П'єр Мішон | ||||
---|---|---|---|---|
Pierre Michon | ||||
П'єр Мішон (2008) | ||||
Народився | 28 березня 1945 (79 років) Шатлю-ле-Марше | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | француз | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1984 — тепер. час | |||
Magnum opus | Q3558034? і Q3234359? | |||
У шлюбі з | d | |||
Премії | Премія Петрарки (2010), Велика премія Французької академії за роман (2011) | |||
| ||||
П'єр Мішон у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
П'єр Мішо́н (фр. Pierre Michon, 28 березня 1945, Шатлю-ле-Марше) — французький письменник.
Біографія
Народився в Шатлю-ле-Марше в дідівському домі. Виховувався матір'ю, яка була за фахом вчителькою. Ріс без батька. Дитинство П'єра Мішона пройшло в селі Мур'ю-В'єйвіль, а потім в Гере, де він навчався в ліцеї. Після школи вивчав літературу в університеті Клермон-Феррана. Приєднався до невеликої мандрівної театральній трупи, подорожував з нею країною. Дебютував 1984 року книгою «Мізерні життя», яка, за визнанням автор, врятувала його від долі клошара. Книга була відзначена премією радіостанції . Друга книга Мішона — «Рембо-син» — була присвячена Артюрові Рембо. В романі «Життя Жозефа Ролена» Мішон розповідає історію поштаря, портерт якого 6 разів малював Вінсент ван Гог. У романі «Одинадцять» (2009) йдеться про вигаданого художника Корентена, який живе в епоху Французької революції та його фіктивну картину, що буцімто зберігається в Луврі. На картині зображені 11 членів комітету громадського порятунку. Роман «Одинадцять» був відзначений Великою премією Французької академії.
Стиль та вплив
П'єр Мішон відомий своєю надзвичайно ретельною й доскіпливою роботою над кожним словом. Деякі літературознавці вказують на близькість його текстів до поезії в прозі. Велику увагу автор приділяє мелодиці тексту та «музичності» мови. На думку критиків, тут можна провести паралелі до текстів видатних французьких ораторів XVII століття. Спроба Мішона повернутися в своїх текстах до розмовної мови свідчить про певний вплив на нього поетики середньовічних трубадурів. У книзі «Король йде, коли забажає» Мішон викладає свої думки про літературу, зокрема він говорить про зв'язок літератури й малярства. Він також пише про своє захоплення добірною мовою роману Гюстава Флобера «Мадам Боварі». На думку Мішона, його стиль можна порівняти зі стилем іншого письменника його покоління — П'єра Бергуніу.
Твори
- Мізерні життя / «Vies minuscules», Gallimard (1984, перевид. 1996, премія France Culture)
- Життя Жозефа Рулена / «Vie de Joseph Roulin», Verdier (1988, роман про Ван Гога)
- Імператор Заходу / «l'empereur d Occident», ілюстрації , Fata Morgana (1989, перевид. 2007, історичний роман)
- Господар і слуги / «Maîtres et serviteurs», Verdier (1990)
- Рембо-син / «Rimbaud le fils», Gallimard «l'un et l'autre» (1991, перевид. 1993)
- Лісовий цар / «Le Roi du bois», avec des gravures de Richard Texier pour certains exemplaires, Éditions infernales (1992, перевид. 1996)
- «La Grande Beune», Verdier (1995, перевид. 2006)
- Міфологія зими / «Mythologies d'hiver», Verdier (1997)
- Три автори / «Trois auteurs», Verdier (1997)
- «Abbés», Verdier (2002)
- Тіло короля / «Corps du roi», Verdier (2002, премія Décembre)
- Король йде, коли забажає: тексти про літературу / «Le Roi vient quand il veut: propos sur la littérature», Albin Michel (2007, перевид. 2010, есе про літературу)
- Одинадцять/ «Les Onze», Verdier (2009, перевид. 2011; Велика премія Французької академії за роман, роман про Французьку революцію)
- Цинобра / «Vermillon», avec Anne-Lise Broyer, Verdier (2012)
Визнання
- Премія France Culture (1984).
- Премія Петрарки за весь доробок (2010).
- Велика премія Французької академії за роман (2011).
Література
- Dominique Viart, Les Vies minuscules de Pierre Michon, Paris, Gallimard, 2004.
- Kaempfer, Jean, Michon, lu et relu, revue CRIN, Amesterdam, New-York, Rodopi, 2011.
- Vincent Pélissier, Autour du Grand Plateau. (Pierre Bergounioux, Alain Lercher, Jean-Paul Michel, Pierre Michon, Richard Millet), Tulle, Editions Mille Sources, 2002.
- Laurent Bourdelas, Du Pays et de l'exil — Un abécédaire de la littérature du Limousin, postface de Pierre Bergounioux, Les Ardents Editeurs, Limoges, 2008.
