Ярослав Іванович Павуляк | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 30 квітня 1948 с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна | |||
Помер | 25 листопада 2010 (62 роки) Тернопіль, Україна | |||
Громадянство | УРСР → Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | поезія | |||
| ||||
Яросла́в Іва́нович Павуля́к (30 квітня 1948, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області — 25 листопада 2010) .Ярослав Павуляк — український поет-шістдесятник, член Національної спілки письменників України та Словаччини, народився 30 квітня 1948 року у селищі Настасів Тернопільського району Тернопільської області. Майбутній поет закінчив середню школу у Настасові, після чого продовжив навчання у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша. Після його закінчення у 1971 році Ярослав працював у Львівській картинній галереї та науково-реставраційних майстернях. Також поет навчався на філологічному факультеті у Чернівецькому університеті, але не закінчив тут своє навчання через вигнання по причині пропаганди націоналізму. Причиною цього стало його зачитування серед студентів «щоденника» Василя Симоненка. У 1972 році Ярослав поступив у Кам'янець-Подільський педагогічний інститут на філологічний факультет, звідки теж був відрахований по причині «буржуазного націоналізму» [14, с. 7].
Ярослав палко захоплювався постаттю Тараса Шевченка. Любов до українського Кобзаря у нього зародилась від батька, який на час дитинства хлопця був бібліотекарем «Просвіти». На час навали московських більшовиків він заховав частину українську книг у своєму будинку. Саме батько давав читати Ярославу заборонений на той час «Кобзар». Батько Ярослава, через свій патріотизм відбув 10 років у Сибіру.
Павуляк глибоко пізнавав творчість Шевченка, саме його поезії надихали хлопця до поетичної творчості. Дослідники життя Ярослава згадують момент з його шкільних років, коли на уроці російської літератури у 9-му класі вчителька сказала, що якби не було Герцена, Чернишевського і Добролюбова, то не було б і Тараса Шевченка, то хлопець різко висловив свій протест: «Та як ви смієте так принижувати святе ім'я Тараса Шевченка? Та він на три голови вищий від ваших Герценів!» [15, с. 8].
Ще з дитинства хлопець виявляв зацікавлення щодо історії України, він збирав інформацію про воїнів УПА, збирав український фольклор. Ярослав Павуляк любив читати книгу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» [5, с. 5].
Ярослав Павуляк був об'єктом переслідування КДБ через встановлення у рідному селі пам'ятника Тарасу Шевченку у 1969 році. Перш ніж його поставити, хлопець хотів отримати дозвіл від місцевої влади, але вона дала відмову. Після цього Ярослав із друзями вночі встановили бюст Шевченка та біля погруддя вимурували стіну на якій зобразили жінку з дитиною на руках — символ матері-України — й написали слова Т. Шевченка: «…І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі…». Зразу ж, на наступний день після встановлення пам'ятника, до Павуляка в дім приїхали кадебісти та здійснили обшук у його речах та влаштували допит. Але їм не вдалося заарештувати Ярослава, адже місцева влада підтвердила, що напередодні він звертався за дозволом на встановлення. Про цю подію було повідомлено в ефірі радіо «Свобода». Після цього кадебісти не давали спокою Павуляку, періодично вони продовжували допити, пробували підкупити обіцянками про хорошу роботу, але їм не вдалось, і вони надалі пильно продовжували слідкувати за ним [1, с. 133].
У 1973 році він був змушений виїхати у Москву, де приступив на навчання до Літературного інституту імені Горького. Навіть у Москві він продовжував пропагувати українську думку. КДБ прагнуло і тут не дати Ярославу довчитись, вони весь час шукали підстав для його відрахування. Коли Павуляк дізнався про це сказав, що підпалить себе на Красній Площі, та оголосить пред тим через що він так вчиняє [6, с. 6].
У 1978 році після його закінчення виїхав у Братиславу, де з 1979 року працював у Словацькому літературному агентстві. Саме там він одружився, але його подружнє життя тривало не довго, адже у сім'ї були різні погляди на життя, як казав Ярослав, через те, що вони були різних національностей. У Словаччині Павуляк займався перекладом словацьких та чеських творів, написанням власних віршів. Згодом Ярослав одружився з українкою, колишньою жителькою Львова, але продовжував жити на чужині. У Братиславі Я. Павуляк став членом Спілки українських письменників Словаччини [24, с. 8].
З 1991 року, коли проголосили незалежність України, Павуляк повернувся в Україну та працював завідувачем Тернопільського історико-меморіального музею політичних в'язнів. Саме тут він працював до самої смерті, до 25 листопада 2010 року.
Під час роботи у музеї Ярослав Павуляк зробив значний внесок у виховання національної свідомості. В той же час він продовжував свою поетичну творчість. У 1993 році побачила світ його перша збірка поезій «Блудний лебідь», друга — «Могила на конях» — вийшла 1999-го, а «Дорога додому» — 2009-го року. У 1999 році Павуляк став членом Національної спілки письменників України [17, с. 3].
Творчість
Найефективнішим засобом пізнання світу у поетичній творчості Я, Павуляка стали образи-символи. Його поезії характерна оригінальність. Відсутність мовних штампів. Своїми творами він прагнув показати свободу будь-якої людини, те, що вона не має боятись умовностей та натиску від інших: «В роті людини
вулкан зашнурований.
Дбайливо спрасовані крила
виснуть у шафі
на цвяшку
Стебла мовчання
Від підлоги до піднебіння». [19, с. 9]
Часто у своїх поезіях поет звертається до теми української влади та долі України: «Але політика божевільна.
Їй інколи хочеться поласувати
Людьми
І кров'ю / Запити …»[20, с. 10]
«Ми так привикли до корита,
Ми так вилизуємо дно,
Що проковтнули б з апетитом
Яке завгодно знамено». [20, с. 10]
У його поетичному доробку присутній вірш «Словакові про Україну», він є дещо саркастичним, адже у ньому автор змальовує справжнє життя українців у час радянського комунізму. У той час влада говорила, що таке життя для людей є раєм, а насправді люди поневіряються та бідують:
«В нас дрімає біда на Прокрустовім ложі,
соловʼї погубили своїх соловʼят,
немовля у відерці гойдатися може
і не годен на пальцях злічити всіх свят.
Ой у нас під хатами коріння румʼяне
і криниця росте кілька років за ніч,
на деревах донині співають погани,
на дорогах лілеї глибокі до пліч.
