Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Парламентські вибори у Великій Британії в 1964 році проходили 15 жовтня, на яких перемогла Лейбористська партія з перевагою більшості в чотири депутатських місця.
‹ 1959  1966 › | ||||
| Парламентські вибори у Великій Британії 1964 у Палаті громад Великої Британії | ||||
| 15 жовтня 1964 року | ||||
| Перша партія | Друга партія | Третя партія | ||
|---|---|---|---|---|
 |  |  | ||
| Лідер | Гарольд Вільсон | Александр Дуглас-Г'юм | ||
| Партія | Лейбористи | Консерватори | Ліберали | |
| Лідер партії з | 14 лютого 1963 р. | 18 жовтня 1963 р. | 5 листопада 1956 р. | |
| Округ лідера | ||||
| Попередні вибори | 258 місць, 43.8 % | 365 місць, 49.4 % | 6 місць, 5.9 % | |
| Виграно місць | '317' | 304 | 9 | |
| Зміна місць | ▲ 59 | ▼ 61 | ▲ 3 | |
| Голосів виборців | 12,205,808 | 12,002,642 | 3,099,283 | |
| Відсоток | 44.1 % | 43.4 % | 11.2 % | |
| Зміна % голосів | ▲ 0.2 % | ▼ 6.0 % | ▲ 5.3 % | |
 Кольори позначають парті-переможці, як показано в основній таблиці результатів. | ||||
Це були перші вибори за 13 років на яких перемогли лейбористи.
Особливості передвиборчої агітації
Обидві основні партії змінили керівництво у 1963 році: після раптової смерті Х'ю Гейтскелла на початку року, лейбористи обрали керівником Гарольда Вільсона. Також сер Александр Дуглас-Г'юм став лідером консерваторів і прем'єр-міністром Великої Британії восени 1963 року після того, як Гарольд Макміллан оголосив про свою відставку. Дуглас-Г'юм незабаром відмовився від титулу пера за законом 1963 року для того, щоб керувати партією.
Макміллан керував урядами консерваторів з січня 1957 року. Незважаючи на початкову популярність і приголомшливу перемогу на виборах в 1959 році, він почав втрачати популярність на початку 1960-х років. Тому перед Дуглас-Г'юмом постала непроста задача по відновленню популярності партії усього за рік, що минув між вступом на посаду і парламентськими виборами.
Вілсон прагнув підняти популярність Лейбористської партії у Великій Британії в 1960-х роках, стверджуючи, що «біла гарячка революції» змете «обмежувальну практики… по обидві сторони промисловості».
Ліберальна партія, переживала зростання популярності, збільшивши вдвічі відсоток підтримки на голосуванні, в першу чергу за рахунок падіння підтримки виборцями консерваторів. Хоча за лейбористів проголосувало не більше виборців, однак через падіння рейтингу консерваторів на чолі з Вільсоном вдалось сформувати більшість з чотирьох місць. Однак, це виявилося нездійсненним і Вільсон оголосив дострокові вибори в 1966 році.
Передвиборча кампанія
Передвиборча кампанія була продовжена, а Дуглас-Г'юм підтримав цю ідею, щоб дати собі якомога більше часу для покращення перспектив своєї партії. Виборча кампанія офіційно почалася 15 вересня 1964 року, коли Дуглас-Г'юм зустрівся з королевою і одержав дозвіл для розпуску парламенту.
У кампанії домінували більш активні персонажі політичної сцени того часу. У той час як Джордж Браун, заступник лідера Лейбористської партії, здійснив поїздку по країні, роблячи енергійні виступи (і випадкові ляпи), Квінтін Хогг був провідним представником консерваторів. Образ Хогга, що нападає на Вільсона з палицею (на плакатах) був одним з найяскравіших у кампанії. Багато партійних ораторів, особливо на телебаченні та мітингах мали справу з грубіянами. Так, зокрема, Дуглас-Г'юм на зустрічі в Бірмінгемі був зустрінутий провокаторами.
У ніч виборів у прямому ефірі Бі-бі-сі, виступали Річард Дімблей, Робін Дей, Яна Третговен, Кліфф Мічелмор і Давид Бутлер.
