Осаулко Юрій Леонідович

Ю́́рій Леоні́́дович Осау́лко (нар. 17 лютого 1981(19810217) — пом. 20 січня 2015) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Осаулко Юрій Леонідович
Старшина
Загальна інформація
Народження	17 лютого 1981(1981-02-17) Самгородок
Смерть	20 січня 2015(2015-01-20) (33 роки) Донецьк
Поховання	Козятинський район
Псевдо	«Єсаул»
Військова служба
Роки служби	2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	90 ОАеМБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис

1998 року закінчив ЗОШ села Самгородок. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Працював електриком.

Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, отримав повістку та без вагань 24 серпня мобілізувався до війська. Старшина роти вогневої підтримки, 90-й окремий десантний штурмовий батальйон «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. З листопада перебував у зоні бойових дій, воював за Костянтинівку, Водяне, Піски. Новий 2015-й рік провів у родинному колі.

16 січня вирушив з підрозділом в чергову ротацію до ДАП. Загинув 20 січня 2015-го у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька — після вибуху закидало завалами. Офіційно майже 4 місяці вважався зниклим безвісти.

Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, котрих вивезли з аеропорту.

21 травня 2015 року похований у селі Самгородок. В останню дорогу Юрія проводжало понад 1000 людей.

Без Юрія лишилися батьки, дружина Олена та дві доньки — Інеса 2008 р.н. і Сніжана 2011 р.н., старший брат Іван.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 319/2015 від 9 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
• Нагороджений нагрудним знаком «Гідність та Честь» (посмертно).
• Нагороджений почесною відзнакою Козятинської міської ради — нагрудним знаком «За героїзм та патріотизм» (посмертно).
• За мужність та військову доблесть під час АТО 2014—2015 р.р. нагороджений іменною зброєю — кортиком (посмертно).
• Рішенням 2 сесії 7 скликання Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 19 грудня 2015 року вулицю Колгоспну у селі Самгородок Вінницької області перейменовано на вулицю Юрія Осаулка.
• 17 січня 2016 року в селі Самгородок Козятинського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Миру, 26), де навчався Юрій Осаулко, йому відкрито меморіальну дошку.
• Рішенням Козятинської районної ради від 30 березня 2018 року нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно).
• Розпорядженням голови Козятинської міської ради від 9 серпня 2016 року № 574-р нагороджений відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня.

Примітки

1. Указ Президента України від 9 червня 2015 року № 319/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
2. . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
3.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Посилання

• Осаулко Юрій Леонідович [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Осаулко Юрій Леонідович // Український меморіал