- Compagnies de Pierre Michon, Théodore Balmoral-Verdier, Lagrasse, 1993, (contributions de Pierre Bergounioux, Richard Blin, Christian Bobin, Michel Deguy, Françoise Hàn, Christian Jambet, Yvan Leclerc, Jean-Michel Maulpoix, Claude Mouchard, Pierre Pachet, Jean-Baptiste Para, Jacques Réda, Jean-Pierre Richard, Gérard Titus-Carmel),
- " Dossier Pierre Michon ", in Prétexte, n° 9, 1996.
- Pierre Michon, L’écriture absolue, textes réunis par Agnès Castiglione, publication de l'Université de Saint-Étienne, 2002.
- Ivan Farron, Pierre Michon. La Grâce par les Œuvres, Genève, Zoé, 2004.
- Catherine Sauvard, " L'hypothèse paternelle, Pierre Michon et Jacques Lacan ", in Les Lettres de la Société de psychanalyse freudienne, n° 19, juin 2008.
- Jean-Pierre Richard, Chemins de Michon, Lagrasse, Verdier, 2008.
- Agnès Castiglione, Pierre Michon, Culturesfrance éditions/Textuel, Paris, 2009, coll. " Auteurs ", ( et 978-2-84597-320-6) (+ 1 CD audio, archives INA, extraits des cinq émissions Pierre Michon/Colette Fellous " À voix nue. Grands entretiens d'hier et d'aujourd'hui ", France Culture).
- Patrick Crowley, Pierre Michon: The Afterlife of Names, Oxford, Peter Lang, 2007.
- Pierre Michon — La Grande Beune, Trois auteurs et Abbés, dir. Laurent Demanze, numéro 48 de la revue Roman 20-50, revue d'étude du roman du XXe siècle, Presses du Septentrion, décembre 2009.
- Ivan Farron, L'appétit limousin. Quelques réflexions sur les Onze de Pierre Michon, Lagrasse, Verdier, 2011.
- Pierre Michon. La lettre et son ombre, actes du colloque de Cerisy-la-Salle. Gallimard, 2013.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
- Бібліографія. П'єр Мішон // Німецька національна бібліотека
- Pierre Michon — Entretien dans le BSC NEWS MAGAZINE — Juin 2012 — інтерв'ю
- La terre, on en porte le deuil, стаття П'єра Мішона в журналі Paris Match
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Primitki P yer MishonPierre MichonP yer Mishon 2008 Narodivsya28 bereznya 1945 1945 03 28 79 rokiv Shatlyu le MarsheGromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistpismennikMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1984 teper chasMagnum opusQ3558034 i Q3234359 U shlyubi zdPremiyiPremiya Petrarki 2010 Velika premiya Francuzkoyi akademiyi za roman 2011 P yer Mishon u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah P yer Misho n fr Pierre Michon 28 bereznya 1945 Shatlyu le Marshe francuzkij pismennik BiografiyaNarodivsya v Shatlyu le Marshe v didivskomu domi Vihovuvavsya matir yu yaka bula za fahom vchitelkoyu Ris bez batka Ditinstvo P yera Mishona projshlo v seli Mur yu V yejvil a potim v Gere de vin navchavsya v liceyi Pislya shkoli vivchav literaturu v universiteti Klermon Ferrana Priyednavsya do nevelikoyi mandrivnoyi teatralnij trupi podorozhuvav z neyu krayinoyu Debyutuvav 1984 roku knigoyu Mizerni zhittya yaka za viznannyam avtor vryatuvala jogo vid doli kloshara Kniga bula vidznachena premiyeyu radiostanciyi Druga kniga Mishona Rembo sin bula prisvyachena Artyurovi Rembo V romani Zhittya Zhozefa Rolena Mishon rozpovidaye istoriyu poshtarya portert yakogo 6 raziv malyuvav Vinsent van Gog U romani Odinadcyat 2009 jdetsya pro vigadanogo hudozhnika Korentena yakij zhive v epohu Francuzkoyi revolyuciyi ta jogo fiktivnu kartinu sho bucimto zberigayetsya v Luvri Na kartini zobrazheni 11 chleniv komitetu gromadskogo poryatunku Roman Odinadcyat buv vidznachenij Velikoyu premiyeyu Francuzkoyi akademiyi Stil ta vplivP yer Mishon vidomij svoyeyu nadzvichajno retelnoyu j doskiplivoyu robotoyu nad kozhnim slovom Deyaki literaturoznavci vkazuyut na blizkist jogo tekstiv do poeziyi v prozi Veliku uvagu avtor pridilyaye melodici tekstu ta muzichnosti movi Na dumku kritikiv tut mozhna provesti paraleli do tekstiv vidatnih francuzkih oratoriv XVII stolittya Sproba Mishona povernutisya