Результати соціологічних опитувань
НОП: Похибка 3.5 % (Лейбористи мали більше на 12 місць у парламенті) Геллап: Похибка 4 % (Лейбористи мали більшість з 23) Науково-дослідні послуги: Похибка 2.75 % (Консерватори мали більше на 30 місць) Щоденний Експрес: Похибка 1.75 % (Консерватори мали більшість із 60).
Результати
Вибори завершилися з уже незначною більшістю в чотири місця для Лейбористської партії. Однак вони наршеті змогли сформувати уряд, вперше з 1951 року. Лейбористи домоглися зростання трохи більше 3 %, хоча голоси за них зросли лише на 0.2 %.
Найбільше зросла підтримка виборцями лібералів — на 5,7 % (за рахунок консерваторів). Ліберали отримали майже вдвічі більше голосів, ніж у 1959 році, частково тому, що у них було більше 150 кандидатів. Вільсон став прем'єр-міністром, замінивши Дугласа-Г'юма. Більшість лише в чотири голоси не змогли їм придати стабільності у парламенті. Тому Вільсон дострокові парламентські вибори у 1966 році. Зокрема, незначна більшість, не забезпечувала в парламенті голосів для проведення політики націоналізації сталеливарної промисловості, головним чином, через опозицію двох своїх аутсайдерів, Вудро Уайатта і Десмонда Доннеллі.
Це були єдині вибори у Великій Британії в новітній історії, коли всі місця були розділені між трьома основни партіями: не було сильних конкурентів, незалежних політиків або депутатів, що покинули свої партії.
| 317 | 304 | 9 |
| Лейбористи | Консерватори і Юніоністи із союзниками | Ліб |
Всі сторони показані. Загальна кількість місць консерватів також включає депутатів шотландських Уніоністів, Юніоністів Ольстера та націонал-лібералів.
| Нова урядова більшість | 4 |
| Загальне число голосів, поданих | 27,657,148 |
| Явка | 77 % |
Результати голосування
Headline Swing: 3.1 % to Labour
Розподіл місць у парламенті
Посилання
- 1964: Labour scrapes through [ 19 грудня 2020 у Wayback Machine.] BBC News
- MrElectionist (24 жовтня 2009). . Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
- This summary of opinion poll findings from the last few days of the campaign is given early in the BBC's election night coverage.
Джерела
- Barberis, Peter. "The 1964 General Election and the Liberals' False Dawn, " Contemporary British History, (September 2007) 21#3 pp 373—387
- Butler, David E. et al. The British General Election of 1964 (1965) the standard scholarly study
- F. W. S. Craig, British Electoral Facts: 1832—1987
- Denver, David. "The 1964 General Election: Explaining Voting Behaviour Then and Now, " Contemporary British History (2007) 21#3 pp 295—307
- Favretto, Ilaria. «'Wilsonism' reconsidered: Labour party revisionism 1952–64,» Contemporary British History (2000) 14#4 pages 54–80 DOI:10.1080/13619460008581603
- Fielding, Steven. "Rethinking Labour's 1964 Campaign, " Contemporary British History, (September 2007) 21#3 pp 309—324
- Heppell, Timothy. "The Labour Party Leadership Election of 1963: Explaining the Unexpected Election of Harold Wilson, " Contemporary British History, (2010) 24#2 pp 151—171
- Morgan, Austen. Harold Wilson (1992) 625pp
- Tomlinson, Jim. «It's the Economy, Stupid! Labour and the Economy, circa 1964,» Contemporary British History, (September 2007) 21#3 pp 337—349
- Wrigley, Chris. "Trade Unions and the 1964 General Election, " Contemporary British History, (September 2007) 21#3 pp 325—335
- Young, John W. "International Factors and the 1964 Election, " Contemporary British History, (September 2007) 21#3 pp 351—371
Маніфести
- — 1964 Conservative manifesto.
- — 1964 Labour Party manifesto.
- — 1964 Liberal Party manifesto.
