Отруєння каталізатору

Каталіза́торна отру́та (рос. каталитический яд) — речовини-домішки в реакційному середовищі, які адсорбуються на активних ділянках каталізатора, зменшуючи його каталітичну активність або скорочуючи час дії. Типовими отрутами є сполуки Сульфуру, Арсену та ін.

Переважно дія отрути є необоротною і активність каталізатора повністю відновити не вдається.

Стійкість каталізатора до дії контактних отрут є найважливішим критерієм його застосування у виробництві. Втрата активності відбувається внаслідок часткового або повного виключення активної поверхні каталізатора. При отруєнні контактних мас розрізняють істинне отруєння і блокування. Істинне отруєння наступає при хімічній взаємодії отрути з каталізатором з утворенням каталітично неактивної сполуки. При цьому зростає енергія активації Е. Характер отруєння змінюється зі збільшенням дії отрути на каталізатор.

Ступінь отруєння (У0) дорівнює:

У₀ = K₀/K, де

K₀ — константа швидкості на отруєному каталізаторі;

K — константа швидкості на неотруєному каталізаторі.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — .

Інтернет-ресурси

• Chemie für Ingenieure [ 10 грудня 2021 у Wayback Machine.], von Guido Kickelbick