Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ондіно Леонель Вієра Паласерес ісп Ondino Leonel Viera Palasérez нар 10 вересня 1901 Серро Ларго Уругвай пом 27 липня 19

Ондіно Вієра

Ондіно Вієра

Ондіно Леонель Вієра Паласерес (ісп. Ondino Leonel Viera Palasérez; нар. 10 вересня 1901, Серро-Ларго, Уругвай — пом. 27 липня 1997, Монтевідео, Уругвай) — уругвайський футболіст та тренер.

image
Ондіно Вієра
image
Ондіно Вієра
Ондіно Вієра (1939)
Особисті дані
Повне ім'я Ондіно Леонель Вієра Паласерес
Народження 10 вересня 1901(1901-09-10)
  Серро-Ларго, Уругвай
Смерть 27 липня 1997(1997-07-27) (95 років)
  Монтевідео, Уругвай
Громадянство image Уругвай
Позиція тренер
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1928
1930-1933
1936-1937
1938-1941
1942-1946
1947
1948-1949
1950-1953
1953
1954-1955
1955-1960
1963
1963-1964
1965
1967
1965-1967
1967
1969
1971
1972
1972
1974
1979 		image Збірна Серро-Ларго
image «Насьйональ»
image «Рівер Плейт»
image «Флуміненсе»
image «Васко да Гама»
image «Ботафого»
image «Флуміненсе»
image «Бангу»
image «Палмейрас»
image «Атлетіку Мінейру»
image «Насьйональ»
image Парагвай
image «Гуарані»
image «Серро»
image «Нью-Йорк Скайлайнерс»
image Уругвай
image «Бангу»
image «Колон»
image «Ліверпуль»
image «Пеньяроль»
image «ЛДУ Кіто»
image «Ліверпуль»
image «Ліверпуль»

** Тільки на посаді головного тренера.

image Ондіно Вієра у Вікісховищі

Життєпис

Ранні роки та початок тренерської кар'єри

Ондіна Вьера народився в департаменті Серро-Ларго в 1901 році. Розпочав займатися футболом у віці 6 років, в той період, коли цей вид спорту бурхливо розвивався по всій країні. На футбол його привів батько. Ондіно виступав за провінційні команди в 1920-ті роки, так ніколи і не зумівши пробитися до складу команди майстрів. Досить рано (у 27 років) розпочав тренерську кар'єру — в 1928 році очолив збірну департаменту Серро-Ларго. У 1930 році він поглибив свої знання курсом, прочитаним професором Альберто Суппічі, уругвайським тренером чемпіонів світу 1930 року, в Національній школі фізичного виховання в Монтевідео, який закінчив із званням «Професор з фізичного виховання».

У 1930 році Ондіно Вієра став тренером клубу уругвайського Прімера Дивізіону «Насьйональ» (Монтевідео), який востаннє вигравав національний чемпіонат за шість років до цього. За період перебування на тренерському містку «Насьйоналя» команда будувалася навколо зіркових футболістів тієї епохт, таких як «фельдмаршал» (Гран Маріскаль) Хосе Насассі та Ектор Скароне, які також були частиною збірної Уругваю, котра перемогла на чемпіонаті світу 1930 року й отримала прізвисько «Макіна Бланка» («Біла машина»). У 1931 році насьйональ став другим, а наступного року — третім, але вже в сезоні поступився чемпіонством «Пеньяролю», за гіршою різницею забитих та пропущених м'ячів. Але на той час вище вказані показники не враховувалися, тому було призначено додатковий матч, який провели в 1934 році. Оскільки Вієра покинув клуб заздалегідь, вирішальний поєдинок відбувся у листопаді 1934 року за його наступника, угорця Імре «Амеріко» Сігеті, який того року виграв чемпіонати 1933 та 1934 років.

Починаючи з 1936 року тренував столичний уругвайський клуб «Рівер Плейт», але в період між 1934 та 1938 років угорський тренер Емеріко Гіршль залишався одним з найкращих тренерів клубу й привів команду до перемоги в чемпіонату Уругваю 1936 та 1937 років. Вочкевидь, у вище вказаний період Вієра лише допомагав тренувати угорцю «Рівер Плейт». У 1937 році очолив інший уругвайський клуб, «Дефенсор Спортінг».

