Павлунь Микола Миколайович

Микола Миколайович Павлунь (нар. 18 грудня 1952, місто Берестечко, Волинська область) — український науковець, учений-геолог. Доктор геологічних наук, професор, академік АН ВШ України (з 2008 року).

Микола Павлунь
Народився	8 грудня 1952(1952-12-08) (71 рік) Берестечко, Волинська область
Діяльність	геолог
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь	геологія
Заклад	Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада	декан геологічного геологічний факультету ЛНУ імені Івана Франка
Вчене звання	доктор геологічних наук
Науковий ступінь	професор

Життєпис

Народився у м. Берестечко Волинської області. 1975 року закінчив геологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1975—1978 роках — інженер-геолог науково-дослідного сектору Львівського університету, у 1978—1981 роках — аспірант кафедри розшуків і розвідки родовищ корисних копалин, у 1981—1982 роках — мол. наук. співробітник науково-дослідного сектору Львівського університету. З 1982 по 1987 рік — асистент, а з 1987 по 1991 рік — доцент кафедри розшуків і розвідки корисних копалин. У 1991 року — заступник проректора з наукової роботи Львівського державного університету імені Івана Франка, а з кінця 1991 по 1998 рік — проректор з наукової роботи університету. З 1996 по 2009 рік — завідувач кафедри геології корисних копалин, з 2004 року — декан геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2003 році захистив докторську дисертацію на тему: «Фізико-хімічні умови і зональність розвитку молібден-вольфрамових і золоторудних формацій (за результатами термобарогеохімічних досліджень)». Читає курси: «Металогенія», «Економіка мінеральної сировини», «Геологія корисних копалин», «Ендогенні рудні формації».

Наукова діяльність

Наукові дослідження присвячені актуальним проблемам геології, металогенії і термобарогеохімії постмагматичних рудних формацій рідкіснометалевих і благородних металів, деяким мінералогічним аспектам формаційної типізації родовищ на прикладі піриту, топазу і флюориту. Результати досліджень дали змогу впритул підійти до формування і розвитку принципово нової області сучасного металогенічного аналізу — термобарогеохімічного моделювання, діагностики та прогнозування рудних формацій, зокрема це реалізовано для золоторудних формацій України, поширених в докембрії Українського щита і фанерозойському облямуванні (Карпатах і Донбасі).

Автор понад 160 наукових праць, з них 2 монографії, понад 15 науково-методичних праць, збірників змістовних модулів і текстових та графічних завдань для студентів геологічного факультету.

Голова спеціалізованої ради при Львівському університеті із захисту докторських дисертацій, Президент Львівського наукового геологічного товариства, член науково-методичної ради МОН України з напрямку «Геологія», головний редактор журналу «Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія геологічна», заступник гол. редактора «Мінералогічного збірника», член експертної ради МЗС України з делімітації кордонів.

Нагороджений медаллю Лучицького та пам'ятним знаком Лутугіна Державної геологічної служби України.

Джерела

• Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник