Пістолет безшумний ПБ радянський самозарядний пістолет малошумної стрільби Індивідуальна зброя прихованого застосування

Пістолет безшумний (ПБ) — радянський самозарядний пістолет малошумної стрільби. Індивідуальна зброя прихованого застосування підрозділів воєнної розвідки та спецпідрозділів інших силових структур.

Пістолет безшумний (ПБ)

Тип	пістолет з ПБС
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1960-ті — досі
Оператори	підрозділи спеціального призначення
Історія виробництва
Розроблено	1967 рік
Виробник	ЦНДІ ТОЧМАШ (Клімовськ, СРСР/Росія)
Характеристики
Вага	970 г (спорядженого з ПБС)
Довжина	301 мм (в зборі), 170 мм (без ПБС)
Довжина ствола	105 мм
Ширина	32 мм
Висота	134 мм

Набій	9×18 мм ПМ
Калібр	9 мм
Дульна швидкість	290 м/с
Дальність вогню
Ефективна	25-50 м
Система живлення	магазин на 8 патронів

ПБ (пістолет) у Вікісховищі

Не плутати з АПБ — автоматичним малошумним пістолетом, модифікацією автоматичного пістолета Стєчкіна.

Історія створення пістолета

За даними окремих джерел, поштовхом для створення у СРСР безшумного пістолета подібної конструкції стало захоплення радянськими спецслужбами американського пістолета «Хай Стандард» у збитого 1 травня 1960 року над радянською територією льотчика-розвідника .

Пістолет ПБ (індекс ГРАУ 6П9) був розроблений у науково-дослідному інституті стрілецької і гарматної зброї ЦНДІ ТОЧМАШ у Клімовську під Москвою на основі конструкції пістолета Макарова (ПМ). Конструктор О. Дерягін.

У 1967 році пістолет прийнятий на озброєння бригад (розвідувальних пунктів) спеціального призначення, рот спеціального призначення армійських розвідувальних батальйонів, а також спецпідрозділів КДБ «Альфа» і «Вимпел».

Конструкція зброї

В пістолеті застосовується спеціальний інтегрований глушник звуку пострілу, який складається з двох частин. Це рішення дозволило зберігати і носити пістолет із знятою передньою частиною глушника (насадкою), а перед застосуванням швидко встановлювати насадку на зброю. За цього пістолет зберігає можливість безпечного для стрільця ведення вогню при знятій насадці, що важливо в критичних ситуаціях.

Пістолет ПБ повністю успадкував від пістолета ПМ конструкцію ударно-спускового механізму з самовзводом і розташованим зліва на затворі запобіжником, який при включенні автоматично знімає курок з бойового взводу. Тим не менше, пістолет Дерягіна є самостійною системою — через те, що передня частина ствола закрита глушником, затвор має невелику довжину, що не дозволяє розмістити всередині нього поворотну пружину. Тому поворотна пружина розміщена в руків'ї, взаємодіючи через хитний двоплечний важіль із затвором-кожухом.

На подовженому стволі пістолета розташована розширювальна камера, в якій знаходиться рулон металевої сітки, яка знижує температуру порохових газів, що відводяться через отвори, виконані вздовж нарізу ствола. До передньої частини розширювальної камери різьбовим з'єднанням кріпиться з'ємна частина глушника, в якій розміщено сепаратор із шайбами, що мають різні кути нахилу, та які розділяють і перенаправляють потік порохових газів, і, таким чином, знижують їх швидкість — звук пострілу різко зменшується.

Прицільні пристосування фіксовані, нерегульовані. У пістолеті використовуються штатні магазини від ПМ на вісім патронів 9×18 мм ПМ.

Див. також

АПБ (пістолет)

Примітки

Юрий Бондарь. Бесшумное оружие советского спецназа. «Криминальный отдел. Спецназ». № 3 (42). 2010.
. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.

Джерела

Бесшумный пистолет ПБ/6П9. Энциклопедия вооружения [ 21 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Бесшумный пистолет ПБ/6П9. Энциклопедия оружия [ 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Примітки

Це незавершена стаття про пістолети.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Юрий Бондарь. Бесшумное оружие советского спецназа. «Криминальный отдел. Спецназ». № 3 (42). 2010.

[2] . Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.

[handguns-3] . Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.