Григо́рій Омеля́нович Оме́льченко (нар. 4 травня 1951, с. (Новоселиця), Полтавська область) — український політик, колишній народний депутат України, Герой України (2010). Кандидат юридичних наук, доцент, генерал-лейтенант.
Омельченко Григорій Омелянович | |
---|---|
![]() | |
Начальник відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю Головного управління військової контррозвідки СБУ | |
1992 — 1994 | |
Народився | 4 травня 1951 (73 роки) (Новоселиця), Миргородський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | політик |
Громадянство | |
Alma mater | (Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка) (1976) |
Політична партія | Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» |
Нагороди | |
![]() | |
omelchenko.openua.net/bio.php | |
2-го скликання | |||
позапартійний | 11 травня 1994 | — | 12 травня 1998 |
3-го скликання | |||
позапартійний | 12 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
4-го скликання | |||
УРП «Собор» | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
5-го скликання | |||
Блок Юлії Тимошенко (позапартійний) | 7 червня 2006 | — | 15 червня 2007 |
6-го скликання | |||
ВО «Батьківщина» (Блок Юлії Тимошенко) | 23 листопада 2007 | — | 12 грудня 2012 |
Освіта
У 1976 році закінчив юридичний факультет Київського університету за спеціальністю «юрист».
Кар'єра
У 1968–1969 роках — робітник радгоспу, с. Дібрівка Миргородського району, Полтавської області.
У 1969–1971 роках служив у армії.
З 1971 по 1976 рік був студентом Київського університету.
З 1976 по 1983 рік працював слідчим, старшим слідчим, заступником начальника слідчого відділу у МВС УРСР.
У 1983–1986 роках — ад'юнкт Київської вищої школи міліції МВС СРСР.
З 1986 по 1992 роки — викладач, старший викладач, в.о. доцента у Київській вищій школі міліції (тепер Українська академія внутрішніх справ).
У липні 1990 року був делегатом XXVIII з'їзду КПРС.
Висувався кандидатом в народні депутати України у березні 1990 року по округу № 7 (9.4 % голосів, 4-е місце серед 22-х претендентів). Один із засновників Спілки офіцерів України (СОУ), почесний голова Спілки. З березня 1992 року по квітень 1993 — голова СОУ, потім (з 1993 по 1998) заступник голови СОУ.
У 1992–1994 роках працював начальником відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю в Головному управлінні військової контррозвідки СБУ. Був консультантом Комісії з питань оборони і державної безпеки Верховної Ради України 12(1) скликання.
Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року (1-й тур) до квітня 1998 року, Кременчуцький-Крюківський виборчий округ № 322, Полтавська область, висувався виборцями. Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Член групи «Реформи». 1-й тур: з'яв. 76,6 %, за 61,86 %. 11 суперників (основний — Михайлов В. Д., н. 1944, член КПУ; Сталеливарний завод м. Кременчука, начальник відділу; член ЦК КПУ; 1-й тур — 9,41 %).
У грудні 1997 — липні 2000 років — член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України.
З березня 1998 року по квітень 2002 — народний депутат України 3-го скликання, виборчий округ № 146, Полтавська область. З'явилось 70,1 %, за 29,4 %, 10 суперників. На час виборів: народний депутат України. Був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Вперед, Україно!», № 2 в списку.
З липня 1998 року по лютий 2000 — член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією, член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з лютого 2000 року), голова депутатської слідчої комісії (з червня 1999 року). Уповноважений представник (липень 1998 — березень 2000).
Спільно з народним депутатом (А. Єрмаком) проводив депутатське розслідування щодо причин доведення (банку «Україна») до банкрутства та його ліквідації.
З грудня 1999 року по листопад 2005 — заступник голови Української республіканської партії «Собор».
З квітня 2002 року по квітень 2006 — народний депутат України 4-го скликання від Блоку Ю.Тимошенко, № 3 в списку. На час виборів: народний депутат України, член УНП «Собор». З травня 2002 року член фракції Блоку Ю.Тимошенко, заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з червня 2002 року).
У 2002–2005 роках — голова ВГО "Спілка офіцерів України" .
У 2006–2007 роках народний депутат України 5-го скликання від Блоку Ю.Тимошенко, № 7 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний.
У 2007–2012 роках — народний депутат України 6-го скликання від Блоку Ю.Тимошенко, № 7 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член ВО «Батьківщина». З 23 листопада 2007 по 21 вересня 2010 — член фракції «Блок Юлії Тимошенко». Голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю і тероризмом та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
21 серпня 2006 року — присвоєно військове звання генерал-майора.
21 серпня 2007 року — присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.
14 жовтня 2009 року — написав заяву про вихід з партії ВО «Батьківщина». 22 жовтня того ж року його було виключено з фракції БЮТ.
У 2012 році балотувався до Верховної Ради як 10-й номер списку політичної партії «Наша Україна»
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (8 лютого 2010) — за визначні особисті заслуги в утвердженні незалежної Української держави, самовідданість у відстоюванні конституційних прав і свобод громадян України, багаторічну плідну законодавчу і громадсько-політичну діяльність
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (4 травня 2007) — за вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, зміцнення законності та правопорядку, багаторічну законотворчу і громадсько-політичну діяльність
Особисте життя
Одружений.
Майстер спорту з рукопашного бою.
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 1 листопада 2019.
- Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- Указ Президента України від 21 серпня 2006 року № 711/2006 «Про присвоєння військового звання»
- Указ Президента України від 21 серпня 2007 року № 728/2007 «Про присвоєння військового звання»
- (укр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- (укр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- (укр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
- Указ Президента України від 8 лютого 2010 року № 136/2010 «Про присвоєння Г. Омельченку звання Герой України»
- Указ Президента України від 4 травня 2007 року № 384/2007 «Про нагородження Г. Омельченка орденом князя Ярослава Мудрого»
Посилання
- Омельченко Григорій Омелянович [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 2-го скликання, сторінка депутата [ 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 3-го скликання, сторінка депутата [ 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 4-го скликання, сторінка депутата [ 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 5-го скликання, сторінка депутата [ 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 6-го скликання, сторінка депутата [ 18 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- 30 сребреников для Иуды или сколько стоит «герой Украины»? [ 30 березня 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет