У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палатник Палатник Давид Ізраїлевич рос Палатник Давид Израилевич 1 лис

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палатник.

Палатник Давид Ізраїлевич (рос. Палатник Давид Израилевич; 1 листопада 1913(19131101), Балта, Подільська губернія, Російська імперія — 1998, Кишинів, Молдова) — молдавський радянський архітектор, заслужений архітектор Молдавської РСР (1985).

Палатник Давид Ізраїлевич
Народження	1 листопада 1913(1913-11-01) Балта, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	1998 Кишинів, Молдова
Країна (підданство)	Російська імперія СРСР
Діяльність	архітектор

Життєпис

Народився в родині муляра в Балті (з 1924 року столиці Молдавської АРСР). Після закінчення Одеського будівельного технікуму в 1932 році, був прийнятий проєктувальником в тираспольський «Молдавпроект», потім продовжив освіту в Одеському інженерно-будівельному інституті, який закінчив в 1939 році.

З 1940 року працював в Кишиневі. У званні майора дорожньої служби займався проєктуванням станційних будівель в будівельному бюро «Дорпроект» Одесько-Кишинівської залізниці. З 1955 р. до 1993 р. працював в проєктному інституті «Молдгіпробуд», де був начальником архітектурно-будівельного відділу № 2.

Дружина - архітектор Циля Миронівна Дукарська (1914 -?).

Проєкти

Будучи студентом Одеського інженерно-будівельного інституту Давид Палатник під керівництвом свого викладача доцента Г. М. Готгельфа (1888-1953) розробив проєкт будівлі Тираспольського міського театру (Державного драматичного театру ім. А. М. Горького) і забудови Театрального майдану (1936), а в 1960-1963 роках (спільно з І. Л. Шмуруном, 1912-1985) їх реконструкції.

У Кишиневі проєктами Давида Палатника є такі архітектурні споруди:

ансамбль привокзальної площі (1950);
проєкти каскадної і гранітної сходів в парку навколо Комсомольського озера (спільно з Р. Е. Курцем);
будівля залізничної лікарні на вулиці Фрунзе (нині - вул. Колумна, 1954);
17-я залізнична школа (нині - ліцей «Мінерва»), Будинок Спілки письменників Молдови на Київській вулиці (нині - вул. 31 серпня 1989 року, 1975);
Палац культури профспілок на Ришкановке (1971);
Республіканський центр охорони здоров'я матері і дитини на вулиці І. Кодіци (нині - вул. Беребіста, 1986);
комплекси житлових будинків на вулиці Тимошенко (нині - вул. Дечебал);
16-поверховий комплекс з трьох гуртожитків на вулиці Куйбишева (нині - вул. Каля Ешилор) .

Давид Палатник спроєктував ряд шкільних будинків, дошкільних закладів та пологових будинків міста з використанням мотивів молдавської народної архітектури і місцевих будматеріалів: черепашника, декоративної цегли, косеуцького і бутового каменю; проєкт дитсадка на 320 місць зі скатної черепичним дахом і елементами національної архітектури отримав срібну медаль на ВДНГ СРСР.

Автор проєкту Палацу культури в Бєльцях (1969), реконструкції огорожі кишинівського парку імені А. С. Пушкіна, нереалізованого проєкту дитячої залізниці навколо споруджуваного Комсомольського озера (1952). Під час знесення історичного єврейського кладовища в Кишиневі, на місці якого в 1959 році був розбитий парк культури і відпочинку імені В. Куйбишева, брав участь в проєкті зйомки надгробних каменів.

Виставка, присвячена сторіччю з дня народження Давида Палатника пройшла в Національному музеї археології та історії Молдови в лютому 2014 року.

Примітки

Давид, сын Израиля
David Palatnik. Архів оригіналу за 23 вересня 2011. Процитовано 23 березня 2012.
Тамара Нестерова «Архитектор Давид Палатник» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2015. Процитовано 24 січня 2021.
Архитектор Розалия Спирер [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]
Сердцем, пером и кистью
Памятники архитектуры ПМР. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 січня 2021.
Архитектор Давид Палатник
Architecture of Kishinev
Clădirea Uniunii Scriitorilor din Republica Moldova. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2012.

Посилання

[1] Давид, сын Израиля

[2] David Palatnik. Архів оригіналу за 23 вересня 2011. Процитовано 23 березня 2012.

[3] Тамара Нестерова «Архитектор Давид Палатник» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2015. Процитовано 24 січня 2021.

[4] Архитектор Розалия Спирер [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]

[5] Сердцем, пером и кистью

[6] Памятники архитектуры ПМР. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 січня 2021.

[7] Архитектор Давид Палатник

[8] Architecture of Kishinev

[9] Clădirea Uniunii Scriitorilor din Republica Moldova. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2012.