Я тебе привезу туди — нелегально,
ми хильнули за всіх молодого вина…
В нас на цвинтарі річка тече собі файно,
отака, мій словаче, така дивина». [20, с. 8]
У своїх поезіях Ярослав Павуляк часто звертається до України, він персоніфікує її та розмовляє з нею, як з особистістю. Часто він говорить про те, що Україну зневажають та прагнуть лише поживитись її природними дарами, не зважаючи на українців:
«Бачу, земле, немов помиї,
Виливають на тебе глум,
Перелив я з краси твоєї
Дивні очі у тихий сум» [19, c. 12]
Часто у віршах поет засуджує байдужих українців, які не прагнуть кращого життя, не ідуть на протести, адже він не уявляв як можна підкоритись тим, хто хоче вбити українську націю та залишити лише покірних робітників без власної думки. У поезії «Ми не голодні анітрохи» автор описує тих людей, які через власну слабодухість коряться будь-яким обставинам:
«Ми так привикли до корита,
Ми так вилизуємо дно,
Що проковтнули б з апетитом
Яке завгодно знамено». [19, c. 17]
Людській байдужості та терпінню присвячений вірш «Ти смиренний», у якому автор звертається до людей, які змирились із прикростями життя: «Ти смиренний, ти вже смиренний
І смиренним буде твій скін,
Так ліниво і так буденно
Піднімаєшся з власних руїн» [20, с. 36]
Також поет часто засуджує не лише байдужих людей, а й псевдопатріотів, яких вважав ще більш шкідливими для українців ніж комуністична влада. Він засуджував те, що вони не вміли чесно будувати українську незалежну державу, особливо його гнітило те, що вони використовували багатства України у особистих цілях, та те, що вони не прагнули боротись за українську незалежність до кінця:
Вас не тисяча, вас — мільйони
патріотів, хоч греблю гати,
але скільки вас, вітрогонів,
підібгало під себе хвости!
Доглядаєте шлунки ситі,
вихваляєтесь навперебій.
І не соромно вам на світі
набридати самому собі?
Хоч би слово для покаяння,
щоб не завжди драглисті думки,
у гнилому багні мовчання
позлипалися вам язики. [20, с. 22]
Знаковим у творчості Ярослава Павуляка є вірш «Вже австрійські і польські, радянські були», у якому засвідчено «велику любов» поета до всіх імперій, які панували в Україні, а найбільше — до московської як найбільш антигуманної. Автор поезії називає останніх москалями (це, до речі, найбільш містка й усталена назва росіян, яка асоціюється із поневоленням інших націй) — завойовниками сусідніх (і не тільки) народів: «Вже австрійські і польські, радянські були,
мали царські багнети, сибірські стволи.
Розумію, що сущі і ви з немовлят,
а захланно пекли європейських дівчат.
Оглядається людство, стоїть на скалі –
чи повернуться знову оті москалі?
Або сліпати з вами чи жити без вас –
вже не годен нікого примусити час.
І не годен вже витримати на землі.
Москалі ви мої, — не мої москалі!» [20, с. 13]
У цій поезії Ярослав Павуляк наголошує, що серед усіх, існуючих імперій, найбільшим садизмом і невіглаством проявила себе радянська, знущання якої з поневолених народів немає меж. Крім цього, поет демонструє не тільки свою боязнь за повернення її в Україну, а й за усіх бувших поневолених народів.
У своїх поезіях Ярослав Павуляк часто використовує мотив дороги, який пов'язаний із його біографією, коли він з України вимушений був через переслідування влади покинути рідну землю та навчатись, а згодом і працювати у інших країнах. Цей мотив виразно простежується у поезії «З чужини до отчого порога» із збірки «Білий лебідь»:
«З чужини до отчого порога
Голову обмотує дорога.
…Польова дорога поміж липи,
Від Дунаю — до гнучкої Стрипи…»[19, с. 5]
Автор цією поезією показує увесь біль свого життя, коли він був змушений увесь час подорожувати замість того, аби жити та розвиватись у власній країні. Він благає долю, щоб дала йому хоч трішки перепочити від усіх поневірянь та зупинитись на своїй землі:
«Дай мені хоч трішки для спокути
Біля тебе у рові заснути» [ 19, с. 5].
Ярослав Павуляк вважає, що кожна людина має мати свій шлях, який обраний йому долею, саме там їй траплятимуться усі перешкоди, з якими вона повинна справитись: «Зустрів на дорозі долину,
Зустрів, як людину свою…
Долину обняла дорога,
Обнявся Іуда з Хрестом» [20, с. 12]
Автор, цікавиться не лише загальною проблемою української нації, а внутрішніми переживаннями конкретної особи.
Поезії Я.Павуляка уквітчані художніми засобами: метафорами («мені в дитинстві з деревця крутого/ нетлінний тато вистругав дорогу», «зів'яла сорочка на грудях»); порівняннями («щоб, немов немовля, у печері/ не заснуло життя без вечері», «в музеях наших животів,/ немов капронові панчохи,/ лежать кишки усіх сортів»). Попри неологізми запозичені у П.Тичини: провину «щовечора дитинно/ буду гойдати як біду», у автора є прекрасні неологізмовані авторські епітети: «похоронна краса» (можна класифікувати і як оксюморон), «гниле мовчання», «безшелесно/ безшепітно/ товпляться дерева», «обвуглені вуста», «зірки моргасті»; цікавий неологізм — «розтринькали базарно». Все це свідчить про ґрунтовну філологічну підготовленість поета.
Вірші Я.Павуляка мають своєрідний ритм, тому подекуди зустрічаємо рядки із яскраво увиразненими словами, що мають певне смислове навантаження: «шукаємо/ щось/ гуртом,/ поодинці,/ а нас/ матері/ виглядають/ із вирію/ кожною/ зморшкою/ на обличчі». Збірка вирізняється алітераційними віршами, зокрема анафорична алітерація буття: «бували/ біля/ берегів/ букети білі», що одразу провокує на риторичне запитання: нема чи є?.. Також анафорична алітерація сну: «село сувоєм сну сповите,/ спокою статуї стоять…».
Цікава поетова формула образно-світоглядної антиномії місто/село простежується у диптисі «Крила коромисла». Де «двоє відер — село і місто/ на коромислі веселковім» несе ліричний герой дорогою життя, «щоб в селі напувати серце, а у місті захланний мозок». Тут маємо прекрасну антитезу пафосності міста дитинній первинності села: «о, місто, спалахи черлені,/ довкола села глядачами,/ ти, ніби клоун на арені,/ перед дитячими очами».