Робота в Бразилії

У 1938 році переїхав до тодішньої столиці Бразилії Ріо-де-Жанейро, де до 1941 року очолював клуб вищого дивізіону бразильського чемпіонату «Флуміненсе». У листопаді під час заключних етапів поточного чемпіонату штату Ріо-де-Жанейро замінив свого співвітчизника Карлоса Карломаньйо, який страждав від фізичного виснаження, і таким чином став третім поспіль уругвайцем на тренерській лаві «Флуміненсе». Не вносячи суттєвих змін до побудови гри команли, привів її до третьо поспільї перемоги в турнірі. У 1940 та 1941 роках приводив «Флуміненсе» до перемоги в Лізі Каріока. Сезон 1941 року став першим, який відбувся за офіційними правилами ФІФА, тобто без замін гравців, яких вигнали з поля, та двох таймів по 45 хвилин замість попередніх 40 хвилин. До речі, в ті роки в Бразилії не проводилося жодного національного змагання. З 264 ігор під керівництвом Вієри «Флуміненсе» виграв 158 та відзначився 765 голами, в середньому майже тричі за гру.

У 1942 році призначений головним тренером «Васко да Гами», яка на той час була п'ятим найтитулованішим клубом міста після «Флуміненсе», «Фламенгу», «Ботафого» та «Америки». Ондіно нелише приніс нововведення на клубній футболці (смугаста, натхнення уругваєць черпав з «Рівер Плейта»), але й запропонував тактичні нововведення, зокрема почав використовувати схему 4-2-4. Колишній боксер Маріо Амеріко також приєднався до «Васко да Гами» в 1942 році як масажсит та тренер з фізичної підготовки, з 1950 року супроводжував національну збірну протягом семи чемпіонатів світу як тренер з фізичної підготовки і вище вказаним фактом досяг світової слави.

До 1945 року Ондіно Вієра зумів створити високопродуктивну команду, яка не боялася жодного суперника, а клуб переміг к шостому чемпіонаті штату без жодної поразки. Ондіно заклав фундамент команди, яка отримала назву «Експрес перемоги» (1945—1952), яка увійшла в історію клубу завдяки високій результативності нападників Адеміра, найкращого бомбардира Леле, Ісаяша, Жаїра да Рози Пінто та Шико на лівому фланзі атаки. У середині 1946 року після третьої перемоги поспіль на відносно незначному міському турнірі Taça da Prefeitura do Distrito Federal, Вієру замінив Ернесто Сантос, який не завоював з клубом жодного трофею. У наступні роки тренером був великий Флавіо Коста, який провів клуб через найуспішніший період в його історії, який одночасно з Вієрою перетворив систему розіграшу чемпіонату світу, імпортовану в Бразилію Ізидором Кюршнером наприкінці 30-х років, у систему, засновану на мобільній грі в півзахисті.

У 1947 році Ондіно Вієра працював на тренерському містку «Ботафого» та вивів клуб до третього чемпіонату країни, в якому допоміг команді посісти друге місце, поступившись лише «Васко да Гама» Флавіо Костаса. Серед зірок «Ботафого» того року був і Елено де Фрейтас, якого Вієра спочатку хотів позбутися, оскільки нападник не виправдав покладених на нього сподівань на дисципліну та командний дух, а також Октаву Мораїш. Його наступник Зезе Морейра виграв довгоочікуваний чемпіонський титул у 1948 році. Сам Вієра знову тренував «Флуміненсе» з 1948 по 1949 рік, з яким виграв Кубок Префектури 1948 року, після трьох фіналів програних Флавіо Костасовому «Васко да Гами».

Сам Ондіно замінив брата Зезе Морейри Айморе Морейру на посаді тренера «Бангу» в 1950 році, де пробув до завершення національного чемпіонату 1952 року в січні 1953 року. Разом з клубом із заводського району на заході міста став віце-чемпіоном штату Ріо-де-Жанейро в 1951 році. У двох важких плей-офф «Бангу» програв Флумінесенсе, який на той час тренував Зезе Морейра. На турнірі Ріо-Сан-Паулу «Бангу» посів непересічне для себе 3-тє місце. На той момент зірками «Бангу» були гравці національної збірної Зізінью та Менезеш, які разом стали найкращими бомбардирами в 1952 році з 19 голами, а також аргентинець Рафанеллі. Відомий журналіст Маріо Фільйо, на честь якого офіційно названий стадіон Маракана, назвав статтю про клуб «Новою величчю у футболі в Ріо». У «Бангу», Тім, якого Вієра працевлаштував тренером молодіжної команди у 1951 році, став його наступником на тренерському містку першої команди.

