Орден Корони — середньовічний лицарський орден, заснований 1378 року Пікардійським сеньйором Енгераном VII Кусі. Орден проіснував недовго. Після смерті засновника він занепав.
Енгеран VII (1339-1397) був сеньйором Кусі, Марль, Ла-Фер, Кресі-сюр-Сер, Уазі, графом Суассон і Альбемарль в Пікардії. Син сеньйора Енгеррана VI Кусі та Катерини Австрійської фон Габсбург.
Енгеран VII брав активну участь у битвах Столітньої війни. А 1358 року у своїх володіннях придушив селянське повстання, що увійшло в історію під назвою Жакерія.
Боровся проти короля Наварри Карла II.
1378 року Енгеран VII зайняв Бойє, Карантан, Муліно, Конш і Пасії.
Енгеран VII заснував Орден Корони після успішної кампанії в Нормандії, де він відвоював Бойє та інші нормандські володіння короля Наварри Карла II. Орден отримав корону як символ, оскільки цей предмет, як можна прочитати у вірші Есташа Дешана, присвяченому цьому ордену, «є символом не лише величі та могутності, але й гідності, чесноти та високої поведінки короля». Знаком ордену була діадема з дванадцятьма перлинами. Вони означали дванадцять квітів (складових) влади: віра, доброчесність, помірність, благочестя, розсудливість, щирість, честь, сила, милосердя, щедрість, солідарність і великодушність. Якості, які «проливають світло на всіх менш видатних».
У час коли Енгеран заснував свій орден, він також обрав собі нову печатку. На ній на фоні корони зображена фігура, яка тримає корону догори сподом. Це могло бути й емблемою Ордену.
Особливим було те, що Орден Корони включав не лише лицарів, а зброєносців (ще не посвячених у лицарі воїнів шляхетного походження) та одружених і неодружених пань.
26 квітня 1390 року, готуючись до кампанії проти мусульман у країну Берберія, Енгеран пожертвував Ордену Целестинців, суворому й аскетичному чернечому ордену, дохід у 400 ліврів на рік і гроші на будівництво монастиря для двадцяти ченців на своїй території у Вільневі на березі Ени, неподалік від Суассону. У записі йдеться про «постійні молитви за нього самого, його нинішню дружину, предків і нащадків, а також усіх лицарів і дам його Ордену Корони».
Дарма що орден заснував не король Франції, а могутній сеньйор Кусі, нагороду визнав лицарським орденом король Луї I Орлеанський. Крім цього, хоча Орден Корони не належить напряму до Французького королівства, сучасна французька історіографія називає його одним з історичних орденів Франції.
Джерела
- Baron von Thurn und Zurlauben:"Histoire d'Arnaut de Cervolle, dit l' archiprêtre" in "Histoire de l'académie royale des inscriptions et belles-lettres" deel XXV, Paris 1759
- Eustache Deschamps: "Œvres complètes" gathered under the direction of the Marquis de Queux de Saint-Hillaire and G.Raynaud, part II/XII Blz.35, deel IV/XII Blz.115, Paris 1878
- Dom Michel Toussaints Chrétien Duplessis: Histoire de la ville et des seigneurs de Coucy", Parijs 1728.
- Germain Demay: "Inventaire des sceaux de la Flandre", part I, Paris 1883
- Abbé R. Roussel: "Histoire de l'abbaye des Célestins de Villeneuve-les-Soissons. Soissons 1904.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Orden Koroni serednovichnij licarskij orden zasnovanij 1378 roku Pikardijskim senjorom Engeranom VII Kusi Orden proisnuvav nedovgo Pislya smerti zasnovnika vin zanepav Gerb senjoriv Kusi Engeran VII 1339 1397 buv senjorom Kusi Marl La Fer Kresi syur Ser Uazi grafom Suasson i Albemarl v Pikardiyi Sin senjora Engerrana VI Kusi ta Katerini Avstrijskoyi fon Gabsburg Engeran VII brav aktivnu uchast u bitvah Stolitnoyi vijni A 1358 roku u svoyih volodinnyah pridushiv selyanske povstannya sho uvijshlo v istoriyu pid nazvoyu Zhakeriya Borovsya proti korolya Navarri Karla II 1378 roku Engeran VII zajnyav Bojye Karantan Mulino Konsh i Pasiyi Engeran VII zasnuvav Orden Koroni pislya uspishnoyi kampaniyi v Normandiyi de vin vidvoyuvav Bojye ta inshi normandski volodinnya korolya Navarri Karla II Orden otrimav koronu yak simvol oskilki cej predmet yak mozhna prochitati u virshi Estasha Deshana prisvyachenomu comu ordenu ye simvolom ne lishe velichi ta mogutnosti ale j gidnosti chesnoti ta visokoyi povedinki korolya Znakom ordenu bula diadema z dvanadcyatma perlinami Voni oznachali dvanadcyat kvitiv skladovih vladi vira dobrochesnist pomirnist blagochestya rozsudlivist shirist chest sila miloserdya shedrist solidarnist i velikodushnist Yakosti yaki prolivayut svitlo na vsih mensh vidatnih U chas koli Engeran zasnuvav svij orden vin takozh obrav sobi novu pechatku Na nij na foni koroni zobrazhena figura yaka trimaye koronu dogori spodom Ce moglo buti j emblemoyu Ordenu Osoblivim bulo te sho Orden Koroni vklyuchav ne lishe licariv a zbroyenosciv she ne posvyachenih u licari voyiniv shlyahetnogo pohodzhennya ta odruzhenih i neodruzhenih pan 26 kvitnya 1390 roku gotuyuchis do kampaniyi proti musulman u krayinu Berberiya Engeran pozhertvuvav Ordenu Celestinciv suvoromu j asketichnomu chernechomu ordenu dohid u 400 livriv na rik i groshi na budivnictvo monastirya dlya dvadcyati chenciv na svoyij teritoriyi u Vilnevi na berezi Eni nepodalik vid Suassonu U zapisi jdetsya pro postijni molitvi za nogo samogo jogo ninishnyu druzhinu predkiv i nashadkiv a takozh usih licariv i dam jogo Ordenu Koroni Darma sho orden zasnuvav ne korol Franciyi a mogutnij senjor Kusi nagorodu viznav licarskim ordenom korol Luyi I Orleanskij Krim cogo hocha Orden Koroni ne nalezhit napryamu do Francuzkogo korolivstva suchasna francuzka istoriografiya nazivaye jogo odnim z istorichnih ordeniv Franciyi DzherelaBaron von Thurn und Zurlauben Histoire d Arnaut de Cervolle dit l archipretre in Histoire de l academie royale des inscriptions et belles lettres deel XXV Paris 1759 Eustache Deschamps Œvres completes gathered under the direction of the Marquis de Queux de Saint Hillaire and G Raynaud part II XII Blz 35 deel IV XII Blz 115 Paris 1878 Dom Michel Toussaints Chretien Duplessis Histoire de la ville et des seigneurs de Coucy Parijs 1728 Germain Demay Inventaire des sceaux de la Flandre part I Paris 1883 Abbe R Roussel Histoire de l abbaye des Celestins de Villeneuve les Soissons Soissons 1904