Поет часто звертається до народно-фольклорних мовні засоби: діалектизми, зменшено-пестливу лексику. Цікаві вірші-тавтограмми («Дорікать дощам даремно», «Село сувоєм сну сповите»), вірші-замовляння, де наявні елементи чаклунства («Булатна / біла булава / болить у тілі. / Бували / біля берегів / букети білі»), анімістичне вірування про переселення людської душі в рослинний світ: «Пам'ятаю те місце, / де каміння підстрибує вгору, / мов іскри, / де листя таке дитяче, / де сміється воно і плаче, / де до тіла / земля впритул — / там / зацвіту», сподівані моменти ірраціональної ніжності, що неможливо збагнути розумом («Ми не знали, що є прощання», «Був тихий день. Безвітре літо», «Одягни-но біле, біле», «Блукає потяг по Карпатах»).
У його текстах присутнє звернення до совісті людини, прагнення розбудити приспану свідомість:
«Лежить обличчя на асфальті,
'Розпізнавайте ліпше — хто?'
'Ідуть повз нього тіні в пальтах'
'І мчать розхристані авто.'
'Лежить обличчя на дорозі,'
'Та й обминають його дні,'
'Колись отак голодні й босі'
'Валялись діти в бур'яні.'
'Щось хоче крикнути щосили,'
'Напнувся луком кожен м'яз,'
'Своє обличчя загубила'
'Котрась людина з-поміж нас.'
'Чому втекло воно, від кого?'
'Чому з очей так пнеться крик?'
'Я підійшов, а біля нього'
'Світився вирваний язик.» [20, с. 37]
У своїх текстах автор часто описує життя села та міста. Село виступає у Ярослава Павуляка символом спокою: «Село сувоєм сну сповите,
Спокою статуї стоять,
Старому стовбурові стиха
Суглоби сухо скриготять» [20, с. 24]
Багато лірики Ярослав Павуляк присвятив коханню. У поезії «Напекла йому перша дівчина» автор порушує проблему оманливого кохання, у ліричного героя було три дівчини, які прагнули його зацікавленості, але в результаті: «Перша дівчина обманула –
Назбирала роси на долоні.
Друга дівчина тихо зрадила –
Усміхалася, та повз нього.
Третя дівчина постелила
І у краплі води втопила» [19, с. 23]
Часто поет персоніфікує природні явища, надає їм людських рис та якостей. У своїх віршах він розмовляє з ними, наприклад у поезії «Куди тобі, річко» ріка розповідає автору про те, що саме їй не догоджає, з чим їй тяжко жити:
«Болить мене дуже
Вода каламутна,
Вода каламутна
І ще правий берег.
Болять мене дуже
Риби попід пахви.
Пливуть собі гнізда,
Мандрівонька пахне.» [19, с. 20]
Як пам'ять давнини у збірці «Білий лебідь» епізодично фігурує архетип коня, який символізує волю
«поплаваймо на балконах — колись плавали на конях»
«білі флейти дощу
на конях»
«все одно, хоч у лахмітті болю,
моя душа, мов квітка на коні».
Автор поетичних збірок:
- «Блудний лебідь» (1993),
- «Могили на конях» (1999),
- «Сон є сон» (2016)[].
Видання творів
- Павуляк Я. «…Босий пастух несе корогву батога»: [Поезія] // Тернопіль. — 1996. — № 4-5. — С. 14-16.
- Павуляк Я. «З чужини до отчого порога голову обмотує дорога»: [Поезія] // Русалка Дністрова. — 1998. — № 7 (квіт.). — С. 5-6.
- Павуляк Я. Могили на конях // Тернопіль: Астон, 1999. — 64 с.
- Павуляк Я. Дороги додому // Тернопіль: Джура, 2009. — 156 с.
- Павуляк Я. Сон є сон // Київ: СООР Media, 2016. — 144 с.
Джерела
- Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — . — С. 371.
- Прокоф'єв Іван. Творчість поетів — колишніх студентів Кам'янець-Подільського педагогічного інституту // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 1995. — С. 434—437.
- Смоляк, О. Поетичні міражі Ярослава Павуляка / Олег Смоляк // Вільне життя плюс. — 2014. — № 96 (28 лист.). — С. 6 — (Наші земляки).
- 1. Баран Є. Блудний лебідь української поезії… [Текст] / Є. Баран // Пектораль (Золота пектораль). — 2010. — № 3/4. — С. 133 2. Білецький О. Зібрання праць: у 5 т. — К. : Наук. думка, 1965. — Т. 3. — 607 с. 3. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи: Система жанрів. / М. П. Бондар. — К.: Наукова думка, 1986. — 326 с. 4. Галич О. Теорія літератури / Галич О., Назарець В., Васильєв Є. — К.: Либідь, 2001. — 488 с 5. Горак Р. Під батогами та шпіцрутенами [Текст] : на здобуття Шевченківської премії [ Я. Павуляк] / Р. Горак // Свобода. – 2010. – 12 лют. (№ 12). – С. 5. 6. Золотнюк А. Книжка спогадів про блудного лебедя [Текст] / А. Золотнюк // Вільне життя плюс. — 2017. — 6 жовт. — С. 6 7. Копистянська Н. Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства / Нонна Хомівна Копистянська. — Львів: ПАІС, 2005. — 368 с. 8. Костюк С. Наш славний син [Текст] / С. Костюк // Вільне життя плюс. — 2017. — 1 груд. — С. 2. 9. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / [наук. ред. Волков А. Р. та ін.]. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. — 636 с. 10. Лесин В. М. Літературознавчі терміни / В. М. Лесин. — К.: Рад. школа, 1985. — 251 с. 11. