Паніна Софія Володимирівна

Софія Володимирівна Паніна (рос. Со́фья Влади́мировна Па́нина; 23 серпня 1871—13 червня 1956) — графиня, остання представниця графської гілки роду , велика землевласниця, спадкоємиця маєтку і господарка палацу в Гаспрі.

Паніна Софія Володимирівна
Народилася	23 серпня 1871(1871-08-23) Москва, Російська імперія
Померла	13 червня 1956(1956-06-13) (84 роки) Нью-Йорк, США
Поховання
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	Assistant Secretary, політична діячка
Знання мов	російська
Партія	Конституційно-демократична партія (Росія)
Рід	^d
Батько	^d
Мати	^d
У шлюбі з	^d
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паніна.

Біографія

Народилась 23 серпня 1871 року в Москві. Онука міністра юстиції В. М. Паніна і промисловця ; племінниця поетеси . Батько помер в 1872 році. 1882 року її матір вийшла заміж за відомого земського діяча І. І. Петрункевича.

24 квітня 1890 року вийшла заміж за офіцера-аристократа , Олександр III був весільним батьком на їхньому весіллі. Незабаром шлюб закінчився розлученням.

Закінчила Вищі жіночі курси в Петербурзі.

Власниця великих угідь в Підмосков'ї, Смоленській, Воронезькій губерніях і в Криму. Не схвалювала самодержавство, за що була прозвана в правих колах «червоною графинею».

Благодійна діяльність

В 1891 познайомилась із вчителькою А. В. Пешехоновою і разом із нею відкрила безкоштовну їдальню для дітей в робочих кварталах на Ліговці в Петербурзі.

1900 року придбала ділянку на куті Тамбовської вулиці і, отримавши дозвіл Міської управи, почала зводити будівлю для народного дому. Проект для нього виконав архітектор . До весни 1903 року будівельні роботи були завершені, і 7 квітня відбулось освячення й урочисте відкриття .

Голова низки благодійних товариств. Працювала в Постійній комісії з організації народних читань. Була товаришем голови Товариства для допомоги тим, що навчаються в початкових міських училищах і Російського товариства захисту жінок.

Політична діяльність

Навесні 1917 року вибрана депутатом Петроградської міської думи.

24 травня вибрана членом ЦК Конституційно-демократичної партії.

У травні призначена товаришем міністра державного піклування Тимчасового уряду, з серпня — товаришем міністра народної освіти.

Заарештована 28 листопада 1917 року, як одна з керівників партії кадетів. Паніна відмовилась передати більшовикам грошові засоби міністерства народної освіти — вони були розміщені нею в іноземному банку і могли бути видані тільки «законному режиму». 10 грудня 1917 року вибрана почесним членом . У цей же день відбувся суд Революційного Трибуналу над С. В. Паніною. Ревтрибунал, враховуючи її заслуги перед визвольним рухом і її людську гідність, обмежився винесенням громадського осуду, зобов'язав внести в касу Наркомпросу суму, яку вона раніше забрала. 19 грудня звільнена з тюрми.

На початку 1918 року виїхала на південь Росії. До весни 1920 пробула на Дону, активно допомагаючи білому руху. Тут стала цивільною дружиною .

З 1920 року в еміграції — спочатку в Чехословаччині, потім у США. Дітей у неї не було.

Померла 13 червня 1956 року. Прохована на кладовищі Успенського жіночого в Нануеті, штат Нью-Йорк.

Примітки

1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
2. ЛИГОВСКИЙ НАРОДНЫЙ ДОМ. Историческая справка в разделе Фрунзенского района на портале Правительства Санкт-Петербурга http://old.gov.spb.ru/gov/admin/terr/r_frunz/sprav_fr/lnd [ 2013-11-02 у Wayback Machine.]
3. Изображения Лиговского народного дома на петербургском краеведческом сайте Citywalls http://www.citywalls.ru/house2889.html
4. Альбом Санкт-Петербург, столица Российской Империи

Посилання

• «Интернет-музей графини Софьи Паниной»
• http://www.domrz.ru/?id=600&mod=static
• Мыслящие миры российского либерализма: графиня Софья Владимировна Панина (1871–1956) / Сост. М. Ю. Сорокина. М.: Дом русского зарубежья им. А. Солженицына, 2012. 271 с.