Посилання
- United Kingdom election results — summary results 1885—1979 [Архівовано 31 січня 2012 у WebCite]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Parlamentski vibori u Velikij Britaniyi v 1964 roci prohodili 15 zhovtnya na yakih peremogla Lejboristska partiya z perevagoyu bilshosti v chotiri deputatskih miscya 1959 1966 Parlamentski vibori u Velikij Britaniyi 1964 u Palati gromad Velikoyi Britaniyi 15 zhovtnya 1964 roku Persha partiya Druga partiya Tretya partiya Lider Garold Vilson Aleksandr Duglas G yum Partiya Lejboristi Konservatori Liberali Lider partiyi z 14 lyutogo 1963 r 18 zhovtnya 1963 r 5 listopada 1956 r Okrug lidera Poperedni vibori 258 misc 43 8 365 misc 49 4 6 misc 5 9 Vigrano misc 317 304 9 Zmina misc 59 61 3 Golosiv viborciv 12 205 808 12 002 642 3 099 283 Vidsotok 44 1 43 4 11 2 Zmina golosiv 0 2 6 0 5 3 Kolori poznachayut parti peremozhci yak pokazano v osnovnij tablici rezultativ Poperednij Prem yer ministr Ser Aleksandr Duglas G yum Konservatori Prem yer ministr pislya viboriv Garold Vilson Lejboristi Ce buli pershi vibori za 13 rokiv na yakih peremogli lejboristi Osoblivosti peredviborchoyi agitaciyiObidvi osnovni partiyi zminili kerivnictvo u 1963 roci pislya raptovoyi smerti H yu Gejtskella na pochatku roku lejboristi obrali kerivnikom Garolda Vilsona Takozh ser Aleksandr Duglas G yum stav liderom konservatoriv i prem yer ministrom Velikoyi Britaniyi voseni 1963 roku pislya togo yak Garold Makmillan ogolosiv pro svoyu vidstavku Duglas G yum nezabarom vidmovivsya vid titulu pera za zakonom 1963 roku dlya togo shob keruvati partiyeyu Makmillan keruvav uryadami konservatoriv z sichnya 1957 roku Nezvazhayuchi na pochatkovu populyarnist i prigolomshlivu peremogu na viborah v 1959 roci vin pochav vtrachati populyarnist na pochatku 1960 h rokiv Tomu pered Duglas G yumom postala neprosta zadacha po vidnovlennyu populyarnosti partiyi usogo za rik sho minuv mizh vstupom na posadu i parlamentskimi viborami Vilson pragnuv pidnyati populyarnist Lejboristskoyi partiyi u Velikij Britaniyi v 1960 h rokah stverdzhuyuchi sho bila garyachka revolyuciyi zmete obmezhuvalnu praktiki po obidvi storoni promislovosti Liberalna partiya perezhivala zrostannya populyarnosti zbilshivshi vdvichi vidsotok pidtrimki na golosuvanni v pershu chergu za rahunok padinnya pidtrimki viborcyami konservatoriv Hocha za lejboristiv progolosuvalo ne bilshe viborciv odnak cherez padinnya rejtingu konservatoriv na choli z Vilsonom vdalos sformuvati bilshist z chotiroh misc Odnak ce viyavilosya nezdijsnennim i Vilson ogolosiv dostrokovi vibori v 1966 roci Peredviborcha kampaniyaPeredviborcha kampaniya bula prodovzhena a Duglas G yum pidtrimav cyu ideyu shob dati sobi yakomoga bilshe chasu dlya pokrashennya perspektiv svoyeyi partiyi Viborcha kampaniya oficijno pochalasya 15 veresnya 1964 roku koli Duglas G yum zustrivsya z korolevoyu i oderzhav dozvil dlya rozpusku parlamentu U kampaniyi dominuvali bilsh aktivni personazhi politichnoyi sceni togo chasu U toj chas yak Dzhordzh Braun zastupnik lidera Lejboristskoyi partiyi zdijsniv poyizdku po krayini roblyachi energijni vistupi i vipadkovi lyapi Kvintin Hogg buv providnim predstavnikom konservatoriv Obraz Hogga sho napadaye na Vilsona z paliceyu na plakatah buv odnim z najyaskravishih u kampaniyi Bagato partijnih oratoriv osoblivo na telebachenni ta mitingah mali spravu z grubiyanami Tak zokrema Duglas G yum na zustrichi v Birmingemi buv zustrinutij provokatorami U nich viboriv u pryamomu efiri Bi bi si vistupali Richard Dimblej Robin Dej Yana Tretgoven Kliff Michelmor i David Butler Rezultati sociologichnih opituvanNOP