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. [автор-укладач Ковалів Ю. І.] / Літературознавча енциклопедія. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – Т.1. – 607 с. 12. Літературознавчий словник–довідник [за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка]. – К.: Академія, 2006. — 752 с. 13. Маковей Г. В. Інтимна лірика як духовний феномен (чоловічий і жіночий дискурси): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська літератури» / Г. В. Маковей. —Кіровоград, 2003. —20 с. 14. Марчук І. Іван Марчук: «Павуляк для мене – другий після Шевченка…» [Текст] : [в Києві відбулася презентація збірки Я. Павуляка «Сон є сон», проілюстрованої картинами І. Марчука, котрий і репрезентував книгу] // Нова Тернопільська газета. – 2016. – № 46 (7-13 груд.). – С. 7 15. Миколів І. «Ярослав Павуляк у слові» [Текст] / І. Миколів // Подільське слово. — 2017. — 8 груд. — С. 8 16. Мудрак О. В. Українська еротична лірика: жанрова специфіка та ідіостилі: дис. … канд. філол. наук / Мудрак О. В. — К., 2010. –176 с. 17. Мурашка З. Лебединим шляхом — з Україною в серці [Текст] / З. Мурашка // Вільне життя плюс. — 2017. — 21 квіт. — С. 3. 18. Неділько В. Я. Елементи теорії літератури / В. Я. Неділько. — К.: Віпол, 1994. — 67 с. 19. Павуляк Я. Дороги додому // Тернопіль: Джура, 2009. — 156 с. 20. Павуляк Я. Могили на конях : [вірші] / Я. Павуляк // Українське слово. - 2008. - 25 черв.-1 лип. - С. 16 21. Павуляк Я. Осанна Тернополю [Текст] : [вірш] / Я. Павуляк // Тернопільський оглядач. – 2008. – №35(3жовт.). – С. 48 22. Сагаль О. Ярослав Павуляк: немов поезія, життя... Тернопільському поету "пророчать" Шевченківську премію : [про жит. та творч. шлях Я. Павуляка]. – Нова Тернопільська газета. - 2009. - 2-8 груд. - С. 9 23. Семеняк В. «Павуляківські сходини» [Текст] / В. Семеняк // Свобода. — 2017. — 8 груд. — С. 4 24. Сергієнко Г. Знову "шістдесятник" : [ювіл. творч. вечір поета Я. Павуляка] . – Свобода. - 2008. - 21 трав. - С. 8 25. Соловей Е.Українська філософська лірика: Навч. посібник із спецкурсу. — К. : Юніверс, 1998. — 368 с. 26. Сорока П. Моя душа - мов квітка на коні, або У ритмі кінських копит : [ювілей поета, громад. діяча, дир. Тернопільського музею політв'язнів і репресованих Я. Павуляка] / П. Сорока // Тернопіль. - 2008. - № 2. - С. 77-79 27. Сорока П. З чужини — до отчого порога…о [Текст] / П. Сорока // Вільне життя. — 2009. — 13 листоп. — С. 6. 28. Стотика I. Г. Структура і особливості естетичного ставлення людини до дійсності / I. Г. Стотика, О. В. Стотика // Міжнародна науково-практична конференція «Нові виміри сучасного світу». — МГПУ, 2008. — С. 48—52. 29. Ткачик Б. Блудний Лебідь [Текст] / Б. Ткачик // Літературний Тернопіль. — 2017. — № 3. — С. 68—70 30. Удалов В. Теорія літератури: цілісно-системний рівень / В. Удалов. — Частина 1. — Луцьк, 1995. — 110 с. 31. Фарина І. Слово про слово, або Проростання зі стебла мовчання [Текст] / І. Фарина // Літературний Тернопіль. — 2017. — № 2. — С. 89—92 32. Філософія. Курс лекцій: навч. посіб. / В. А. Буслинський, П. I. Скрипка, В. Ю. Алексєєв, Л. М. Кусок. — К. : Либідь, 2002. — 508 с. 33. Чепурко Б. Хлопець з Настасова [Текст]: із виступу на презентації книжки споминів про Ярослава Павуляка / Б. Чепурко // Українське слово. — 2017. — 18—24 жовт. — С. 13 34. Чепурко Б. Славко Павуляк : ["...А нині, мов на гріх, бракує того дня"] //Українська літературна газета. - 2017. - № 6 (24 берез.). - С. 17 35. Шкляр В. Треба спитати у Бога [Текст]: згадуючи Ярослава Павуляка під його 70-річчя / В. Шкляр // Літературна Україна. — 2018. — 31 трав. (№ 21). — С. 12. 36. Юркевич М. Тернополянин змагається за Національну премію: тернопільський поет Ярослав Павуляк став претендентом на отримання найвищої відзнаки українських митців — Національної премії ім. Т. Шевченка. — 20 хвилин. — 2009. — 1-2 січ. — С. 4 37. Ярема К. «Крута непройдена дорога» [Текст]: про поета-шістдесятника Я. Павуляка / К. Ярема // Слово Просвіти. — 2018. — 17-23 трав. (Ч. 20). — С. 13.
Посилання
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Петро Сорока і Ярослав Павуляк частина 1 на YouTube // Микола Головенко. — 2015. — 2 квітня. | |
Петро Сорока - Ярослав Павуляк. частина 2 на YouTube // Микола Головенко. — 2015. — 2 квітня. | |
Петро Сорока - Ярослав Павуляк частина 3 на YouTube // Микола Головенко. — 2015. — 2 квітня. |
- Всі книги поета на сайті pavulyak.com [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Ярослав Павуляк. Підошва: Поема [ 15 липня 2015 у Wayback Machine.] // Січеслав. — 2007. — № 2(12).
- Помер тернопільський поет Ярослав Павуляк [ 29 листопада 2010 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2010. — 26 листопада.
