Іван Юрійович Парнікоза 23 червня 1981 Київ український біолог природоохоронець та громадський діяч Іван Юрійович Парнік

Іван Юрійович Парнікоза (* 23 червня 1981, Київ) — український біолог, природоохоронець та громадський діяч.

Іван Юрійович Парнікоза
Народився	23 червня 1981(1981-06-23) (43 роки) Київ
Країна	Україна
Діяльність	біолог
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь	Біологія
Заклад	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Посада	Старший науковий співробітник
Науковий ступінь	Кандидат біологічних наук
Відомий завдяки:	Циклу науково-популярних статей про флору і фауни міста Києва
Нагороди	Премія Президента України для молодих вчених

Систематик живої природи

Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Parnikoza».

Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Parnikoza».

Доктор біологічних наук, співробітник відділу генетики клітинних популяцій Інституту молекулярної біології і генетики. Завідувач відділом біології і екології Національного антарктичного центру МОН України. Учасник українських антарктичних експедицій. Заступник директора з охорони біорізноманіття та створення природно-заповідного фонду Київського еколого-культурного центру.

Асоційований член українського наукового клубу. У сферу його наукових інтересів входять: генетика, ботаніка, фізіологія та екологія.

Молоді роки

Перша наукова робота була присвячена схованкам ссавців — норам, дуплам, гніздам та іншим типам укриттів, які використовують звірі. Після закінчення середньої школи навчався на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 2004 році.

Наукова робота

Першою значною науковою працею стала робота І. Ю. Парнікоза, Д. М. Іноземцева Сучасний стан ценопопуляцій рідкісних рослин регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» (м. Київ) // Укр. ботан. журн. Т. 62, № 5, 2005., С. 649—655 [ 18 вересня 2017 у Wayback Machine.], яка започаткувала низку наукових досліджень з моніторингу рідкісних рослин міста Києва, яка продовжується до цього часу. Наразі І.Парнікоза є вченим в галузі популяційної біології рідкісних рослин флори України та займається вивченням вужачкових папоротей. Автор низки публікацій в цій галузі [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]. В 2017 р. показав новий для флори України вид вужачкових папоротей — гронянку просту (Botrychium simplex).

В рамках навчання в аспірантурі займався проблемами росту рослин в умовах культури. У 2009 році Іван Парнікоза успішно захистив дисертацію на тему: «Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro» та отримав науковий ступінь кандидат біологічних наук. Науковим керівником Івана був Віктор Анатолійович Кунах. Дана робота завершила цикл робіт з вивчення механізмів взаємодії диференціації та де-диференціації в умовах культури тканин In vitro.

З 2005 р. Іван Парнікоза займається вивченням антарктичної рослинності. Автор низки наукових праць [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] в цій галузі. Учасник сезонних загонів 18-ї (2014 р.), 20-ї (2016 р.), 21-ї (2017 р.), 22-ї (2018 р.), 24-ї (2019 р.), 25-ї (2020 р.) та 26-ї (2021 р.) Українських антарктичних експедицій. Автор гіпотези про доплейстоценове походження судинних рослин Антарктики. В 2017 р. показав існування чотирьох нових видів тихоходок для Морської Антарктики в рослинному матеріалі з гнізд домініканських мартинів. Три тихоходки буди названі на честь українського географа Степана Рудницького (Diphascon rudnickii sp. nov.) — автора однієї з перших праць про Антарктиду українською мовою, польського кінорежисера — популяризатора Антарктики Володимира Пухальського (Diphascon puchalskii sp. nov.) та на честь піонера заповідної справи в Європі, автора концепції заповідання Антарктики — Гуго Конвенца (Hypsibius conwentzii sp. nov.). Разом з турецькими вченими Halıcı M. G. та Güllü M. описав новий вид ліхенофільного гриба для о. Галіндез (Морська Антарктика) — Sagediopsis bayozturkii sp. nov.

У 2013 році став лауреатом премії Президента України для молодих вчених за роботу 2012 року «Біорізноманіття та адаптаційні механізми рослин і тварин до екстремальних умов довкілля».

У цьому ж році став стипендіатом програми Фулбрайта з дослідженням «Наземна рослинність як ключ до розуміння історії Антарктиди» під патронатом ^[en], за яким працював у США. Зокрема вивчав біологію європейської орхідеї коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine (L.) Crantz) в умовах Пенсильванії. Взяв участь в американсько-українській експедиції на Аляску.

В 2019 р. захистив докторську дисертацію на тему "Екологічні механізми адаптації щучника антарктичного (Deschampsia antarctica É. Desv.) за зміни кліматичних умов Антарктики" зі спеціальності 03.00.16 екологія. Науковий консультант член.-кор. НАН України, д.б.н., проф. Кунах В.А.

Іван Парнікоза є одним із авторів наукового сайту «Мислене древо», де він опублікував дві монографії, присвячені дніпровській заплаві та Лисій горі у Києві.