v svoyih tekstah do rozmovnoyi movi svidchit pro pevnij vpliv na nogo poetiki serednovichnih trubaduriv U knizi Korol jde koli zabazhaye Mishon vikladaye svoyi dumki pro literaturu zokrema vin govorit pro zv yazok literaturi j malyarstva Vin takozh pishe pro svoye zahoplennya dobirnoyu movoyu romanu Gyustava Flobera Madam Bovari Na dumku Mishona jogo stil mozhna porivnyati zi stilem inshogo pismennika jogo pokolinnya P yera Berguniu TvoriMizerni zhittya Vies minuscules Gallimard 1984 perevid 1996 premiya France Culture Zhittya Zhozefa Rulena Vie de Joseph Roulin Verdier 1988 roman pro Van Goga Imperator Zahodu l empereur d Occident ilyustraciyi Fata Morgana 1989 perevid 2007 istorichnij roman Gospodar i slugi Maitres et serviteurs Verdier 1990 Rembo sin Rimbaud le fils Gallimard l un et l autre 1991 perevid 1993 Lisovij car Le Roi du bois avec des gravures de Richard Texier pour certains exemplaires Editions infernales 1992 perevid 1996 La Grande Beune Verdier 1995 perevid 2006 Mifologiya zimi Mythologies d hiver Verdier 1997 Tri avtori Trois auteurs Verdier 1997 Abbes Verdier 2002 Tilo korolya Corps du roi Verdier 2002 premiya Decembre Korol jde koli zabazhaye teksti pro literaturu Le Roi vient quand il veut propos sur la litterature Albin Michel 2007 perevid 2010 ese pro literaturu Odinadcyat Les Onze Verdier 2009 perevid 2011 Velika premiya Francuzkoyi akademiyi za roman roman pro Francuzku revolyuciyu Cinobra Vermillon avec Anne Lise Broyer Verdier 2012 ViznannyaPremiya France Culture 1984 Premiya Petrarki za ves dorobok 2010 Velika premiya Francuzkoyi akademiyi za roman 2011 LiteraturaDominique Viart Les Vies minuscules de Pierre Michon Paris Gallimard 2004 Kaempfer Jean Michon lu et relu revue CRIN Amesterdam New York Rodopi 2011 Vincent Pelissier Autour du Grand Plateau Pierre Bergounioux Alain Lercher Jean Paul Michel Pierre Michon Richard Millet Tulle Editions Mille Sources 2002 Laurent Bourdelas Du Pays et de l exil Un abecedaire de la litterature du Limousin postface de Pierre Bergounioux Les Ardents Editeurs Limoges 2008 Compagnies de Pierre Michon Theodore Balmoral Verdier Lagrasse 1993 contributions de Pierre Bergounioux Richard Blin Christian Bobin Michel Deguy Francoise Han Christian Jambet Yvan Leclerc Jean Michel Maulpoix Claude Mouchard Pierre Pachet Jean Baptiste Para Jacques Reda Jean Pierre Richard Gerard Titus Carmel ISBN 2 86432 185 8 Dossier Pierre Michon in Pretexte n 9 1996 Pierre Michon L ecriture absolue textes reunis par Agnes Castiglione publication de l Universite de Saint Etienne 2002 Ivan Farron Pierre Michon La Grace par les Œuvres Geneve Zoe 2004 Catherine Sauvard L hypothese paternelle Pierre Michon et Jacques Lacan in Les Lettres de la Societe de psychanalyse freudienne n 19 juin 2008 Jean Pierre Richard Chemins de Michon Lagrasse Verdier 2008 Agnes Castiglione Pierre Michon Culturesfrance editions Textuel Paris 2009 coll Auteurs ISBN 978 2 35476 055 7 et 978 2 84597 320 6 1 CD audio archives INA extraits des cinq emissions Pierre Michon Colette Fellous A voix nue Grands entretiens d hier et d aujourd hui France Culture Patrick Crowley Pierre Michon The Afterlife of Names Oxford Peter Lang 2007 Pierre Michon La Grande Beune Trois auteurs et Abbes dir Laurent Demanze numero 48 de la revue Roman 20 50 revue d etude du roman du XXe siecle Presses du Septentrion decembre 2009 Ivan Farron L appetit limousin Quelques reflexions sur les Onze de Pierre Michon Lagrasse Verdier 2011 Pierre Michon La lettre et son ombre actes du colloque de Cerisy la Salle Gallimard 2013 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563PosilannyaBibliografiya P yer Mishon Nimecka nacionalna biblioteka Pierre Michon Entretien dans le BSC NEWS MAGAZINE Juin 2012 interv yu La terre on en porte le deuil stattya P yera Mishona v zhurnali Paris Match