana. Neapel 1986, S. 11–96. als Hrsg.: Studi sulla Scuola medica salernitana. Neapel 1986 (= Istituto italiano per gli studi filosofici. Hippocratica civitas. Band 1). Die Ideen als Gedanken der menschlichen und göttlichen Vernunft. Winter, Heidelberg 1989, . Latin Manuscript Books Before 1600. Monumenta Germaniae Historica. Cosmopolitan Science and Art Service, New York 1948. 4. Auflage: München 1993. A Life of Learning. The 1990 Charles Homer Haskins Lecture. 1990 Iter italicum. A finding list of uncatalogued or incompletely catalogued humanistic manuscripts of the Renaissance in Italian and other libraries. Brill, Leiden 1995, (1 CD-ROM, identisch mit der Ausg. London 1963–1997). als Hrsg.: The Renaissance Philosophy of Man. Petrarca, Valla, Ficino, Pico, Pomponazzi, Vives. University of Chicago Press, Chicago, Ill. 1996. Studies in Renaissance Thought and Letters. 4 Bände. Edizioni di Storia e Letteratura, Rom 1956–1996. Примітки Deutsche Nationalbibliothek Record #11877803X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016. d:Track:Q27302d:Track:Q36578 Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas — 2009. d:Track:Q55740543d:Track:Q2926731 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 SNAC — 2010. d:Track:Q29861311 Кристеллер Пауль Оскар // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. d:Track:Q649d:Track:Q17378135 LIBRIS — 2018. d:Track:Q1798125 https://www.nytimes.com/2017/04/04/books/ronald-g-witt-who-gave-the-renaissance-a-new-birthdate-dies-at-84.html CONOR.Sl d:Track:Q16744133 https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteFellows APS Member History. оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 6 лютого 2023. Paul Kristeller (with the assistance of David Hollander): Recollections of My Life. In: The European Legacy. Band 1, Nr. 6, 1996, S. 1863—1878. Geburtsregister Berlin, Standesamt III, Nr. 535 vom 29. Mai 1905 mit Nachtrag vom 27. Mai 1919 Література Kay Schiller, "Paul Oskar Kristeller, Ernst Cassirer and 'Humanistic Turn' in American Emigration,” in Exile, Science and Bildung: The Contested Legacies of German Intellectual Figures. Thomas Gilbhard: Bibliographia Kristelleriana. A Bibliography of the Publications of Paul Oskar Kristeller. Roma: Edizioni di Storia e Letteratura, 2006 (Sussidi eruditi 72). Kristeller, Paul Oskar. "A Life of Learning", Charles Homer Haskins Lecture for 1990. American Council of Learned Societies Occasional Paper No. 12 (date not shown). Hans Peter Obermayer, "Deutsche Altertumswissenschaftler im amerikanischen Exil: Eine Rekonstruktion". Berlin (de Gruyter) 2014. Monfasani, John. Paul Oskar Kristeller Obituary (PDF). catalogustranslationum.org. American Philosophical Society. Процитовано 28 серпня 2015. Martin Woessner, Heidegger in America (Cambridge, 2011), esp. chap. 2. Martin A. Ruehl, The Making of Modernity: Renaissance Italy and German Historical Imagination, 1860—1930 (Cambridge, MA, 2015). Посилання Obituary Finding aid to Paul Oskar Kristeller papers at Columbia University. Rare Book & Manuscript Library.