Парнікоза і. Ю. є автором 297-ми наукових та численних науково-популярних публікацій. Профіль на Google Scholar. [ 30 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Громадська робота

Іван Юрійович активно займається природоохоронною діяльністю, є учнем заслуженого природоохоронця України — Володимира Борейка. З 2004 р. він є координатором створення об'єктів природно-заповідного фонду та охорони біорізноманіття Київського еколого-культурного центру та одним з діячів дружин охорони природи. Завдяки його роботі створено більше 30-ти об'єктів природно-заповідного фонду України (такі як пам'ятки природи «Замкова гора», «Дніпровські схили» у Києві, численні дерева пам'ятки-природи та ін.). Іван Парнікоза належить до школи прихильників ідеї абсолютної заповідності та є одним з розробників підходів до застосування концепції пасивної охорони (заповідності) в Україні. Учасник міжнародних українсько-польських заповідних шкіл.

Зокрема, коментуючи сучасний екологічний стан в Україні, він зазначив:

В умовах ринкових відносин та існування рудиментарних державних природоохоронних органів, що дісталися нам у спадок від радянської системи, сподіватися на ефективний екологічний контроль та збереження природного середовища з боку держави не доводиться. Змінити ситуацію може лише громадський рух, який спирається на постульовані вченими цілі.

У 2015 році Іван опублікував природоохоронну статтю «Випробування кримської природи. Заповідники півострова у полоні РФ» у часописі Український тиждень.

З 2010 р. І. Парнікоза займається також вивченням та популяризацією історико-культурної спадщини українців за межами України: в Польщі, Німеччині, Аргентині. З цієї теми підготовлено низку електронних путівників, доступних на сайті «Хайвей».

Доступні в мережі праці

Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі — погляд крізь віки. Монографія, присвячена дніпровській заплаві в Києві [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Лиса гора урочище в плині часу. Монографія урочища Лиса гора в м. Києві [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Науково-популярний цикл «Холм та Холмщина — подорож для українця» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Науково-популярний цикл «Краків для українця» [ 27 липня 2018 у Wayback Machine.]
Науково-популярний цикл «Познань і Великопольща: прогулянки для українця». [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Науково-популярний цикл «Мюнхен для українця» [ 20 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Науково-популярний цикл «Прогулянка Буенос-Айресом для українця» [ 17 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Науково-популярний цикл «Українська Антарктида» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Цикл «Польські сліди Києва» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Цикл «Гданськ для українця» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Український Сімферополь: Наше місце в історії міста над Салгиром [ 6 травня 2018 у Wayback Machine.]
Дорогичин — Данилова твердиня на Підляшші [ 3 листопада 2018 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
Вадим Фельдман. Нам Галиндез обязательно приснится… Газета «2000», 26 Апреля 2016 [ 14 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
Парнікоза Іван [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Український науковий клуб
Parnikoza, Ivan Yu.; Celka, Zbigniew (1 вересня 2016). . Biodiversity Research and Conservation (англ.). Т. 43, № 1. doi:10.1515/biorc-2016-0015. ISSN 1897-2810. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro // [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
Parnikoza I., Maidanuk D. N Kozeretska I. A. (PDF) (англійська) . Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2017.
Łukasz Kaczmarek, Ivan Parnikoza,• Magdalena Gawlak,• Jan Esefeld,•Hans-Ulrich Peter, Iryna Kozeretska,• Milena Roszkowska. . https://link.springer.com (англійська) . springer. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 29.09.2017.
. https://www.cambridge.org/core/journals/polar-record/ (англійська) . cambridge.org. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 29.09.2017. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017.
. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 20 лютого 2017.
Ivan Parnikoza | Fulbright Scholar Program [ 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
. Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
[[https://web.archive.org/web/20170211080253/http://www.terioshkola.org.ua/library/pts8-synantr/pts8-54parnikoza.pdf Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Основні можливості науковців у практичній природоохороні // Сайт Українського Теріологічного Товариства НАН України] (Теріологічна школа)
. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.

Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про біолога.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.

[2] Вадим Фельдман. Нам Галиндез обязательно приснится… Газета «2000», 26 Апреля 2016 [ 14 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

[3] . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.

[nauka-4] Парнікоза Іван [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Український науковий клуб

[5] Parnikoza, Ivan Yu.; Celka, Zbigniew (1 вересня 2016). . Biodiversity Research and Conservation (англ.). Т. 43, № 1. doi:10.1515/biorc-2016-0015. ISSN 1897-2810. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

[6] Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro // [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України

[7] Parnikoza I., Maidanuk D. N Kozeretska I. A. (PDF) (англійська) . Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2017.

[8] Łukasz Kaczmarek, Ivan Parnikoza,• Magdalena Gawlak,• Jan Esefeld,•Hans-Ulrich Peter, Iryna Kozeretska,• Milena Roszkowska. . https://link.springer.com (англійська) . springer. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 29.09.2017.

[9] . https://www.cambridge.org/core/journals/polar-record/ (англійська) . cambridge.org. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 29.09.2017. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

[10] . Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017.

[11] . Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 20 лютого 2017.

[12] Ivan Parnikoza | Fulbright Scholar Program [ 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

[13] . Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.

[14] [[https://web.archive.org/web/20170211080253/http://www.terioshkola.org.ua/library/pts8-synantr/pts8-54parnikoza.pdf Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Основні можливості науковців у практичній природоохороні // Сайт Українського Теріологічного Товариства НАН України] (Теріологічна школа)

[15] . Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.