- Тамара Стрипко. Спіткнувся ямб—і перемкнуло подих… [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Урядовий кур'єр. — 2012. — 21 вересня.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Yaroslav Ivanovich PavulyakNarodivsya30 kvitnya 1948 1948 04 30 s Nastasiv Ternopilskij rajon Ternopilska oblast UkrayinaPomer25 listopada 2010 2010 11 25 62 roki Ternopil UkrayinaGromadyanstvo URSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistpoetAlma materLiteraturnij institut imeni GorkogoMova tvorivukrayinskaZhanrpoeziya Yarosla v Iva novich Pavulya k 30 kvitnya 1948 s Nastasiv Ternopilskogo rajonu Ternopilskoyi oblasti 25 listopada 2010 Yaroslav Pavulyak ukrayinskij poet shistdesyatnik chlen Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini ta Slovachchini narodivsya 30 kvitnya 1948 roku u selishi Nastasiv Ternopilskogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Majbutnij poet zakinchiv serednyu shkolu u Nastasovi pislya chogo prodovzhiv navchannya u Lvivskomu uchilishi prikladnogo mistectva imeni Ivana Trusha Pislya jogo zakinchennya u 1971 roci Yaroslav pracyuvav u Lvivskij kartinnij galereyi ta naukovo restavracijnih majsternyah Takozh poet navchavsya na filologichnomu fakulteti u Cherniveckomu universiteti ale ne zakinchiv tut svoye navchannya cherez vignannya po prichini propagandi nacionalizmu Prichinoyu cogo stalo jogo zachituvannya sered studentiv shodennika Vasilya Simonenka U 1972 roci Yaroslav postupiv u Kam yanec Podilskij pedagogichnij institut na filologichnij fakultet zvidki tezh buv vidrahovanij po prichini burzhuaznogo nacionalizmu 14 s 7 Yaroslav palko zahoplyuvavsya postattyu Tarasa Shevchenka Lyubov do ukrayinskogo Kobzarya u nogo zarodilas vid batka yakij na chas ditinstva hlopcya buv bibliotekarem Prosviti Na chas navali moskovskih bilshovikiv vin zahovav chastinu ukrayinsku knig u svoyemu budinku Same batko davav chitati Yaroslavu zaboronenij na toj chas Kobzar Batko Yaroslava cherez svij patriotizm vidbuv 10 rokiv u Sibiru Pavulyak gliboko piznavav tvorchist Shevchenka same jogo poeziyi nadihali hlopcya do poetichnoyi tvorchosti Doslidniki zhittya Yaroslava zgaduyut moment z jogo shkilnih rokiv koli na uroci rosijskoyi literaturi u 9 mu klasi vchitelka skazala sho yakbi ne bulo Gercena Chernishevskogo i Dobrolyubova to ne bulo b i Tarasa Shevchenka to hlopec rizko visloviv svij protest Ta yak vi smiyete tak prinizhuvati svyate im ya Tarasa Shevchenka Ta vin na tri golovi vishij vid vashih Gerceniv 15 s 8 She z ditinstva hlopec viyavlyav zacikavlennya shodo istoriyi Ukrayini vin zbirav informaciyu pro voyiniv UPA zbirav ukrayinskij folklor Yaroslav Pavulyak lyubiv chitati knigu Ivana Dzyubi Internacionalizm chi rusifikaciya 5 s 5 Yaroslav Pavulyak buv ob yektom peresliduvannya KDB cherez vstanovlennya u ridnomu seli pam yatnika Tarasu Shevchenku u 1969 roci Persh nizh jogo postaviti hlopec hotiv otrimati dozvil vid miscevoyi vladi ale vona dala vidmovu Pislya cogo Yaroslav iz druzyami vnochi vstanovili byust Shevchenka ta bilya pogruddya vimuruvali stinu na yakij zobrazili zhinku z ditinoyu na rukah simvol materi Ukrayini j napisali slova T Shevchenka I na onovlenij zemli Vraga ne bude supostata A bude sin i bude mati I budut lyude na zemli Zrazu zh na nastupnij den pislya vstanovlennya pam yatnika do Pavulyaka v dim priyihali kadebisti ta zdijsnili obshuk u jogo rechah ta vlashtuvali dopit Ale yim ne vdalosya zaareshtuvati Yaroslava adzhe misceva vlada pidtverdila sho naperedodni vin zvertavsya za dozvolom na vstanovlennya Pro cyu podiyu bulo povidomleno v efiri radio Svoboda Pislya cogo kadebisti ne davali spokoyu Pavulyaku periodichno voni prodovzhuvali dopiti probuvali pidkupiti obicyankami pro horoshu robotu ale yim ne vdalos i voni nadali pilno prodovzhuvali slidkuvati za nim 1 s 133 U 1973 roci vin buv zmushenij viyihati u Moskvu de pristupiv na navchannya do Literaturnogo institutu imeni Gorkogo Navit u Moskvi vin prodovzhuvav propaguvati ukrayinsku dumku KDB pragnulo i tut ne dati Yaroslavu dovchitis voni ves chas shukali pidstav dlya jogo vidrahuvannya Koli Pavulyak diznavsya pro ce skazav sho pidpalit sebe na Krasnij Ploshi ta ogolosit pred tim cherez sho vin tak vchinyaye 6 s 6 U 1978 roci pislya jogo zakinchennya viyihav u Bratislavu de z 1979 roku pracyuvav u Slovackomu literaturnomu agentstvi Same tam vin odruzhivsya ale jogo podruzhnye zhittya trivalo ne dovgo adzhe u sim yi buli rizni poglyadi na zhittya yak kazav Yaroslav cherez te sho voni buli riznih nacionalnostej U Slovachchini Pavulyak zajmavsya perekladom slovackih ta cheskih tvoriv napisannyam vlasnih virshiv Zgodom Yaroslav odruzhivsya z ukrayinkoyu kolishnoyu zhitelkoyu Lvova ale prodovzhuvav zhiti na chuzhini U Bratislavi Ya Pavulyak stav chlenom Spilki ukrayinskih pismennikiv Slovachchini 24 s 8 Z 1991 roku koli progolosili nezalezhnist Ukrayini Pavulyak povernuvsya v Ukrayinu ta pracyuvav zaviduvachem Ternopilskogo istoriko memorialnogo muzeyu politichnih v yazniv Same tut vin pracyuvav do samoyi smerti do 25 listopada 2010 roku Pid chas roboti u muzeyi Yaroslav Pavulyak zrobiv znachnij vnesok u vihovannya nacionalnoyi svidomosti V toj zhe chas vin prodovzhuvav svoyu poetichnu tvorchist U 1993 roci pobachila svit jogo persha zbirka poezij Bludnij lebid druga Mogila na