Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Лейбфрейд Олександр Юрійович | |||
|---|---|---|---|
| Лейбфрейд Олександр Юрійович | |||
 | |||
| Народився | 3 жовтня 1911 Харків | ||
| Помер | 26 травня 2003 (91 рік) Дортмунд | ||
| Країна |  Російська імперія →  УРСР →  Україна →  Німеччина | ||
| Діяльність | архітектор | ||
| Alma mater | Харківський інженерно-будівельний інститут | ||
| Вчене звання | кандидат архітектурних наук | ||
| Науковий ступінь | кандидат наук | ||
| Науковий керівник | Пестриков Михайло Родіонович | ||
| Відомий завдяки: | краєзнавчі дослідження Харківщини | ||
| Нагороди |
| ||
Олекса́ндр Ю́рійович Лейбфрейд (* 3 жовтня (20 вересня) 1911, Харків — † 26 травня 2003, Дортмунд) — український архітектор та краєзнавець, педагог, кандидат архітектури, доцент, 1933 — член Союзу архітекторів України, 1945 — кандидат архітектури, 1947 — доцент; нагороджений медаллю «За доблесну працю в Великій Вітчизняній війні».
Життєпис
Народився у сім'ї інженера-будівельника. Його батько — — інженер-будівельник, професор, автор підручників з будівельної справи.
На початку 1930-х закінчив будівельну професійну школу, потім — архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту.
Був серед складу Організаційного комітету зі скликання Першого з'їзду архітекторів УРСР.
За його проектами збудовано багато промислових та цивільних споруд в Україні, зокрема, і у Харкові.
З 1935 по 1986 рік він викладав у Харківському інженерно-будівельному інституті, займався науковою роботою, здобув ступінь кандидата архітектури.
З того ж 1935 року керував Першою архітектурною майстернею в Харківському Промбудпроекті, був головним архітектором проектного інституту.
Серед післявоєнних робіт — відновлення будови Олексія Бекетова — серед будов автотранспортного технікуму на площі Тевелєва; відновлення й реконструкція турбінного заводу й корпусів ФЕДу.
1980 року його прийняли до клубу «Краєзнавець». Багато років займався просвітницькою діяльністю, вів краєзнавчу роботу, писав книги і статті, брав участь у теле- й радіопередачах. Неодноразово виступав на засіданнях клубу «Краєзнавець» з доповідями про історію архітектури Слобожанщини.
В 1985 році з його ініціативи виходить путівник «Харків. Архітектура, пам'ятники, новобудови».
1990 року завершив проект меморіалу у Дробицькому Яру — у співавторстві з В. Я. Савенковим, відкрито в 2002 році.
В 1994 році його обрано Почесним членом Української академії архітектури.
У 1995 році йому присвоєно звання «Почесний краєзнавець України».
1998 року стає лауреатом творчої премії Харківського міськвиконкому — в галузі архітектури за книгу «Харків. Від фортеці до столиці» — у співавторстві з Ю. Ю. Поляковою.
У 2000 році у серії «Краєзнавці Слобожанщини» вийшов друком бібліографічний покажчик, підготовлений у Харківській державній науковій бібліотеці до його 90-річчя, видання містить відомості про майже 500 публікацій, деякі малюнки архітектора.
2000 року переїхав до Дортмунда, де проживав старший син, але зв'язків з клубом «Краєзнавець» не припинив; друкував книги та статті. Величезну колекцію негативів архітектурних споруд Харкова, слайдів, фотографій, яку частково перед від'їздом передав академії міського господарства, університету будівництва та архітектури і Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка.
2001 року в Дортмунді відбулася виставка Лейбфрейда.
Його авторству належать роботи та проекти по реконструкції і будівництву промислових корпусів й адміністративних будов в Харкові, інших містах України та Росії.
Був переможцем цілого ряду архітектурних конкурсів; нагороджений медаллю та Почесною Ленінською грамотою.
Реалізовано понад 40 його архітектурно-інженерних проектів.
Посилання
- Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 2. Soviet Avant-garde: 1917—1933. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 215.
