П-14

П-14Ф «Лена» (індекс ГРАУ — 5Н84, за класифікацією міністерства оборони США і НАТО: Tall king — «Високе стебло») — радянська мобільна двокоординатна радіолокаційна станція метрового діапазону хвиль. Виявлення об'єктів здійснюється на граничній дальності до 600 км при роботі в 4 режимі, 400 км в 3 режимі, 200 км в 2 режимі та 100 км в першому режимі.

П-14Ф «Лена»
5Н84
Основна інформація
Тип	двокоординатна РЛС дальнього виявлення
Країна	СРСР
Виробник	ОАО "НИТЕЛ"
Параметри
Випущено одиниць	731
Діапазон частот	метровий
Максимальна дальність	до 600 км
Розміри антени	32 х 11 м
Точність за дальністю	1500 м
Точність за азимутом	1.5°
Обслуга	5 осіб
Інші назви	Tall king
П-14 у Вікісховищі

РЛС призначена для контролю простору, визначення координат (азимут, дальність), швидкості та траєкторії польоту повітряних цілей на великих відстанях і висотах з високою роздільною здатністю в умовах інтенсивної радіопротидії при роботі в складі АСУ ППО, сил швидкого реагування і системи УВС.

Історія

Розробка РЛС дальнього виявлення П-14 розпочалася 1955 року постановою ЦК КПРС. Р-14 - перша потужна РЛС, розроблена Радянським Союзом, вона була прийнята на озброєння в 1959 після успішного завершення програми випробувань радарів. Р-14 розроблявся під керівництвом В.І. Овсяннікова в конструкторському бюро державного заводу №197, нині це Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки (ННДІРТ). Група розробників за розробку П-14 була нагороджена Ленінською премією Радянського Союзу у 1960 році. П-14 використовувався тривалий час і експортувався в багато країн. У 1982 році на зміну П-14 прийшла РЛС 55Ж6 "Небо", але П-14 все ще перебуває в експлуатації. Існують варіанти модернізації, включаючи заміну застарілих компонентів сучасними системами, цифрову обробку сигналів та відображення на базі ПК.

Окрім мобільної станції були розроблені й стаціонарні варіанти — 1РЛ113 та 44Ж6, які розміщувались в окремих будівлях.

Склад

До складу РЛС входять:

• напівпричіп А і П-1 (основна антена);
• напівпричіп А і П-2 (допоміжна антена);
• напівпричіп АП-1 (приймальна апаратура, апаратура захисту від завад);
• напівпричіп АП-2 (передавальний пристрій);
• напівпричіп АП-3 (виносні ІКО, апаратура спряження);
• дизельна електростанція 5Е96;
• кабіна РПК 5Е88;
• причіп 73Е61.

Крім того, до складу висотоміра входить наземний запит радіолокації НРЗ-4П (1Л22), виконаний в автомобільному варіанті.

Оператори

•  Болгарія
•  КНР
•  Єгипет - Модернізовано підприємством Aerotechnica MLT
•  Угорщина (П-14 "Оборона")
•  Ірак
•  Румунія
•  Сербія - Мала два радари, один було знищено в 1999, другий закінчив службу в 2012.
•  СРСР - Перейшли до наступників.
  •  Росія - Останній П-14 знято з озброєння 2003.
  •  Україна
•  В'єтнам - досі на службі.

Посилання

1. . http://pvo.guns.ru (Російська мова) . 09.02.2005. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 25 листопада 2021.
2. А.Я. Торопчин, І.О. Романенко, Ю.Г. Даник, І.С. Руснак та ін. Довідник з протиповітряної оборони. — К : «Харків», 2003. — С. 187. — . з джерела 31 липня 2023
3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2012. Процитовано 30 жовтня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. ما هي مكوّنات قوات الدفاع الجوي المصري؟ وما هي أحدث المنظومات التي تم التعاقد عليها والتي دخلت الخدمة حديثا؟. 29 червня 2019.
5. [ANALIZA] Mogu li Ukrajinci raketnim sistemom PVO S-200 dejstvovati po ciljevima na zemlji?. 13 July 2023.
6. (рос.). Воздушно-космическая оборона. 2003–2007. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 18 січня 2009.