Остапенко Володимир Аркадійович

Володимир Аркадійович Остапенко (біл. Уладзімір Аркадзьевіч Астапенка; нар. 13 листопада 1962(19621113), Мінськ) — білоруський політик і дипломат. Кандидат юридичних наук (2000). Мав дипломатичний ранг надзвичайного і повноважного посланника другого класу.

Остапенко Володимир Аркадійович
біл. Уладзімір Аркадзьевіч Астапенка
Народився	13 листопада 1962(1962-11-13)^[1](61 рік) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна	Білорусь
Діяльність	дипломат
Alma mater	Московський державний інститут міжнародних відносин
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук
Заклад	Білоруський державний університет^[2]
Членство	^d
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Остапенко.

Біографія

Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС СРСР (1985), аспірантуру Білоруського державного університету та МДІМВ-Університету МЗС РФ.

На дипломатичну службу прийшов ще за часів БРСР. Працював начальником інформаційного відділу міністерства закордонних справ БРСР.

З 1992 року по 19 травня 1993 року — заступник міністра закордонних справ. З 6 липня 1993 року по 18 жовтня 1994 року — генеральний консул Республіки Білорусь в Гаазі. В цей же день призначений радником-посланником Посольства Республіки Білорусь в Королівстві Бельгія. Залишався на цій посаді до 27 липня 1996 року.

Після повернення з-за кордону працював у Міністерстві закордонних справ начальником Управління міжнародних економічних відносин.

Працював проректором з міжнародних зв'язків та завідувачем кафедри міжнародного приватного та європейського права Білоруського державного університету.

18 квітня 2008 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь у Республіці Куба.

У складі державної делегації брав участь у численних сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

7 грудня 2017 р. Указом Президента Республіки Білорусь призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь в Аргентинській Республіці та за сумісництвом у Східній Республіці Уругвай.

31 серпня 2018 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь у Республіці Парагвай і Республіці Перу за сумісництвом.

Після 2020 року

Остапенко подав у відставку в день інавгурації Олександра Лукашенка, 23 вересня 2020 року. 27 жовтня він направив лист до Адміністрації Президента, а також Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, де заявив про численні порушення основних прав і свобод громадян Білорусі та просив звільнити його з посади. Після цього Лукашенко підписав указ про звільнення Остапенка з посади та позбавлення його дипломатичного рангу «у зв'язку зі вчиненням злочину, несумісного з перебуванням на дипломатичній службі». Остапенко не погодився з таким формулюванням причини свого звільнення і намагався змінити її через суд, але безрезультатно. Потім він приєднався до команди Світлани Тіхановської і зараз працює в Об’єднаному перехідному кабінеті.

21 грудня 2022 року щодо екс-посла було відкрито спецпровадження. На початку 2023 року в суді Радянського району Мінська Володимира Остапенка заочно засудили до п'яти років позбавлення волі та штрафу. Також його заочно позбавили права обіймати в Білорусі посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на п'ять років. Водночас його звільнили від покарання на один рік згідно із Законом від 7 грудня 2022 року «Про амністію у зв’язку з Днем національної єдності». Під арештом залишилося майно Астопенка (земельна ділянка та садовий будинок).

Див. також

• Мовчан Андрій Леонідович
• Лопато-Загорський Володимир Миколайович

Посилання

• Автореферат дисертації «Еволюція Європейського Союзу в світлі положень Амстердамського договору 1999 року»
• Білорусь на ринку Латинської Америки поки представлена недостатньо^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}

Примітки

3. Аўтарэферат дысертацыі «Эволюция Европейского Союза в свете положений Амстердамского договора 1999 года»
4. Дробненькая помста. Лукашэнка пазбавіў грашовага ўтрымання мяцежных паслоў. Новы Час (біл.). 17 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
5. Указ Президента Республики Беларусь от 18 апреля 2008 г. № 222 «О назначении В. А. Астапенко Чрезвычайным и Полномочным Послом Республики Беларусь в Республике Куба и присвоении ему дипломатического ранга Чрезвычайного и Полномочного Посланника второго класса» [ 26 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
6. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 4 сентября 1991 г. № 341 «О делегации Белорусской ССР на 46-ю сессию Генеральной Ассамблеи ООН»(рос.)
7. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 19 мая 1993 г. № 330 «Об освобождении В. А. Астапенко от обязанностей заместителя Министра иностранных дел» [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
8. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 6 июля 1993 г. № 438 «О Генеральном консульстве Республики Беларусь в г. Гааге (Королевство Нидерландов)» [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
9. Постановление Кабинета Министров Республики Беларусь от 18 ноября 1994 г. № 185 «О назначении В. А. Астапенко Советником-Посланником Посольства Республики Беларусь в Королевстве Бельгия» [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
10. Постановление Кабинета Министров Республики Беларусь от 27 июня 1996 г. № 423 «Об освобождении В. А. Астапенко от обязанностей Советника-Посланника Посольства Республики Беларусь в Королевстве Бельгия» [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
11. Постановление Кабинета Министров Республики Беларусь от 19 сентября 1996 г. № 617 «О направлении делегации Республики Беларусь на 51-ю сессию Генеральной Ассамблеи ООН»^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}(рос.)
12. Уладзімір Астапенка назначаны паслом Беларусі ў Кубе^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
13. Кадровый четверг: президент назначил новых замминистров и ректоров [ 2019-07-21 у Wayback Machine.] (рос.)
14. Прыняцце кадравых рашэнняў. Прэс-служба Прэзідэнта Рэспублікі Беларусь. Процитовано 02.09.2018.
15. Былога амбасадара Уладзіміра Астапенку завочна асудзілі і на год вызвалілі ад пакарання. Новы Час (біл.). 19 лютого 2023. Процитовано 17 травня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
16. Посол Беларуси в Аргентине Астапенко отозвал заявление об отставке и подал новое, где ссылается на нарушение законов властями страны. Настоящее время (рос.). 28 жовтня 2020. оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
17. Лукашенко освободил от должности посла в Аргентине, критиковавшего белорусские власти. ^[be] (рос.). 3 листопада 2020. оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
18. Владимир Астапенко освобожден от должности Чрезвычайного и Полномочного Посла Беларуси в Аргентине. president.gov.by (рос.). оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
19. Экс-посол Беларуси в Аргентине: Я имел серьезные основания опасаться за свою свободу. b-g.by (рос.). 4 листопада 2020. оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
20. Экс-посол Беларуси в Аргентине принял предложение Латушко: «Жыве Беларусь». ^[en] (рос.). 5 листопада 2020. оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
21. Бывший посол в Аргентине и экс-замглавы МИД присоединился к НАУ во главе с Латушко. ^[be] (рос.). 5 листопада 2020. оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
22. «Жыве Беларусь!» Бывший посол в Аргентине Астапенко присоединился к Народному антикризисному управлению. Naviny.by (рос.). 5 листопада 2020. оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
23. Бывший посол Беларуси в Аргентине Астапенко вошел в состав Народного антикризисного управления. REFORM.by (рос.). 5 листопада 2020. оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 5 листопада 2020.