Ортинський Микола Гнатович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ортинський.

Микола Гна́тович Ортинський (*19 грудня 1914(19141219), Женишківці — †10 червня 1982(19820610), Ташкент) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу,командир 321-го гвардійського винищувально-протитанкового артилерійського полку 7-ї гвардійської винищувально-протитанкової артилерійської бригади 47-ї армії Воронезького фронту, гвардії майор.

Ортинський Микола Гнатович
Народження	19 грудня 1914(1914-12-19) Женишківці
Смерть	10 червня 1982(1982-06-10) (67 років) Ташкент, Узбекистан
Національність	українець
Рід військ	артилерія
Роки служби	1933—1958 (25 років)
Звання	Майор
Командування	7-а артилерійська бригада, 47-а армія (СРСР), Воронезький фронт
Війни / битви	радянсько-фінська війна 1939—1940 років, німецько-радянська війна
Нагороди	№ 2467

Біографія

Народився 19 грудня 1914 року у селі Женишківці в багатодітній сім'ї шевця, (був наймолодшою, 17-ю дитиною). Українець. Освіта — закінчив 7 класів, школу ФЗУ в Москві.

У Червоній Армії з 1933 року. У 1936 році закінчив артилерійське відділення Середньоазіатської вищої Червонопрапорної військової школи імені В. І. Леніна. Брав участь в радянсько-фінській війні 1939—1940 років.

Учасник Німецько-радянської війни з 1941 року. Член ВКП (б) з 1943 року. З березня 1943 року гвардії майор Ортинський був призначений командиром 321-го (з 29 вересня 1943 року — гвардійського) винищувально-протитанкового артилерійського полку 7-ї окремої гвардійської винищувально-протитанкової бригади РГК. За час бойових дій його полк не раз відзначався на багатьох ділянках фронту. У серпні 1943 року при відбитті танкової атаки Микола Ортинський був поранений.

В ніч на 30 вересня 1943 року полк Миколи Гнатовича під безперервним вогнем противника переправився на правий берег Дніпра в районі села Канівського району Черкаської області, де закріпився і забезпечив захист плацдарму, відбиваючи неодноразові атаки противника. 2-3 жовтня 1943 полк під командуванням Миколи Ортинський відбив 7 танкових атак противника і утримав плацдарм. При цьому ворог втратив 4 танки, в тому числі 3 «тигра».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з противником і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії майору Миколі Гнатовичу Ортинському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2467).

Після війни продовжував службу у Збройних силах СРСР. У 1956 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу (КУОС). З 1958 року полковник Миколи Ортинський — в запасі. З 1964 року живе в Ташкенті.

Помер 10 червня 1982 року.

Нагороди

Микола Гнатович був нагороджений:

• медаллю «Золота Зірка» № 2467;
• орденом Леніна;
• трьома орденами Червоного Прапора;
• орденом Олександра Невського;
• орденом Вітчизняної війни 1 ступеня;
• орденом Червоної Зірки;
• медалями.

Пам'ять

Похований Ортинський Микола Гнатович на Алеї Героїв Військового кладовища міста Ташкента. Почесний громадянин Ташкента.

Примітки

1. Нагородний лист 249 стор. 376—377. Запис в базі даних № 150024401. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 18 лютого 2011.

Посилання

• Віньковецький район. Шановані ветерани^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Загальнодоступний електронний банк документів «Подвиг Народу» (рос.)
• Електронна бібліотека: «Люди та Книги» — Ортинський Микола Гнатович [ 5 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ортинський Микола Гнатович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 26 серпня 2014.