У березні 1953 року приєднався до «Палмейраса» з Сан-Паулу, де гравцем клубу знову став Жаїр да Роза Пінто. Але після того, як «Палмейрас» вже невдало виступив на Турнірі Ріо-Сан-Паулу, у вересні під час матчів чемпіонату штату Сан-Паулу Вієру звільнили. З травня 1954 по лютий 1955 року Вієра працював в «Атлетіку Мінейру» в Белу-Оризонті. Керував клубом у вирішальних матчах чемпіонату штату Мінас-Жерайс 1954 року, який все ще проводився під назвою Кампеонату Мунісіпал де Белу-Орізонті. Але виграв чемпіонсткий титул «Атлетіко» вже його співвітчизника Рікардо Дієс, після перемоги в чотирьох матчах проти суперника Крузейро, які проводилися до травня 1955 року.

Повернення в Уругвай та робота на тренерському містку національних збірних

Того ж року Вієра повернувся до Уругваю. До 1960 року працював у «Насьйоналі», за цей час разом зі столичним клубом тричі поспіль виграв національний чемпіонат (1955, 1956 та 1957 років). У 1958 році знову став віце-чемпіоном країни, а в червні вперше привіз до Уругваю Трофей Терези Еррери (ця подія стала можливою завдяки перемозі в фіналі з рахунком 2:1 в іспанській Ла-Коруньї над «Фламенгу».

У 1963 році знову виїхав за кордон, очоливши національну збірну Парагваю. На Кубку Америки нові підопічні уругвайського фахівця посіли друге місце, сенсаційного поступившись переможцю Болівії, для якої вище вказаний турнір був домашнім. Наступним місцем роботи Ондіно став «Гуарані» зі столиці держави міста Асунсьйон. Разом з «Гуарані» 1964 року виграв чемпіонат Парагваю, який став 6-м в клубній історії. Уругваєць заклав фундамент «золотої епохи» клубу, яка тривала до 1970 року, за цей час команда зі столиці ще двічі стала чемпіоном країни та двічі завоювала срібні медалі національної першості. У 1965 році Вієра повернувся в Уругвай, де тренував клуб «Серро» зі столиці Монтевідео.

Наступного року вже працював головним тренером національної збірної Уругваю. Дебютував на тренерському містку уругвайської збірної 15 травня 1966 року в нічийному (2:2) поєдинку проти Кубку Артігас проти Парагваю. Працював головним тренером збірної під час чемпіонату світу 1966 року в Англії. На вище вказаному турнірі він став першим тренером, який випустив на поле власного сина — Мільтона Вієру, який народився в Бразилії, — в рамках чемпіонату світу. Уругвай розпочав з тактичної системи 1-4-4-1, в якій ліберо діяв за лінією із чотирьох захисників. На груповому етапі Уругваю вдалося вирвати нічию з рахунком 0:0 у майбутніх переможців турніру, Англії, на «Вемблі» у першому турі — єдина гра, яку Англія не виграла на чемпіонаті світу 1966 року. Завдяки перемозі (2:1) над Францією та ще одній безгольовій нічиїй Уругваю вдалося вийти до чвертьфіналу турніру, де вони посступилися з рахунком 0:4 майбутньому віце-чемпіону збірній Німеччини. З точки зору уругвайців перемога німців не була такою беззаперечно. Вже за рахунку 1:0 на 12-й хвилині німецький футболіст Карл-Гайнц Шнеллінгер здававлося б зумисно зіграв рукою. А напередодні ще трьох голів у виконанні німців англійський арбітр Джим Фінні видалив з поля двох уругвайських гравців у період між 49-ю та 54-ю хвилинами. Після того, як німецький арбітр Рудольф Крейтляйн зробив декілька суперечливих свистків в іншій чвертьфінальній парі, де англійці перемогли збірну Аргентини, і, таким чином, всі південноамериканські команди були вибиті з турніру, виникли деякі теорії змови. У 1967 році Енріке Фернандес змінив Вієру в Селесті.

З травня по липень 1967 року тренував «Серро», а згодом з перемінним успіхом очолював «Нью-Йорк Скайлайнерс», який виступав під егідою United Soccer Association. В останньому поєдинку «Нью-Йорк Скайлайнерс» грав проти «Г'юстон Старз», який тренував колишній підопічний Ондіно по «Флуміненсе» Мартім Франсішку, команди розписали нічию 2:2. З кінця серпня по кінця вересня 1967 року змінив на посаді головного тренера «Бангу» Мартіма Франсішку.