konyah vijshla 1999 go a Doroga dodomu 2009 go roku U 1999 roci Pavulyak stav chlenom Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini 17 s 3 TvorchistNajefektivnishim zasobom piznannya svitu u poetichnij tvorchosti Ya Pavulyaka stali obrazi simvoli Jogo poeziyi harakterna originalnist Vidsutnist movnih shtampiv Svoyimi tvorami vin pragnuv pokazati svobodu bud yakoyi lyudini te sho vona ne maye boyatis umovnostej ta natisku vid inshih V roti lyudini vulkan zashnurovanij Dbajlivo sprasovani krila visnut u shafi na cvyashku Stebla movchannya Vid pidlogi do pidnebinnya 19 s 9 Chasto u svoyih poeziyah poet zvertayetsya do temi ukrayinskoyi vladi ta doli Ukrayini Ale politika bozhevilna Yij inkoli hochetsya polasuvati Lyudmi I krov yu Zapiti 20 s 10 Mi tak privikli do korita Mi tak vilizuyemo dno Sho prokovtnuli b z apetitom Yake zavgodno znameno 20 s 10 U jogo poetichnomu dorobku prisutnij virsh Slovakovi pro Ukrayinu vin ye desho sarkastichnim adzhe u nomu avtor zmalovuye spravzhnye zhittya ukrayinciv u chas radyanskogo komunizmu U toj chas vlada govorila sho take zhittya dlya lyudej ye rayem a naspravdi lyudi poneviryayutsya ta biduyut V nas drimaye bida na Prokrustovim lozhi solovʼyi pogubili svoyih solovʼyat nemovlya u viderci gojdatisya mozhe i ne goden na palcyah zlichiti vsih svyat Oj u nas pid hatami korinnya rumʼyane i krinicya roste kilka rokiv za nich na derevah donini spivayut pogani na dorogah lileyi gliboki do plich Ya tebe privezu tudi nelegalno mi hilnuli za vsih molodogo vina V nas na cvintari richka teche sobi fajno otaka mij slovache taka divina 20 s 8 U svoyih poeziyah Yaroslav Pavulyak chasto zvertayetsya do Ukrayini vin personifikuye yiyi ta rozmovlyaye z neyu yak z osobististyu Chasto vin govorit pro te sho Ukrayinu znevazhayut ta pragnut lishe pozhivitis yiyi prirodnimi darami ne zvazhayuchi na ukrayinciv Bachu zemle nemov pomiyi Vilivayut na tebe glum Pereliv ya z krasi tvoyeyi Divni ochi u tihij sum 19 c 12 Chasto u virshah poet zasudzhuye bajduzhih ukrayinciv yaki ne pragnut krashogo zhittya ne idut na protesti adzhe vin ne uyavlyav yak mozhna pidkoritis tim hto hoche vbiti ukrayinsku naciyu ta zalishiti lishe pokirnih robitnikiv bez vlasnoyi dumki U poeziyi Mi ne golodni anitrohi avtor opisuye tih lyudej yaki cherez vlasnu slaboduhist koryatsya bud yakim obstavinam Mi tak privikli do korita Mi tak vilizuyemo dno Sho prokovtnuli b z apetitom Yake zavgodno znameno 19 c 17 Lyudskij bajduzhosti ta terpinnyu prisvyachenij virsh Ti smirennij u yakomu avtor zvertayetsya do lyudej yaki zmirilis iz prikrostyami zhittya Ti smirennij ti vzhe smirennij I smirennim bude tvij skin Tak linivo i tak budenno Pidnimayeshsya z vlasnih ruyin 20 s 36 Takozh poet chasto zasudzhuye ne lishe bajduzhih lyudej a j psevdopatriotiv yakih vvazhav she bilsh shkidlivimi dlya ukrayinciv nizh komunistichna vlada Vin zasudzhuvav te sho voni ne vmili chesno buduvati ukrayinsku nezalezhnu derzhavu osoblivo jogo gnitilo te sho voni vikoristovuvali bagatstva Ukrayini u osobistih cilyah ta te sho voni ne pragnuli borotis za ukrayinsku nezalezhnist do kincya Vas ne tisyacha vas miljoni patriotiv hoch greblyu gati ale skilki vas vitrogoniv pidibgalo pid sebe hvosti Doglyadayete shlunki siti vihvalyayetes navperebij I ne soromno vam na sviti nabridati samomu sobi Hoch bi slovo dlya pokayannya shob ne zavzhdi draglisti dumki u gnilomu bagni movchannya pozlipalisya vam yaziki 20 s 22 Znakovim u tvorchosti Yaroslava Pavulyaka ye virsh Vzhe avstrijski i polski radyanski buli u yakomu zasvidcheno veliku lyubov poeta do vsih imperij yaki panuvali v Ukrayini a najbilshe do moskovskoyi yak najbilsh antigumannoyi Avtor poeziyi nazivaye ostannih moskalyami ce do rechi najbilsh mistka j ustalena nazva rosiyan yaka asociyuyetsya iz ponevolennyam inshih nacij zavojovnikami susidnih i ne tilki narodiv Vzhe avstrijski i polski radyanski buli mali carski bagneti sibirski stvoli Rozumiyu sho sushi i vi z nemovlyat a zahlanno pekli yevropejskih divchat Oglyadayetsya lyudstvo stoyit na skali chi povernutsya znovu oti moskali Abo slipati z vami chi zhiti bez vas vzhe ne goden nikogo primusiti chas I ne goden vzhe vitrimati na zemli Moskali vi moyi ne moyi moskali 20 s 13 U cij poeziyi Yaroslav Pavulyak nagoloshuye sho sered usih isnuyuchih imperij najbilshim sadizmom i neviglastvom proyavila sebe radyanska znushannya yakoyi z ponevolenih narodiv nemaye mezh Krim cogo poet demonstruye ne tilki svoyu boyazn za povernennya yiyi v Ukrayinu a j za usih buvshih ponevolenih narodiv U svoyih poeziyah Yaroslav Pavulyak chasto vikoristovuye motiv dorogi yakij pov yazanij iz jogo biografiyeyu koli vin z Ukrayini vimushenij buv cherez peresliduvannya vladi pokinuti ridnu zemlyu ta navchatis a zgodom i pracyuvati u inshih krayinah Cej motiv virazno prostezhuyetsya u poeziyi Z chuzhini do otchogo poroga iz zbirki Bilij lebid Z chuzhini do otchogo poroga Golovu obmotuye doroga Polova doroga pomizh lipi Vid Dunayu do gnuchkoyi Stripi 19 s 5 Avtor ciyeyu poeziyeyu pokazuye uves bil svogo zhittya koli vin buv zmushenij uves chas podorozhuvati zamist togo abi zhiti ta rozvivatis u vlasnij krayini Vin blagaye dolyu shob dala jomu hoch trishki perepochiti vid usih poneviryan ta zupinitis na svoyij zemli Daj meni hoch trishki dlya spokuti Bilya tebe