- https://sites.google.com/site/aulejbfrejd/home/biograficeskij-ocerk [ 25 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Ожина(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Batko Posada Diti Druzhina Mati Lejbfrejd Oleksandr YurijovichLejbfrejd Oleksandr YurijovichNarodivsya3 zhovtnya 1911 1911 10 03 HarkivPomer26 travnya 2003 2003 05 26 91 rik DortmundKrayinaRosijska imperiya URSR Ukrayina NimechchinaDiyalnistarhitektorAlma materHarkivskij inzhenerno budivelnij institutVchene zvannyakandidat arhitekturnih naukNaukovij stupinkandidat naukNaukovij kerivnikPestrikov Mihajlo RodionovichVidomij zavdyaki krayeznavchi doslidzhennya HarkivshiniNagorodiPochesnij krayeznavec Ukrayini Oleksa ndr Yu rijovich Lejbfrejd 3 zhovtnya 20 veresnya 1911 Harkiv 26 travnya 2003 Dortmund ukrayinskij arhitektor ta krayeznavec pedagog kandidat arhitekturi docent 1933 chlen Soyuzu arhitektoriv Ukrayini 1945 kandidat arhitekturi 1947 docent nagorodzhenij medallyu Za doblesnu pracyu v Velikij Vitchiznyanij vijni ZhittyepisNarodivsya u sim yi inzhenera budivelnika Jogo batko inzhener budivelnik profesor avtor pidruchnikiv z budivelnoyi spravi Na pochatku 1930 h zakinchiv budivelnu profesijnu shkolu potim arhitekturnij fakultet Harkivskogo inzhenerno budivelnogo institutu Buv sered skladu Organizacijnogo komitetu zi sklikannya Pershogo z yizdu arhitektoriv URSR Za jogo proektami zbudovano bagato promislovih ta civilnih sporud v Ukrayini zokrema i u Harkovi Z 1935 po 1986 rik vin vikladav u Harkivskomu inzhenerno budivelnomu instituti zajmavsya naukovoyu robotoyu zdobuv stupin kandidata arhitekturi Z togo zh 1935 roku keruvav Pershoyu arhitekturnoyu majsterneyu v Harkivskomu Prombudproekti buv golovnim arhitektorom proektnogo institutu Sered pislyavoyennih robit vidnovlennya budovi Oleksiya Beketova sered budov avtotransportnogo tehnikumu na ploshi Tevelyeva vidnovlennya j rekonstrukciya turbinnogo zavodu j korpusiv FEDu 1980 roku jogo prijnyali do klubu Krayeznavec Bagato rokiv zajmavsya prosvitnickoyu diyalnistyu viv krayeznavchu robotu pisav knigi i statti brav uchast u tele j radioperedachah Neodnorazovo vistupav na zasidannyah klubu Krayeznavec z dopovidyami pro istoriyu arhitekturi Slobozhanshini V 1985 roci z jogo iniciativi vihodit putivnik Harkiv Arhitektura pam yatniki novobudovi 1990 roku zavershiv proekt memorialu u Drobickomu Yaru u spivavtorstvi z V Ya Savenkovim vidkrito v 2002 roci V 1994 roci jogo obrano Pochesnim chlenom Ukrayinskoyi akademiyi arhitekturi U 1995 roci jomu prisvoyeno zvannya Pochesnij krayeznavec Ukrayini 1998 roku staye laureatom tvorchoyi premiyi Harkivskogo miskvikonkomu v galuzi arhitekturi za knigu Harkiv Vid forteci do stolici u spivavtorstvi z Yu Yu Polyakovoyu U 2000 roci u seriyi Krayeznavci Slobozhanshini vijshov drukom bibliografichnij pokazhchik pidgotovlenij u Harkivskij derzhavnij naukovij biblioteci do jogo 90 richchya vidannya mistit vidomosti pro majzhe 500 publikacij deyaki malyunki arhitektora 2000 roku pereyihav do Dortmunda de prozhivav starshij sin ale zv yazkiv z klubom Krayeznavec ne pripiniv drukuvav knigi ta statti Velicheznu kolekciyu negativiv arhitekturnih sporud Harkova slajdiv fotografij yaku chastkovo pered vid yizdom peredav akademiyi miskogo gospodarstva universitetu budivnictva ta arhitekturi i Harkivskij derzhavnij naukovij biblioteci im V G Korolenka 2001 roku v Dortmundi vidbulasya vistavka Lejbfrejda Jogo avtorstvu nalezhat roboti ta proekti po rekonstrukciyi i budivnictvu promislovih korpusiv j administrativnih budov v Harkovi inshih mistah Ukrayini ta Rosiyi Buv peremozhcem cilogo ryadu arhitekturnih konkursiv nagorodzhenij medallyu ta Pochesnoyu Leninskoyu gramotoyu Realizovano ponad 40 jogo arhitekturno inzhenernih proektiv PosilannyaBerkovich Gary Reclaiming a History Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR Volume 2 Soviet Avant garde 1917 1933 Weimar und Rostock Grunberg Verlag 2021 S 215 ISBN 978 3 933713 63 6 https sites google com site aulejbfrejd home biograficeskij ocerk 25 lyutogo 2014 u Wayback Machine Ozhina ros