Олійник Володимир Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Олійник.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Володимир Олійник.

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Володимир Петрович Олійник
Народився	25 вересня 1932(1932-09-25) Слободище
Помер	10 листопада 2006(2006-11-10) (74 роки)
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Діяльність	філолог
Alma mater	Київський державний педагогічний інститут
Галузь	філологія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Членство	Національна спілка журналістів України

Володимир Петрович Олійник (25 вересня 1932, Слободище — 10 листопада 2006) — кандидат філологічних наук, професор кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Київського університету імені Т. Шевченка, науковий керівник Вищої школи реклами. Член Національної спілки журналістів України (з 1964 року).

Життєпис

Народився 25 вересня 1932року в селі Слободищі Іллінецького району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Київського державного педагогічного інституту. У 1955—1958 роках навчався в аспірантурі. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Реалізм Степана Васильченка».

Викладав навчальні курси та дисципліни:

• Теорія і практика радіожурналістики;
• Реклама і «паблік рилейшинз»;
• Риторика (неориторика).

З серпня 1958 по вересень 1967 року — редактор, старший редактор дирекції радіомовлення на закордон Держтелерадіо України. З вересня 1967 року — старший викладач, доцент факультету журналістики, професор, з липня 1994 по липень 1998 року — завідувач кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Київського університету імені Т. Шевченка.

Могила Володимира Олійника

Помер 10 листопада 2006 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Праці

Автор навчального посібника «Радіопубліцистика. Проблеми теорії та майстерності (рос.)» (1978, видавництво Київського університету), книги «Творчість Степана Васильченка» (1979, видавництво Київського університету), брошур, статей, циклів радіопрограм.

Джерела

• Верховна Рада України