Падука Анатолій Іванович

Падука Анатолій Іванович (нар. 22 серпня 1951, Ромни) — радянський і український актор театру і кіно. Керівник, головний режисер і педагог Одеського театрального ліцею.

Падука Анатолій Іванович
Народився	22 серпня 1951(1951-08-22) (72 роки) Ромни, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
IMDb	ID 2821065
«Золоті туфельки», реж. Ст. Козачков; «Принцеса на бобах», реж. Ст. Новак; «Настроювач», реж. К. Муратова; «Посмішка Бога, або Чисто одеська історія», реж. В. Аленіков; «Раба Кохання», реж. Н. С. Міхалков; «Трест, який лопнув», реж. А. І. Павловський, К. І. Павловський; «Валізка», реж. Р. Василевський; «Дорога в Рай»; «Астенічний синдром», реж. К. Р. Муратова; «Чутливий міліціонер», реж К. Р. Муратова; «Благословіть жінку», реж. Ст. Говорухін, чотири серії ТБ; «Блаженна», реж. С. Струсовський; «Рідкісний дощ», реж. Р. Делієв; «Сонька Золота Ручка», реж. В. Мережко; «Сині, як море, очі», реж. Р. Делієв, дві серії ТБ; «Мелодія для шарманки», реж К. Муратова. Театральні постановки 1974 — «Гей, хто-небудь» за В. Сарояном; 1980 — «Ювілей» за А. П. Чеховим; 1981 — «20 хвилин з ангелом» за А. Вампіловим; 1991 — «Призначено на злам» по Т. Вільямсу; 1991 — «Замерзли» за Н. Садуру; 1992 — «Вони билися за Батьківщину»; 1995 — «Володимир третього ступеня»; 1996 — «Кухонка моя» за М. Угаровим; 1997 — «На перші гулі» за С. Васильченком; 1998 — «Одруження Бальзамінова» за А. Островським; 1999 — «Русский Инвалидъ» за М. Угаровим; 2000 — «По ревізії» за М. Кропивницьким; 2001 — «Білі ночі» за Ф. Достоєвським; 2002 — «Обломов» за В. Гончаровим; 2003 — «Лапа, або Ієрогліфи» за Д. Хармсом; 2004 — «Може Бути тільки Бог» за А. Веденським; 2005 — «Комедія міста Петербурга» за Д. Хармсом; 2006 — «Скользящая Люче» за Лаурою Сінтією Черняускайте; 2007 — «Скушно на цьому світі, панове…» за М. В. Гоголем; 2008 — «Благовіщення» за Вен. Єрофеєвим; 2009 — «Тупташка-Невдашка» за Дж. Д. Селінджером; 2010 — «Оле-Лукоє» за Г. Х. Андерсеном; 2012 — «Щоденник Печоріна» за М. Ю. Лермонтовим; 2014 — «Тріумф» за І. А. Крилову; 2015 — «Енеїда» за І. П. Котляревським. Посилання Офіційна група Вконтакті. [ 7 січня 2020 у Wayback Machine.] Стаття в «Вечірньої Одеси»: «Театр — це і особисте щастя, і особиста драма». [ 28 серпня 2017 у Wayback Machine.] Примітки Одесский Вестник.^[недоступне посилання з квітня 2019] . Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.