Органічний закон Грузії про економічну свободу

Органічний закон Грузії про економічну свободу (також Акт економічної свободи Грузії) — це закон, прийнятий парламентом Грузії в 2011 році як закріплення економічної частини реформ Саакашвілі—Бендукідзе. У законі сформульовані основні економічні права і свободи громадян Грузії, а також встановлені кількісні та інституційні обмеження на можливості держави з втручання в економічне життя країни. Закон має статус конституційного або органічного і тому має більшу юридичну силу, ніж звичайні закони.

Передісторія

Повсюдне збільшення податкового навантаження в XX столітті, особливо після винаходу та прийняття у Франції та інших європейських країнах ПДВ, стимулювало ряд досліджень, присвячених вивченню і критиці явища. Лібертаріанські автори закликали обмежити розподільну владу державних структур і урізати число функцій держави. Військовий історик і економіст Сиріл Норткот Паркінсон, що присвятив окрему книгу темі неконтрольованого зростання податків, вважав, що законодавче обмеження державних витрат зробить революцію в громадських фінансах.

Ці ідеї отримали практичне втілення під час реформ 2004–2012 років в Грузії, коли керівництво правовою та економічною реформами було доручено Касі Бендукідзе. Бендукізде, який дотримувався лібертаріанських поглядів, провів масову приватизацію державних підприємств, скоротив в кілька разів число державних службовців і, на завершення реформ, підготував і провів через парламент «Акт економічної свободи», що фіксував досягнення реформ органічним законом.

Перша редакція

Оригінальний текст Акту був підготовлений Кахою Бендукідзе, Ладо Гургенідзе і Вато Лежава і був представлений парламенту президентом Міхеілом Саакашвілі наприкінці 2009 року. У преамбулі першої редакції була викладена концепція обмеженої держави, основоположними економічними принципами були названі свобода, можливості і гідність. Проект містив преамбулу і тринадцять статей. Преамбула і значна частина статей проекту не увійшли в остаточний текст, прийнятий парламентом Грузії.

Крім преамбули, в початковій редакції було сформульовано ряд принципів, які також не увійшли в остаточний текст закону, прийнятого в 2011 році. У тому числі заборона на встановлення диференційованих ставок податків (стаття 2 проекту), розділ про принципи трудових відносин (стаття 5 проекту), розділ про принципи соціальної підтримки (стаття 10 проекту).

Закон 2011 року

Закон був розроблений під керівництвом та за безпосередньої участі Кахи Бендукідзе, і був прийнятий Парламентом Грузії в трьох читаннях 5 липня 2011 року. У голосуванні брало участь 99 депутатів, всі проголосували «за». Закон набув чинності 31 грудня 2013 року. Текст Акту складається з п'яти статей, чотири з яких є змістовними, а п'ята регулює порядок вступу закону в силу.

Перша стаття

Стаття встановлює перелік загальнодержавних податків Грузії та встановлює порядок введення нових податків тільки через державний референдум, який призначається урядом. У тексті, прийнятому в 2011 році передбачено п'ять загальнодержавних податків і зроблено застереження про допустимість місцевого податку на майно. Ставки податків окремо встановлюються .

У статті міститься положення про допустимість тимчасового (на строк до трьох років) збільшення податкового тягаря рішенням парламенту, без проведення референдуму.

Друга стаття

У другій статті Акта встановлені законодавчі обмеження на макроекономічні показники діяльності держави і передбачено порядок їх корекції в разі відхилень. Зокрема, величина консолідованого бюджету країни не повинна перевищувати 30% від ВВП країни, дефіцит консолідованого бюджету не повинен бути більше 3% від ВВП країни, величина суверенного боргу не повинна перевищувати 60% від ВВП країни. У разі фактичного недотримання показників в черговому фінансовому році стаття наказує уряду повернення в межі встановлених обмежень у строк не більше двох років.

Третя стаття

Стаття встановлює єдність державного бюджету як одержувача податкових надходжень і джерел фінансування державних витрат. Фактично це положення припиняє практику створення позабюджетних державних фондів, що збільшували фактичне податкове навантаження і ускладнювали облік фінансів держави.

Крім того стаття явним чином забороняє планування податкових надходжень виходячи з величини потреб держави в тих чи інших витратах.

Четверта стаття

Стаття зрівнює в економічних правах резидентів та нерезидентів країни і встановлює свободу щодо проведення грошових операцій, відкриття банківських рахунків, будь-яких видів руху грошових коштів по рахунках і обміну валют.

Окремими положеннями статті встановлюються свобода ввезення та вивезення грошових коштів через кордон країни, а також свобода руху капіталу.

Застосування закону

Оскільки Акт економічної свободи є органічним законом (має підвищену юридичну силу), то будь-які закони чи дії законодавчої або виконавчої влади, що суперечать Акту, можуть бути скасовані в порядку судового нагляду.

Реакція на закон

Андрій Ілларіонов назвав закон найбільшою подією в історії Грузії та світу. Прем'єр-міністр Грузії Ніколоз Гілаурі назвав його одним з найбільш важливих законів для довгострокової економічної стабільності країни.

Див. також

• Чому Грузії вдалося

Примітки

1. C. Northcote Parkinson. Parkinson's Second Law // = The Law and the Profits. — The Riverside Press Cambridge, 1960. — P. 7.
2. Акт экономической свободы. Первая редакция. InLiberty.
3. Анна Коноплева (6 жовтня 2009). Президент Грузии: экономика страны должна возродиться путем либерализации и снижения налогов. «Кавказский Узел».(рос.)
4. Саакашвили огласил Акт экономической свободы Грузии. ИА «Росбалт». 6 жовтня 2009.(рос.)
5. Президент Грузии (1 липня 2011). Органический закон Грузии об экономической свободе (официальный перевод на русский). Парламент Грузии.(рос.)
6. Андрей Илларионов (14 липня 2011). Акт экономической свободы принят. Livejournal.(рос.)
7. Анна Тутберидзе (12 липня 2011). Премьер приветствовал принятие парламентом Акта экономической свободы. Sputnik-Georgia.(рос.)

Посилання

• Акт економічної свободи Грузії (український переклад)