Павло Леонідович Дрьомов

Павло́ Леоні́дович Дрьо́мов (22 листопада 1976, Кадіївка, Луганська область, Українська РСР, СРСР — 12 грудня 2015, Первомайськ, Україна) — український колабораціоніст з Росією, «отаман» підрозділу «Донських козаків», комендант окупованого Стаханова під час російсько-української війни. Ватажок самопроголошеної "Стаханівської козацької народної республіки" (сепаратистської квазідержави на території іншої квазідержави — "Луганської народної республіки") з 14 вересня 2014 по лютий 2015 роки.

Дрьомов Павло Леонідович
Загальна інформація
Народження	22 листопада 1976(1976-11-22) Кадіївка, Ворошиловградська область, Українська РСР,  СРСР
Смерть	12 грудня 2015(2015-12-12) (39 років) Первомайськ, Луганська область,  Україна
Псевдо	Батя
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	ЛНР → СКНР
Вид ЗС	Донські козаки
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Війна на сході України

Біографія

Павло Дрьомов народився у Стаханові. У деяких джерелах зазначено, що майбутній «козацький отаман» проходив службу в лавах радянської армії у ранзі «сержанта» чи «молодшого сержанта», однак ця інформація, очевидно, не відповідає дійсності, адже призовного віку Дрьомов набув уже після розпаду СРСР. До 2014 року працював мулярем.

Війна на сході України

Під час війни на сході України був призначений «отаманом» Козіциним комендантом Стаханова та куратором Первомайська. 14 вересня 2014 року стахановське угруповання заявило про вихід з-під юрисдикції «Луганської народної республіки», а Дрьомов проголосив створення "незалежної" «Стаханівської козацької народної республіки». Керував Козачою національною гвардією, що станом на жовтень 2014 року налічувала близько 470 бійців. Тісно співпрацював з батальйоном Олексія Мозгового «Призрак», однак згодом стосунки між двома польовими командирами відчутно зіпсувалися через відступ Мозгового під час одного з боїв. Перебував у стані перманентного ідейного протистояння з керівництвом Луганської народної республіки в особі Ігоря Плотницького. Звинувачував останнього в ігноруванні інтересів жителів Стаханова та таємній торгівлі вугіллям з українською владою.

29 грудня 2014 року виступив з відкритим зверненням, у якому звинуватив Ігоря Плотницького та його людей у мародерстві, розкраданні вантажів т. зв. «гуманітарних конвоїв», тиску на виборців заради власної вигоди та порушенні соціальних інтересів жителів території ЛНР. У цьому ж зверненні Дрьомов заявив, що має серйозний компромат на очільника республіки та зазначив, що не ставить собі за мету створення Козацької народної республіки, а згоден на перебування у складі ЛНР за умови, що Плотницький та його поплічники не будуть брати участь у керівництві державним утворенням.

Їм потрібен піар, показати що вони щось роблять, а самі сидять на дупі рівно. Ось уявіть: ми підемо, а вони так само будуть сидіти і «доповідати ситуацію». До влади прийшли більші злодії аніж були, хочемо ми цього чи ні. В єбаному ОДА сидять ті ж хто сиділи, та бляді до того як ми їх скинули. Ті ж самі репи — «на манежі одні й ті ж». Подивіться, вони там блядь просто охуїли. Оригінальний текст (рос.) Им нужно пропиарится, показать что они что-то делают, а сами сидят на жопе ровно. Вот представьте если не станет нас с вами они так же будут сидеть и «докладывать обстановку». Пришли большие воры чем были, хотим мы етого или нет. В ёбаном ОДА сидят те же кто сидели, да бляди до того как мы их скинули. Те же рожи — «на манеже одни и те же». Посмотрите они там блядь просто там охуели

— Павло Дрьомов, 29 грудня 2014.

Загибель

5 грудня 2015 року Дрьомов одружився у Санкт-Петербурзі з громадянкою Росії, а 12 грудня збирався відсвяткувати весілля у Стаханові. Того ж дня він помер у результаті підриву автомобіля, у якому їхав зі Стаханова до Первомайська. Дрьомов помер на місці, його водія вибуховою хвилею викинуло з машини, згодом він теж помер, не доїхавши до лікарні. Один з очільників ЛНР звинувачує в цьому українську диверсійну групу. Директор Департаменту комунікацій МВС України Артем Шевченко вважає, що «загибель Дрьомова, як власне, і попередніх ватажків терористів у „ЛНР“ (Бєднова, Іщенка, Мозгового) могла бути наслідком суперечок між неконтрольованими козачими ватажками та їхніми російськими кураторами».

Примітки

1. (рос.) . «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 16 серпня 2014.
2. (рос.) . «Профиль». Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
3. . Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
4. (рос.) . «ВГороде». Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
5. (рос.) . «Политрада». Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
6. (рос.) . «YouTube» / «Новости Новороссии». Архів оригіналу за 15 листопада 2015. Процитовано 30 грудня 2014.
7. Дрьомов, Павло (14 січня 2016). . youtube.com. YouTube. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 12 жовтня 2017.
8. . Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.
9. (рос.) . Левый берег. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 12 гудня 2015.
10. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.
11. . Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.
12. . Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.
13. . Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.

Посилання

• . Офіційний сайт МВС. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.
• (рос.) . «Kriminal-TV». Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.
• (рос.) . «Українська правда». Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 3 січня 2015.
• (рос.) . «Укроп». Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.