У 1969 році очолив аргентинський клуб «Колон» з міста Санта-Фе, який 1966 року вийшов до вищого дивізіону чемпіонату Аргентини. У 1971 та 1972 році тренував столичні уругвайські клуби «Ліверпуль» та «Пеньяроль» відповідно. З «Ліверпулем» посів третє місця в національному чемпіонаті, найкращого результат в історії клубу. На тренерському містку «Орінегрос» дебют Вієри також був вдалим, 28 січня 1972 року у Кубку Південної Атлантики його підопічні з рахунком 2:0 обіграли «Бока Хуніорс». Однак того ж року його на тренерському містку замінив Нестор Гонсальвес, після того, як він із травня по червень 1972 року тренував еквадорський клуб «ЛДУ Кіто». У грудні 1974 року повернувся до «Ліверпуля» (Монтевідео), який знову тренував у 1979 році.

Ондіно Вієра сказав наступні слова: «Інші країни мають свою історію, Уругвай має свій футбол». Входить до списку Сезара Вієри як співавтор книги 2002 року «El futbol: arte de América» («Футбол: мистецтво Америки»).

Помер 27 червня 1997 року від серцевої недостатності. Парламент Уругваю віддав належне його роботі.

Особисте життя

Син Ондіна, Мільтон Вієра (рід. 11 травня 1946), колишній півзахисник збірної Уругваю, виступав на чемпіонаті світу 1966 року, а також за такі клуби, як «Насьйональ», «Бока Хуніорс», «Пеньяроль», «Олімпіакос» та АЕК.

Досягнення

Як тренера

«Насьйональ»
«Флуміненсе»
  • image Кубок Оскара Кокса
    • image Володар (1): 1941
  • image Міський футбольний турнірі Ріо-де-Жанейру
    • image Чемпіон (1): 1948
  • image Початковий турнір Ліги Каріока
    • image Чемпіон (2): 1940, 1941
«Васко да Гама»
  • image Початковий турнір Ліги Каріока
    • image Чемпіон (1): 1945
  • image Швидкий турнір у Ріо-де-Жанейру
    • image Чемпіон (1): 1945
  • image Футбольний турнір міста Ріо-де-Жанейру
    • image Чемпіон (2): 1945, 1946
Бангу
  • image x image Початковий турнір Ріо-Сан-Паулу
    • image Чемпіон (1): 1951
Гуарані
Парагвай

Примітки

  1. En recuerdo de Pedro de Hegedüs [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
  2. Marcelo Rozenberg: Ondino Vieira — Ex-técnico do Flu, Vasco e River Plate [ 21 грудня 2019 у Wayback Machine.], Terceiro Tempo: Que Fim Levou? (ісп.)
  3. José Lins do Rego, Mário Filho und Nelson Rodrigues: «Com brasileiro, não há quem possa!»: futebol e identidade nacional, Universidade Estadual Paulista, 2004, S. 154
  4. Ediouro Publicações, 2006, Marcos Eduardo Neves: «Nunca houve um homem como Heleno», S. 151–2
  5. Ondino Vieira [ 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Verdazzo! (порт.)
  6. Juan Ramón Carrasco es el 44º técnico de la Selección [ 15 серпня 2017 у Wayback Machine.] (ісп.)
  7. Marcos Silvera Antúnez: Club Atlético Peñarol — 120, «Directores Técnicos», Ediciones El Galeón, Montevideo 2011, S. 136 —
  8. Luciano Álvarez: Historia de Peñarol, 3. Auflage 2010, 512
  9. Mayor goleada ante Peñarol [ 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
  10. Julio César Antúnez: «Soy el técnico, incluido Ondino Viera, que sacó los mejores resultados» [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Tenfield (ісп.)
  11. Clarín, Centro de documentacion e investigacion de la cultura de izquierdas en la Argentina, 1997
  12. Diario de sesiones de la Cámara de Senadores de la República Oriental del Uruguay, Vol. 383