u rovi zasnuti 19 s 5 Yaroslav Pavulyak vvazhaye sho kozhna lyudina maye mati svij shlyah yakij obranij jomu doleyu same tam yij traplyatimutsya usi pereshkodi z yakimi vona povinna spravitis Zustriv na dorozi dolinu Zustriv yak lyudinu svoyu Dolinu obnyala doroga Obnyavsya Iuda z Hrestom 20 s 12 Avtor cikavitsya ne lishe zagalnoyu problemoyu ukrayinskoyi naciyi a vnutrishnimi perezhivannyami konkretnoyi osobi Poeziyi Ya Pavulyaka ukvitchani hudozhnimi zasobami metaforami meni v ditinstvi z derevcya krutogo netlinnij tato vistrugav dorogu ziv yala sorochka na grudyah porivnyannyami shob nemov nemovlya u pecheri ne zasnulo zhittya bez vecheri v muzeyah nashih zhivotiv nemov kapronovi panchohi lezhat kishki usih sortiv Popri neologizmi zapozicheni u P Tichini provinu shovechora ditinno budu gojdati yak bidu u avtora ye prekrasni neologizmovani avtorski epiteti pohoronna krasa mozhna klasifikuvati i yak oksyumoron gnile movchannya bezshelesno bezshepitno tovplyatsya dereva obvugleni vusta zirki morgasti cikavij neologizm roztrinkali bazarno Vse ce svidchit pro gruntovnu filologichnu pidgotovlenist poeta Virshi Ya Pavulyaka mayut svoyeridnij ritm tomu podekudi zustrichayemo ryadki iz yaskravo uviraznenimi slovami sho mayut pevne smislove navantazhennya shukayemo shos gurtom poodinci a nas materi viglyadayut iz viriyu kozhnoyu zmorshkoyu na oblichchi Zbirka viriznyayetsya aliteracijnimi virshami zokrema anaforichna aliteraciya buttya buvali bilya beregiv buketi bili sho odrazu provokuye na ritorichne zapitannya nema chi ye Takozh anaforichna aliteraciya snu selo suvoyem snu spovite spokoyu statuyi stoyat Cikava poetova formula obrazno svitoglyadnoyi antinomiyi misto selo prostezhuyetsya u diptisi Krila koromisla De dvoye vider selo i misto na koromisli veselkovim nese lirichnij geroj dorogoyu zhittya shob v seli napuvati serce a u misti zahlannij mozok Tut mayemo prekrasnu antitezu pafosnosti mista ditinnij pervinnosti sela o misto spalahi cherleni dovkola sela glyadachami ti nibi kloun na areni pered dityachimi ochami Poet chasto zvertayetsya do narodno folklornih movni zasobi dialektizmi zmensheno pestlivu leksiku Cikavi virshi tavtogrammi Dorikat dosham daremno Selo suvoyem snu spovite virshi zamovlyannya de nayavni elementi chaklunstva Bulatna bila bulava bolit u tili Buvali bilya beregiv buketi bili animistichne viruvannya pro pereselennya lyudskoyi dushi v roslinnij svit Pam yatayu te misce de kaminnya pidstribuye vgoru mov iskri de listya take dityache de smiyetsya vono i plache de do tila zemlya vpritul tam zacvitu spodivani momenti irracionalnoyi nizhnosti sho nemozhlivo zbagnuti rozumom Mi ne znali sho ye proshannya Buv tihij den Bezvitre lito Odyagni no bile bile Blukaye potyag po Karpatah U jogo tekstah prisutnye zvernennya do sovisti lyudini pragnennya rozbuditi prispanu svidomist Lezhit oblichchya na asfalti Rozpiznavajte lipshe hto Idut povz nogo tini v paltah I mchat rozhristani avto Lezhit oblichchya na dorozi Ta j obminayut jogo dni Kolis otak golodni j bosi Valyalis diti v bur yani Shos hoche kriknuti shosili Napnuvsya lukom kozhen m yaz Svoye oblichchya zagubila Kotras lyudina z pomizh nas Chomu vteklo vono vid kogo Chomu z ochej tak pnetsya krik Ya pidijshov a bilya nogo Svitivsya virvanij yazik 20 s 37 U svoyih tekstah avtor chasto opisuye zhittya sela ta mista Selo vistupaye u Yaroslava Pavulyaka simvolom spokoyu Selo suvoyem snu spovite Spokoyu statuyi stoyat Staromu stovburovi stiha Suglobi suho skrigotyat 20 s 24 Bagato liriki Yaroslav Pavulyak prisvyativ kohannyu U poeziyi Napekla jomu persha divchina avtor porushuye problemu omanlivogo kohannya u lirichnogo geroya bulo tri divchini yaki pragnuli jogo zacikavlenosti ale v rezultati Persha divchina obmanula Nazbirala rosi na doloni Druga divchina tiho zradila Usmihalasya ta povz nogo Tretya divchina postelila I u krapli vodi vtopila 19 s 23 Chasto poet personifikuye prirodni yavisha nadaye yim lyudskih ris ta yakostej U svoyih virshah vin rozmovlyaye z nimi napriklad u poeziyi Kudi tobi richko rika rozpovidaye avtoru pro te sho same yij ne dogodzhaye z chim yij tyazhko zhiti Bolit mene duzhe Voda kalamutna Voda kalamutna I she pravij bereg Bolyat mene duzhe Ribi popid pahvi Plivut sobi gnizda Mandrivonka pahne 19 s 20 Yak pam yat davnini u zbirci Bilij lebid epizodichno figuruye arhetip konya yakij simvolizuye volyu poplavajmo na balkonah kolis plavali na konyah bili flejti doshu na konyah vse odno hoch u lahmitti bolyu moya dusha mov kvitka na koni Avtor poetichnih zbirok Bludnij lebid 1993 Mogili na konyah 1999 Son ye son 2016 dzherelo Vidannya tvoriv Pavulyak Ya Bosij pastuh nese korogvu batoga Poeziya Ternopil 1996 4 5 S 14 16 Pavulyak Ya Z chuzhini do otchogo poroga golovu obmotuye doroga Poeziya Rusalka Dnistrova 1998 7 kvit S 5 6 Pavulyak Ya Mogili na konyah Ternopil Aston 1999 64 s Pavulyak Ya Dorogi dodomu Ternopil Dzhura 2009 156 s Pavulyak Ya Son ye son Kiyiv SOOR Media 2016 144 s DzherelaPismenniki Ukrayini dovidnik uporyad D G Davidyuk L G Korenevich V P Pavlovska Dnipropetrovsk VPOP Dnipro 1996 397 s ISBN 5 7707 9062 8 S 371 Prokof yev Ivan Tvorchist poetiv kolishnih studentiv Kam yanec Podilskogo pedagogichnogo institutu Materiali IX Podilskoyi istoriko krayeznavchoyi konferenciyi Kam yanec Podilskij 1995 S 