Операція Південний напрям хорв Južni potez серб Јужни потез буквально посування на південь остання наступальна операція

Операція «Південний напрям» (хорв. Južni potez, серб. Јужни потез, буквально: «посування на південь») — остання наступальна операція у рамках низки переможних військових операцій, які повністю змінили стратегічну обстановку на просторах Хорватії та Боснії і Герцеговини. Була логічним продовженням проведеної місяцем раніше . Тривала з 8 по 11 жовтня 1995 року, оскільки з 12 жовтня 1995 по всій території Боснії та Герцеговини набула чинності домовленість про припинення вогню.

Операція «Південне посування»

Боснійська війна

Цілі операції «Южні потез» (

) на карті Боснії та Герцеговини

Координати: 44°24′45″ пн. ш. 17°05′06″ сх. д. / 44.41250000002777654° пн. ш. 17.085100000027779288° сх. д.

Дата:	8 жовтня—11 жовтня 1995
Місце:	Боснійська Країна
Результат:	Перемога хорватської армії та Хорватської ради оборони захоплено Мрконич-Град створено загрозу для Бані-Луки

Сторони

Хорватія

Хорватська рада оборони

Республіка Сербська

Командувачі

Анте Готовіна
Рахім Адемі
Іван Кораде

Міленко Лазич
Ратко Младич

Військові формування

Хорватська армія

Хорватська рада оборони

Військо Республіки Сербської

Військові сили

11000—12000 вояків

5500 вояків

У ході операції 10 жовтня 1995 хорвати за підтримки авіанальотів НАТО зайняли Мрконіч-Град, що дало їм змогу підійти до столиці самопроголошеної Республіки Сербської міста Баня-Лука на небувало близьку відстань (23 км). Завдяки цьому головне місто боснійських сербів опинилося у межах досяжності хорватської артилерії, а боснійській армії вдалося захопити Санський Мост. Подальше просування хорватських і боснійських військ припинилося лише через дипломатичний тиск США, чиї дипломати взяли курс на спробу поєднати Республіку Сербську з мусульмано-хорватським федеративним утворенням в одній державі.

Кінцевою ціллю наступу було також захоплення гідроелектростанції у Бочаці — останнього контрольованого Військом Республіки Сербської істотного джерела електроенергії у західній частині Боснії і Герцеговини.

На кінець операції хорватсько-мусульманські війська контролювали вже 56% території країни.

Операція приневолила сербів погодитися на переговори про мирне розв'язання Боснійської кризи. Перемовини увінчалися Дейтонськими угодами, внаслідок яких місто Мрконич-Град було передано Республіці Сербській в обмін на прохід до Горажде — мусульманського анклаву на сході Боснії.

Примітки

Central Intelligence Agency, Office of Russian and European Analysis (2002). Balkan Battlegrounds: A Military History of the Yugoslav Conflict, 1990–1995. Washington, D.C.: Central Intelligence Agency. ISBN .
В. В. Забара. Формування внутрішніх кордонів у Боснії та Герцеговині в 1992–2000 рр.: від «плану Кутельєро» до міжнародного арбітражу щодо міста Брчко

Посилання

В. В. Забара. Формування внутрішніх кордонів у Боснії та Герцеговині в 1992–2000 рр.: від «плану Кутельєро» до міжнародного арбітражу щодо міста Брчко
(хор.)
www.domovinskirat.com
Ante Gotovina, "Napadajni bojevi i operacije HV i HVO (Hrvatskih snaga)", Knin 1996
www.skabrnja.com

[1] Central Intelligence Agency, Office of Russian and European Analysis (2002). Balkan Battlegrounds: A Military History of the Yugoslav Conflict, 1990–1995. Washington, D.C.: Central Intelligence Agency. ISBN .

[2] В. В. Забара. Формування внутрішніх кордонів у Боснії та Герцеговині в 1992–2000 рр.: від «плану Кутельєро» до міжнародного арбітражу щодо міста Брчко