Посилання

  • Профіль тренера на сайті transfermarkt.com
  • Профіль тренера на сайті zerozero.pt
  • Профіль тренера [ 24 червня 2019 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
  • Профіль тренера [ 24 червня 2019 у Wayback Machine.] на сайті fussballdaten.de
  • Ondino Viera… o futebol como ciência [ 21 серпня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
  • Uruguay — Winning Coaches Professional Era [ 19 жовтня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
  • (ісп.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ondino Leonel Viyera Palaseres isp Ondino Leonel Viera Palaserez nar 10 veresnya 1901 Serro Largo Urugvaj pom 27 lipnya 1997 Montevideo Urugvaj urugvajskij futbolist ta trener Ondino Viyera Ondino Viyera Ondino Viyera 1939 Osobisti dani Povne im ya Ondino Leonel Viyera Palaseres Narodzhennya 10 veresnya 1901 1901 09 10 Serro Largo Urugvaj Smert 27 lipnya 1997 1997 07 27 95 rokiv Montevideo Urugvaj Gromadyanstvo Urugvaj Poziciya trener Trenerska diyalnist Sezoni Komanda Misce 1928 1930 1933 1936 1937 1938 1941 1942 1946 1947 1948 1949 1950 1953 1953 1954 1955 1955 1960 1963 1963 1964 1965 1967 1965 1967 1967 1969 1971 1972 1972 1974 1979 Zbirna Serro Largo Nasjonal River Plejt Fluminense Vasko da Gama Botafogo Fluminense Bangu Palmejras Atletiku Minejru Nasjonal Paragvaj Guarani Serro Nyu Jork Skajlajners Urugvaj Bangu Kolon Liverpul Penyarol LDU Kito Liverpul Liverpul Tilki na posadi golovnogo trenera Ondino Viyera u VikishovishiZhittyepisRanni roki ta pochatok trenerskoyi kar yeri Ondina Vera narodivsya v departamenti Serro Largo v 1901 roci Rozpochav zajmatisya futbolom u vici 6 rokiv v toj period koli cej vid sportu burhlivo rozvivavsya po vsij krayini Na futbol jogo priviv batko Ondino vistupav za provincijni komandi v 1920 ti roki tak nikoli i ne zumivshi probitisya do skladu komandi majstriv Dosit rano u 27 rokiv rozpochav trenersku kar yeru v 1928 roci ocholiv zbirnu departamentu Serro Largo U 1930 roci vin poglibiv svoyi znannya kursom prochitanim profesorom Alberto Suppichi urugvajskim trenerom chempioniv svitu 1930 roku v Nacionalnij shkoli fizichnogo vihovannya v Montevideo yakij zakinchiv iz zvannyam Profesor z fizichnogo vihovannya U 1930 roci Ondino Viyera stav trenerom klubu urugvajskogo Primera Divizionu Nasjonal Montevideo yakij vostannye vigravav nacionalnij chempionat za shist rokiv do cogo Za period perebuvannya na trenerskomu mistku Nasjonalya komanda buduvalasya navkolo zirkovih futbolistiv tiyeyi epoht takih yak feldmarshal Gran Mariskal Hose Nasassi ta Ektor Skarone yaki takozh buli chastinoyu zbirnoyi Urugvayu kotra peremogla na chempionati svitu 1930 roku j otrimala prizvisko Makina Blanka Bila mashina U 1931 roci nasjonal stav drugim a nastupnogo roku tretim ale vzhe v sezoni postupivsya chempionstvom Penyarolyu za girshoyu rizniceyu zabitih ta propushenih m yachiv Ale na toj chas vishe vkazani pokazniki ne vrahovuvalisya tomu bulo priznacheno dodatkovij match yakij proveli v 1934 roci Oskilki Viyera pokinuv klub zazdalegid virishalnij poyedinok vidbuvsya u listopadi 1934 roku za jogo nastupnika ugorcya Imre Ameriko Sigeti yakij togo roku vigrav chempionati 1933 ta 1934 rokiv Pochinayuchi z 1936 roku trenuvav stolichnij urugvajskij klub River Plejt ale v period mizh 1934 ta 1938 rokiv ugorskij trener Emeriko Girshl zalishavsya odnim z najkrashih treneriv klubu j priviv komandu do peremogi v chempionatu Urugvayu 1936 ta 1937 rokiv Vochkevid u vishe vkazanij period Viyera lishe dopomagav trenuvati ugorcyu River Plejt U 1937 roci ocholiv inshij urugvajskij klub Defensor Sporting Robota v Braziliyi U 1938 roci pereyihav do todishnoyi stolici Braziliyi Rio de Zhanejro de do 1941 roku ocholyuvav klub vishogo divizionu brazilskogo chempionatu Fluminense U listopadi