Pohibka 3 5 Lejboristi mali bilshe na 12 misc u parlamenti Gellap Pohibka 4 Lejboristi mali bilshist z 23 Naukovo doslidni poslugi Pohibka 2 75 Konservatori mali bilshe na 30 misc Shodennij Ekspres Pohibka 1 75 Konservatori mali bilshist iz 60 RezultatiVibori zavershilisya z uzhe neznachnoyu bilshistyu v chotiri miscya dlya Lejboristskoyi partiyi Odnak voni narsheti zmogli sformuvati uryad vpershe z 1951 roku Lejboristi domoglisya zrostannya trohi bilshe 3 hocha golosi za nih zrosli lishe na 0 2 Najbilshe zrosla pidtrimka viborcyami liberaliv na 5 7 za rahunok konservatoriv Liberali otrimali majzhe vdvichi bilshe golosiv nizh u 1959 roci chastkovo tomu sho u nih bulo bilshe 150 kandidativ Vilson stav prem yer ministrom zaminivshi Duglasa G yuma Bilshist lishe v chotiri golosi ne zmogli yim pridati stabilnosti u parlamenti Tomu Vilson dostrokovi parlamentski vibori u 1966 roci Zokrema neznachna bilshist ne zabezpechuvala v parlamenti golosiv dlya provedennya politiki nacionalizaciyi stalelivarnoyi promislovosti golovnim chinom cherez opoziciyu dvoh svoyih autsajderiv Vudro Uajatta i Desmonda Donnelli Ce buli yedini vibori u Velikij Britaniyi v novitnij istoriyi koli vsi miscya buli rozdileni mizh troma osnovni partiyami ne bulo silnih konkurentiv nezalezhnih politikiv abo deputativ sho pokinuli svoyi partiyi 317 304 9 Lejboristi Konservatori i Yunionisti iz soyuznikami Lib Vsi storoni pokazani Zagalna kilkist misc konservativ takozh vklyuchaye deputativ shotlandskih Unionistiv Yunionistiv Olstera ta nacional liberaliv Nova uryadova bilshist 4 Zagalne chislo golosiv podanih 27 657 148 Yavka 77 Rezultati golosuvannya Najbilshe nabrali Lejboristi 44 1 Konservatori and Allies 43 4 Liberali 11 2 Nezalezhni 0 5 Inshi 0 7 Headline Swing 3 1 to Labour Rozpodil misc u parlamenti Parliamentary seats Lejboristi 50 3 Konservatori and Allies 48 3 Liberali 1 4 Inshi 0 Posilannya1964 Labour scrapes through 19 grudnya 2020 u Wayback Machine BBC News MrElectionist 24 zhovtnya 2009 Arhiv originalu za 10 serpnya 2017 Procitovano 11 lipnya 2017 This summary of opinion poll findings from the last few days of the campaign is given early in the BBC s election night coverage DzherelaBarberis Peter The 1964 General Election and the Liberals False Dawn Contemporary British History September 2007 21 3 pp 373 387 Butler David E et al The British General Election of 1964 1965 the standard scholarly study F W S Craig British Electoral Facts 1832 1987 Denver David The 1964 General Election Explaining Voting Behaviour Then and Now Contemporary British History 2007 21 3 pp 295 307 Favretto Ilaria Wilsonism reconsidered Labour party revisionism 1952 64 Contemporary British History 2000 14 4 pages 54 80 DOI 10 1080 13619460008581603 Fielding Steven Rethinking Labour s 1964 Campaign Contemporary British History September 2007 21 3 pp 309 324 Heppell Timothy The Labour Party Leadership Election of 1963 Explaining the Unexpected Election of Harold Wilson Contemporary British History 2010 24 2 pp 151 171 Morgan Austen Harold Wilson 1992 625pp Tomlinson Jim It s the Economy Stupid Labour and the Economy circa 1964 Contemporary British History September 2007 21 3 pp 337 349 Wrigley Chris Trade Unions and the 1964 General Election Contemporary British History September 2007 21 3 pp 325 335 Young John W International Factors and the 1964 Election Contemporary British History September 2007 21 3 pp 351 371Manifesti 1964 Conservative manifesto 1964 Labour Party manifesto 1964 Liberal Party manifesto PosilannyaUnited Kingdom election results summary results 1885 1979 Arhivovano 31 sichnya 2012 u WebCite