Оптичний неруйнівний контроль заснований на взаємодії електромагнітного випромінювання з контрольованим об єктом і реєст

Оптичний неруйнівний контроль заснований на взаємодії електромагнітного випромінювання з контрольованим об'єктом і реєстрації результатів цієї взаємодії.

Загальний опис

Методи, які стосуються оптичного неруйнівного контролю (НК) по ГОСТ 24521-80, різняться довжиною хвилі випромінювання або їх комбінацією, способами реєстрації та обробки результатів взаємодії випромінювання з об'єктом. Загальним для всіх методів є діапазон довжин хвиль електромагнітного випромінювання, який становить 10 ⁹ ... 10 ³ м (3 • 10 ^-8 ... 3 • 10 ^-10 Гц) і охоплює діапазони ультрафіолетового (УФ), видимого (ВІ ) ((3,8 ... 7,8) • 10 ~ 7 м) і інфрачервоного (ІЧ) випромінювання, а також інформаційні параметри оптичного випромінювання, якими є просторово-часовий розподіл його амплітуди, частоти, фази, поляризації і ступеня когерентності . Зміна цих параметрів при взаємодії з об'єктом контролю відповідно до основних фізичними явищами (інтерференції, поляризації, дифракції, заломлення, відображення, розсіювання, поглинання і дисперсії випромінювання), а також зміни характеристик самого об'єкта в результаті ефектів люмінесценції, фото пружності, Фотохромізм та ін. використовують для отримання дефектоскопічної інформації. Оптичне випромінювання - це електромагнітне випромінювання, виникнення якого пов'язане з рухом електрично заряджених частинок, переходом їх з більш високого рівня енергії на нижчий. При цьому відбувається випущення світлових фотонів.

Основними кількісними показниками, що характеризують оптичне випромінювання, є такі параметри:

 • швидкість поширення оптичного випромінювання у вакуумі ;

 • потужність потоку випромінювання.

Оптичні методи НК поділяють на три групи. До першої групи входять візуальний і візуально-вимірювальний методи, які є найбільш простими і доступними, мають найбільше поширення і обов'язкові для застосування при діагностуванні технічних пристроїв і об'єктів всіх типів. До другої групи належать фотометричний, денсіметричний, спектральний і телевізійний методи, які засновані на результатах вимірювань з використанням електронних приладів. До третьої групи належать інтерферометричний, дифракційний, фазово-контрастний, рефрактометричний, поляризаційний, стробоскопічний і голографічний методи, які використовують хвильові властивості світла і відрізняються найвищою точністю вимірювання - з точністю до десятих часток довжини хвилі випромінювання.

Див. також

Література

Епифанцев Б. Н., Гусев Е. А., Матвеев В. И., Соснин Ф. Р. «Неразрушающий контроль. Книга 4. Контроль излучениями» Под. ред. Сухорукова В. В. — М.: Высшая школа, 1992. (рос.)
Стороженко В. К., Вавилов В. П. и др. Неразрушающий контроль качества промышленой продукции активним тепловим методом. — К.: Техніка, 1988.
Викторов В. А., Лункин Б. В., Совлуков А. С. Радиоволновые измерения параметров технологических процесов. — М.: Энергоатомиздат, 1989. (рос.)
Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий. Т. 1 и 2. Под ред. Клюева В. В. — М.: Машиностроение, 1986. (рос.)
Лабораторний практикум з дисципліни «Оптичний, тепловий та радіохвильовий контроль». — Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997.
Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни «Оптичний, тепловий та радіохвильовий контроль». — Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997.
Маєвський С. М., Бабак В. П., Щербак Л. М. Основа побудови систем аналізу сигналів у неруйнівному контролі: Навч. посібник для студ. вузів, які навчаються за спец «Фізичні методи та прилади інтроскопії». — К.: Либідь, 1993. — 200 с.
Храмов В. А. Первинні вимірювальні перетворювачі вимірювальних приладів і автоматичних систем: Навч.посібник. — К.: Вища школа, 1998. — 527 с.
Бабак В. П., Хандецький В. С., Шрюфер Е. Обробка сигналів: Підручник для студ. техн. спец, вузів. — К.: Либідь, 1999. — 496 с.
Бублик Г. Ф. Фізичні процеси в приладах і системах: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1997.-200 с.
Білокур І. П. Основи дефектоскопії: Підручник. — К.: «Азимут-Україна», 2004. — 496 с.
Білокур І. П. Елементи дефектоскопії при вивченні неруйнівного контролю. — К.: НМК ВО, 1990. — 252 с.
Алешин Н. П., Лукачев В. Г. Ультразвуковая дефектоскопия. — Минск: Высшая школа, 1987. — 271 с.
Королев М. В., Карпельсон А. Е. Широкополосные ультразвуковые пьезопреобразователи. — М.: Машиностроение, 1982. — 220 с.
Ермолов И. И. Теория и практика ультразвукового контроля. — М.: Машиностроение, 1981. — 240 с. (рос.)