pid chas zaklyuchnih etapiv potochnogo chempionatu shtatu Rio de Zhanejro zaminiv svogo spivvitchiznika Karlosa Karlomanjo yakij strazhdav vid fizichnogo visnazhennya i takim chinom stav tretim pospil urugvajcem na trenerskij lavi Fluminense Ne vnosyachi suttyevih zmin do pobudovi gri komanli priviv yiyi do treto pospilyi peremogi v turniri U 1940 ta 1941 rokah privodiv Fluminense do peremogi v Lizi Karioka Sezon 1941 roku stav pershim yakij vidbuvsya za oficijnimi pravilami FIFA tobto bez zamin gravciv yakih vignali z polya ta dvoh tajmiv po 45 hvilin zamist poperednih 40 hvilin Do rechi v ti roki v Braziliyi ne provodilosya zhodnogo nacionalnogo zmagannya Z 264 igor pid kerivnictvom Viyeri Fluminense vigrav 158 ta vidznachivsya 765 golami v serednomu majzhe trichi za gru U 1942 roci priznachenij golovnim trenerom Vasko da Gami yaka na toj chas bula p yatim najtitulovanishim klubom mista pislya Fluminense Flamengu Botafogo ta Ameriki Ondino nelishe prinis novovvedennya na klubnij futbolci smugasta nathnennya urugvayec cherpav z River Plejta ale j zaproponuvav taktichni novovvedennya zokrema pochav vikoristovuvati shemu 4 2 4 Kolishnij bokser Mario Ameriko takozh priyednavsya do Vasko da Gami v 1942 roci yak masazhsit ta trener z fizichnoyi pidgotovki z 1950 roku suprovodzhuvav nacionalnu zbirnu protyagom semi chempionativ svitu yak trener z fizichnoyi pidgotovki i vishe vkazanim faktom dosyag svitovoyi slavi Do 1945 roku Ondino Viyera zumiv stvoriti visokoproduktivnu komandu yaka ne boyalasya zhodnogo supernika a klub peremig k shostomu chempionati shtatu bez zhodnoyi porazki Ondino zaklav fundament komandi yaka otrimala nazvu Ekspres peremogi 1945 1952 yaka uvijshla v istoriyu klubu zavdyaki visokij rezultativnosti napadnikiv Ademira najkrashogo bombardira Lele Isayasha Zhayira da Rozi Pinto ta Shiko na livomu flanzi ataki U seredini 1946 roku pislya tretoyi peremogi pospil na vidnosno neznachnomu miskomu turniri Taca da Prefeitura do Distrito Federal Viyeru zaminiv Ernesto Santos yakij ne zavoyuvav z klubom zhodnogo trofeyu U nastupni roki trenerom buv velikij Flavio Kosta yakij proviv klub cherez najuspishnishij period v jogo istoriyi yakij odnochasno z Viyeroyu peretvoriv sistemu rozigrashu chempionatu svitu importovanu v Braziliyu Izidorom Kyurshnerom naprikinci 30 h rokiv u sistemu zasnovanu na mobilnij gri v pivzahisti U 1947 roci Ondino Viyera pracyuvav na trenerskomu mistku Botafogo ta viviv klub do tretogo chempionatu krayini v yakomu dopomig komandi posisti druge misce postupivshis lishe Vasko da Gama Flavio Kostasa Sered zirok Botafogo togo roku buv i Eleno de Frejtas yakogo Viyera spochatku hotiv pozbutisya oskilki napadnik ne vipravdav pokladenih na nogo spodivan na disciplinu ta komandnij duh a takozh Oktavu Morayish Jogo nastupnik Zeze Morejra vigrav dovgoochikuvanij chempionskij titul u 1948 roci Sam Viyera znovu trenuvav Fluminense z 1948 po 1949 rik z yakim vigrav Kubok Prefekturi 1948 roku pislya troh finaliv progranih Flavio Kostasovomu Vasko da Gami Sam Ondino zaminiv brata Zeze Morejri Ajmore Morejru na posadi trenera Bangu v 1950 roci de probuv do zavershennya nacionalnogo chempionatu 1952 roku v sichni 1953 roku Razom z klubom iz zavodskogo rajonu na zahodi mista stav vice chempionom shtatu Rio de Zhanejro v 1951 roci U dvoh vazhkih plej off Bangu prograv Fluminesense yakij na toj chas trenuvav Zeze Morejra Na turniri Rio San Paulu Bangu posiv neperesichne dlya sebe 3 tye misce Na toj moment zirkami Bangu buli gravci nacionalnoyi zbirnoyi Zizinyu ta Menezesh yaki razom stali najkrashimi bombardirami v 1952 roci z 19 golami a takozh argentinec Rafanelli Vidomij zhurnalist Mario Filjo na chest yakogo oficijno nazvanij stadion Marakana nazvav stattyu pro klub Novoyu velichchyu u futboli v Rio U Bangu Tim