434 437 Smolyak O Poetichni mirazhi Yaroslava Pavulyaka Oleg Smolyak Vilne zhittya plyus 2014 96 28 list S 6 Nashi zemlyaki 1 Baran Ye Bludnij lebid ukrayinskoyi poeziyi Tekst Ye Baran Pektoral Zolota pektoral 2010 3 4 S 133 2 Bileckij O Zibrannya prac u 5 t K Nauk dumka 1965 T 3 607 s 3 Bondar M Poeziya poshevchenkivskoyi epohi Sistema zhanriv M P Bondar K Naukova dumka 1986 326 s 4 Galich O Teoriya literaturi Galich O Nazarec V Vasilyev Ye K Libid 2001 488 s 5 Gorak R Pid batogami ta shpicrutenami Tekst na zdobuttya Shevchenkivskoyi premiyi Ya Pavulyak R Gorak Svoboda 2010 12 lyut 12 S 5 6 Zolotnyuk A Knizhka spogadiv pro bludnogo lebedya Tekst A Zolotnyuk Vilne zhittya plyus 2017 6 zhovt S 6 7 Kopistyanska N H Zhanr zhanrova sistema u prostori literaturoznavstva Nonna Homivna Kopistyanska Lviv PAIS 2005 368 s 8 Kostyuk S Nash slavnij sin Tekst S Kostyuk Vilne zhittya plyus 2017 1 grud S 2 9 Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva nauk red Volkov A R ta in Chernivci Zoloti litavri 2001 636 s 10 Lesin V M Literaturoznavchi termini V M Lesin K Rad shkola 1985 251 s 11 Literaturoznavcha enciklopediya U 2 t avtor ukladach Kovaliv Yu I Literaturoznavcha enciklopediya K VC Akademiya 1997 T 1 607 s 12 Literaturoznavchij slovnik dovidnik za red R T Grom yaka Yu I Kovaliva V I Teremka K Akademiya 2006 752 s 13 Makovej G V Intimna lirika yak duhovnij fenomen cholovichij i zhinochij diskursi avtoref dis na zdobuttya nauk stupenya kand filol nauk spec 10 01 01 Ukrayinska literaturi G V Makovej Kirovograd 2003 20 s 14 Marchuk I Ivan Marchuk Pavulyak dlya mene drugij pislya Shevchenka Tekst v Kiyevi vidbulasya prezentaciya zbirki Ya Pavulyaka Son ye son proilyustrovanoyi kartinami I Marchuka kotrij i reprezentuvav knigu Nova Ternopilska gazeta 2016 46 7 13 grud S 7 15 Mikoliv I Yaroslav Pavulyak u slovi Tekst I Mikoliv Podilske slovo 2017 8 grud S 8 16 Mudrak O V Ukrayinska erotichna lirika zhanrova specifika ta idiostili dis kand filol nauk Mudrak O V K 2010 176 s 17 Murashka Z Lebedinim shlyahom z Ukrayinoyu v serci Tekst Z Murashka Vilne zhittya plyus 2017 21 kvit S 3 18 Nedilko V Ya Elementi teoriyi literaturi V Ya Nedilko K Vipol 1994 67 s 19 Pavulyak Ya Dorogi dodomu Ternopil Dzhura 2009 156 s 20 Pavulyak Ya Mogili na konyah virshi Ya Pavulyak Ukrayinske slovo 2008 25 cherv 1 lip S 16 21 Pavulyak Ya Osanna Ternopolyu Tekst virsh Ya Pavulyak Ternopilskij oglyadach 2008 35 3zhovt S 48 22 Sagal O Yaroslav Pavulyak nemov poeziya zhittya Ternopilskomu poetu prorochat Shevchenkivsku premiyu pro zhit ta tvorch shlyah Ya Pavulyaka Nova Ternopilska gazeta 2009 2 8 grud S 9 23 Semenyak V Pavulyakivski shodini Tekst V Semenyak Svoboda 2017 8 grud S 4 24 Sergiyenko G Znovu shistdesyatnik yuvil tvorch vechir poeta Ya Pavulyaka Svoboda 2008 21 trav S 8 25 Solovej E Ukrayinska filosofska lirika Navch posibnik iz speckursu K Yunivers 1998 368 s 26 Soroka P Moya dusha mov kvitka na koni abo U ritmi kinskih kopit yuvilej poeta gromad diyacha dir Ternopilskogo muzeyu politv yazniv i represovanih Ya Pavulyaka P Soroka Ternopil 2008 2 S 77 79 27 Soroka P Z chuzhini do otchogo poroga o Tekst P Soroka Vilne zhittya 2009 13 listop S 6 28 Stotika I G Struktura i osoblivosti estetichnogo stavlennya lyudini do dijsnosti I G Stotika O V Stotika Mizhnarodna naukovo praktichna konferenciya Novi vimiri suchasnogo svitu MGPU 2008 S 48 52 29 Tkachik B Bludnij Lebid Tekst B Tkachik Literaturnij Ternopil 2017 3 S 68 70 30 Udalov V Teoriya literaturi cilisno sistemnij riven V Udalov Chastina 1 Luck 1995 110 s 31 Farina I Slovo pro slovo abo Prorostannya zi stebla movchannya Tekst I Farina Literaturnij Ternopil 2017 2 S 89 92 32 Filosofiya Kurs lekcij navch posib V A Buslinskij P I Skripka V Yu Aleksyeyev L M Kusok K Libid 2002 508 s 33 Chepurko B Hlopec z Nastasova Tekst iz vistupu na prezentaciyi knizhki spominiv pro Yaroslava Pavulyaka B Chepurko Ukrayinske slovo 2017 18 24 zhovt S 13 34 Chepurko B Slavko Pavulyak A nini mov na grih brakuye togo dnya Ukrayinska literaturna gazeta 2017 6 24 berez S 17 35 Shklyar V Treba spitati u Boga Tekst zgaduyuchi Yaroslava Pavulyaka pid jogo 70 richchya V Shklyar Literaturna Ukrayina 2018 31 trav 21 S 12 36 Yurkevich M Ternopolyanin zmagayetsya za Nacionalnu premiyu ternopilskij poet Yaroslav Pavulyak stav pretendentom na otrimannya najvishoyi vidznaki ukrayinskih mitciv Nacionalnoyi premiyi im T Shevchenka 20 hvilin 2009 1 2 sich S 4 37 Yarema K Kruta neprojdena doroga Tekst pro poeta shistdesyatnika Ya Pavulyaka K Yarema Slovo Prosviti 2018 17 23 trav Ch 20 S 13 PosilannyaPortal Ukrayinska literatura Zovnishni videofajli Petro Soroka i Yaroslav Pavulyak chastina 1 na YouTube Mikola Golovenko 2015 2 kvitnya Petro Soroka Yaroslav Pavulyak chastina 2 na YouTube Mikola Golovenko 2015 2 kvitnya Petro Soroka Yaroslav Pavulyak chastina 3 na YouTube Mikola Golovenko 2015 2 kvitnya Vsi knigi poeta na sajti pavulyak com 12 bereznya 2007 u Wayback Machine Yaroslav Pavulyak Pidoshva Poema 15 lipnya 2015 u Wayback Machine Sicheslav 2007 2 12 Pomer ternopilskij poet Yaroslav Pavulyak 29 listopada 2010 u Wayback Machine 20 hvilin Ternopil 2010 26 listopada Tamara Stripko Spitknuvsya yamb i peremknulo podih 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine Uryadovij kur yer 2012 21 veresnya