Олександр Костюк

Костюк Олександр Степанович (6 вересня 1946, с. Карпилівка Рівненської області, нині Україна) — український поет.

Поет, краєзнавець, публіцист Олександр Костюк

Після Городоцької одинадцятирічки працював робітником. Був на строковій військовій службі. Із відзнакою закінчив Рівненський педагогічний інститут. Вчителював, тривалий час був на журналістській роботі. Нині — на творчій роботі.

Друкується в періодиці. Веде громадсько-політичну та пошуково-краєзнавчу роботу.

Поетичні збірки

• «Дівич-зілля»,
• «Полинове причастя»,
• «Лінія болю»,
• «Опіки серця»,
• «Аура»,
• «Акварелі сумної доби»,
• «Грані»

Автор нарисів про рідне село і національно-визвольні змагання — «Вічний причал» та "Імена, як стяги… "

Село

Світлій пам'яті матері

Антоніни й батька Степана — ::::::: уродженців с. Карпиліки

Автор

На пагорбах, як на малих Бескидах,

Поцяткувавши хатами зело,

Стоїть віки, не сходячи з овиду,

Моє слов'янське сонячне село.

Були ж у тебе дні й не великодні,

Було усе — і слава і хула …

Із відчаєм боролись, як сьогодні,

Не опустивши мудрого чола.

Тобі клялись у чемності заброди

А лицарів ти знаєш не усіх…

Течуть, біжать століть бурхливі води —

І праці, і змагань, і пліток, і інтриг.

Але й у цім важкім коловороті

Було снагою пращуру й мені,

Хвала усім, хто зводить тебе в поті

І хто згорів за тебе у вогні!

15.10.1994 р.

Джерела

• Олександр Костюк. Грані. (Вибране). [ 13 серпня 2019 у Wayback Machine.]