yakogo Viyera pracevlashtuvav trenerom molodizhnoyi komandi u 1951 roci stav jogo nastupnikom na trenerskomu mistku pershoyi komandi U berezni 1953 roku priyednavsya do Palmejrasa z San Paulu de gravcem klubu znovu stav Zhayir da Roza Pinto Ale pislya togo yak Palmejras vzhe nevdalo vistupiv na Turniri Rio San Paulu u veresni pid chas matchiv chempionatu shtatu San Paulu Viyeru zvilnili Z travnya 1954 po lyutij 1955 roku Viyera pracyuvav v Atletiku Minejru v Belu Orizonti Keruvav klubom u virishalnih matchah chempionatu shtatu Minas Zherajs 1954 roku yakij vse she provodivsya pid nazvoyu Kampeonatu Munisipal de Belu Orizonti Ale vigrav chempionstkij titul Atletiko vzhe jogo spivvitchiznika Rikardo Diyes pislya peremogi v chotiroh matchah proti supernika Kruzejro yaki provodilisya do travnya 1955 roku Povernennya v Urugvaj ta robota na trenerskomu mistku nacionalnih zbirnih Togo zh roku Viyera povernuvsya do Urugvayu Do 1960 roku pracyuvav u Nasjonali za cej chas razom zi stolichnim klubom trichi pospil vigrav nacionalnij chempionat 1955 1956 ta 1957 rokiv U 1958 roci znovu stav vice chempionom krayini a v chervni vpershe priviz do Urugvayu Trofej Terezi Erreri cya podiya stala mozhlivoyu zavdyaki peremozi v finali z rahunkom 2 1 v ispanskij La Korunyi nad Flamengu U 1963 roci znovu viyihav za kordon ocholivshi nacionalnu zbirnu Paragvayu Na Kubku Ameriki novi pidopichni urugvajskogo fahivcya posili druge misce sensacijnogo postupivshis peremozhcyu Boliviyi dlya yakoyi vishe vkazanij turnir buv domashnim Nastupnim miscem roboti Ondino stav Guarani zi stolici derzhavi mista Asunsjon Razom z Guarani 1964 roku vigrav chempionat Paragvayu yakij stav 6 m v klubnij istoriyi Urugvayec zaklav fundament zolotoyi epohi klubu yaka trivala do 1970 roku za cej chas komanda zi stolici she dvichi stala chempionom krayini ta dvichi zavoyuvala sribni medali nacionalnoyi pershosti U 1965 roci Viyera povernuvsya v Urugvaj de trenuvav klub Serro zi stolici Montevideo Nastupnogo roku vzhe pracyuvav golovnim trenerom nacionalnoyi zbirnoyi Urugvayu Debyutuvav na trenerskomu mistku urugvajskoyi zbirnoyi 15 travnya 1966 roku v nichijnomu 2 2 poyedinku proti Kubku Artigas proti Paragvayu Pracyuvav golovnim trenerom zbirnoyi pid chas chempionatu svitu 1966 roku v Angliyi Na vishe vkazanomu turniri vin stav pershim trenerom yakij vipustiv na pole vlasnogo sina Miltona Viyeru yakij narodivsya v Braziliyi v ramkah chempionatu svitu Urugvaj rozpochav z taktichnoyi sistemi 1 4 4 1 v yakij libero diyav za liniyeyu iz chotiroh zahisnikiv Na grupovomu etapi Urugvayu vdalosya virvati nichiyu z rahunkom 0 0 u majbutnih peremozhciv turniru Angliyi na Vembli u pershomu turi yedina gra yaku Angliya ne vigrala na chempionati svitu 1966 roku Zavdyaki peremozi 2 1 nad Franciyeyu ta she odnij bezgolovij nichiyij Urugvayu vdalosya vijti do chvertfinalu turniru de voni posstupilisya z rahunkom 0 4 majbutnomu vice chempionu zbirnij Nimechchini Z tochki zoru urugvajciv peremoga nimciv ne bula takoyu bezzaperechno Vzhe za rahunku 1 0 na 12 j hvilini nimeckij futbolist Karl Gajnc Shnellinger zdavavlosya b zumisno zigrav rukoyu A naperedodni she troh goliv u vikonanni nimciv anglijskij arbitr Dzhim Finni vidaliv z polya dvoh urugvajskih gravciv u period mizh 49 yu ta 54 yu hvilinami Pislya togo yak nimeckij arbitr Rudolf Krejtlyajn zrobiv dekilka superechlivih svistkiv v inshij chvertfinalnij pari de anglijci peremogli zbirnu Argentini i takim chinom vsi pivdennoamerikanski komandi buli vibiti z turniru vinikli deyaki teoriyi zmovi U 1967 roci Enrike Fernandes zminiv Viyeru v Selesti Z travnya po lipen 1967 roku trenuvav Serro a zgodom z pereminnim uspihom ocholyuvav Nyu Jork Skajlajners yakij vistupav pid egidoyu United Soccer Association V ostannomu poyedinku Nyu Jork Skajlajners grav proti G yuston Starz yakij trenuvav kolishnij pidopichnij Ondino po Fluminense Martim Fransishku komandi rozpisali nichiyu 2 2 Z kincya serpnya po kincya veresnya 1967 roku zminiv na posadi golovnogo trenera Bangu Martima Fransishku U 1969 roci ocholiv argentinskij klub Kolon z mista Santa Fe yakij 1966 roku vijshov do vishogo divizionu chempionatu Argentini U 1971 ta 1972 roci trenuvav stolichni urugvajski klubi Liverpul ta Penyarol vidpovidno Z Liverpulem posiv tretye miscya v nacionalnomu chempionati najkrashogo rezultat v istoriyi klubu Na trenerskomu mistku Orinegros debyut Viyeri takozh buv vdalim 28 sichnya 1972 roku u Kubku Pivdennoyi Atlantiki jogo pidopichni z rahunkom 2 0 obigrali Boka Huniors Odnak togo zh roku jogo na trenerskomu mistku zaminiv Nestor Gonsalves pislya togo yak vin iz travnya po cherven 1972 roku trenuvav ekvadorskij klub LDU Kito U grudni 1974 roku povernuvsya do Liverpulya Montevideo yakij znovu trenuvav u 1979 roci Ondino Viyera skazav nastupni slova Inshi krayini mayut svoyu istoriyu Urugvaj maye svij futbol Vhodit do spisku Sezara Viyeri yak spivavtor knigi 2002 roku El futbol arte de America Futbol mistectvo Ameriki Pomer 27 chervnya 1997 roku vid sercevoyi nedostatnosti Parlament Urugvayu viddav nalezhne jogo roboti Osobiste zhittyaSin Ondina Milton Viyera rid 11 travnya 1946 kolishnij pivzahisnik zbirnoyi Urugvayu vistupav na chempionati svitu 1966 roku a takozh za taki klubi yak Nasjonal Boka Huniors Penyarol Olimpiakos ta AEK DosyagnennyaYak trenera Nasjonal Primera Divizion Urugvayu Chempion 4 1933 1955 1956 1957 Fluminense Liga Karioka Chempion 3 1938 1940 1941 Kubok Oskara Koksa Volodar 1 1941 Miskij futbolnij turniri Rio de Zhanejru Chempion 1 1948 Pochatkovij turnir Ligi Karioka Chempion 2 1940 1941 Vasko da Gama Liga Karioka Chempion 1 1945 Pochatkovij turnir Ligi Karioka Chempion 1 1945 Shvidkij turnir u Rio de Zhanejru Chempion 1 1945 Futbolnij turnir mista Rio de Zhanejru Chempion 2 1945 1946 Bangu x Pochatkovij turnir Rio San Paulu Chempion 1 1951 Guarani Primera Divizion Paragvayu Chempion 1 1964 Paragvaj Sribnij prizer Chempionatu Pivdennoyi Ameriki 1963PrimitkiEn recuerdo de Pedro de Hegedus 4 bereznya 2016 u Wayback Machine isp Marcelo Rozenberg Ondino Vieira Ex tecnico do Flu Vasco e River Plate 21 grudnya 2019 u Wayback Machine Terceiro Tempo Que Fim Levou isp Jose Lins do Rego Mario Filho und Nelson Rodrigues Com brasileiro nao ha quem possa futebol e identidade nacional Universidade Estadual Paulista 2004 S 154 Ediouro Publicacoes 2006 Marcos Eduardo Neves Nunca houve um homem como Heleno S 151 2 Ondino Vieira 25 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Verdazzo port Juan Ramon Carrasco es el 44º tecnico de la Seleccion 15 serpnya 2017 u Wayback Machine isp Marcos Silvera Antunez Club Atletico Penarol 120 Directores Tecnicos Ediciones El Galeon Montevideo 2011 S 136 ISBN 978 9974 553 79 8 Luciano Alvarez Historia de Penarol 3 Auflage 2010 512 Mayor goleada ante Penarol 30 zhovtnya 2016 u Wayback Machine isp Julio Cesar Antunez Soy el tecnico incluido Ondino Viera que saco los mejores resultados 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Tenfield isp Clarin Centro de documentacion e investigacion de la cultura de izquierdas en la Argentina 1997 Diario de sesiones de la Camara de Senadores de la Republica Oriental del Uruguay Vol 383PosilannyaProfil trenera na sajti transfermarkt com Profil trenera na sajti zerozero pt Profil trenera 24 chervnya 2019 u Wayback Machine na sajti worldfootball net Profil trenera 24 chervnya 2019 u Wayback Machine na sajti fussballdaten de Ondino Viera o futebol como ciencia 21 serpnya 2020 u Wayback Machine isp Uruguay Winning Coaches Professional Era 19 zhovtnya 2006 u Wayback Machine angl isp

Дата публікації:
Топ